Ухвала суду № 41210623, 30.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року м. Київ К/800/37287/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області до відкритого акціонерного товариства "Стаханівський завод технічного вуглецю" про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 та Списком №2 за період з листопада 2012 по лютий 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» на користь УПФУ в м. Стаханові Луганської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.11.2012 року по 28.02.2013 року у розмірі 419819,92 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ВАТ на користь УПФУ в м. Стаханові Луганської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.11.2012 по 28.02.2013 у розмірі 312 267,33 грн., з яких за Списком № 1 - 305 738,73 грн., за Списком № 2 - 6528,60 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, що ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Стахановської міської ради народних депутатів 15.05.1997року.

Позивач у період з 01.11.2012 по 28.02.2013 сплачував та доставляв пенсіонерам відповідача пільгові пенсії за Списком № 1 та Списком № 2, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а. с. 21-35, 37-51, 53-68, 70-84). Крім того, позивачем сформовані та направлені на адресу підприємства повідомлення про розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.11.2012 року по 28.02.2013 року на загальну суму 751 991,83 грн., у тому числі за Списком №1 у сумі 733 907,75 грн., за Списком № 2 у сумі 18 084,08 грн.

Так, відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року передбачено, що підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного Фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, у тому числі, призначених згідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при цьому зберігається порядок покриття цих витрат, який діяв до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 6.4. Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Отже, підприємство зобов'язане відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.

Однак, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач платіжними дорученнями: № 226 від 24.01.2013 року на суму 50 425,35 грн., № 389 від 14.02.2013 року на суму 71 500 грн., № 619 від 07.03.2013 року на суму 95 329,47 грн., № 620 від 07.03.2013 року на суму 74 670,53 грн., № 622 від 07.03.2013 року на суму 147 799,15 грн. перерахував позивачу витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за Списками № 1 та № 2 за листопад та за грудень 2012 року на загальну суму 439 724,50 грн., з яких за Списком № 1 - 428 169,02 грн., за Списком № 2 - 11 555,48 грн.

Як зазначалось раніше, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списками № 1 та №2 за період з 01 листопада 2012 року по 28 лютого 2013 року в сумі 751 991,83 грн.

Отже, з урахуванням часткового погашення заборгованості по відшкодуванню зазначених виплат, заборгованість позивача по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списками № 1 та № 2 за період з 01 листопада 2012 року по 28 лютого 2013 року складає 312 267,33 грн.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: