Ухвала суду № 41210620, 27.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/7117/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Шкаровський Д.О.від відповідачаУкраїнська Т.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»на постановуЗапорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2009та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012у справі № 2а-6049/09/0870за позовомВідкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжіпроскасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі скасування податкових повідомлень - рішень № 0001212201, № 0001222201 від 15.07.2013.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Позивачем заявлено усне клопотання про заміну позивача (Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат») його правонаступником - публічним акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».

Відповідачем було подано клопотання про заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлені клопотання, дійшов висновку про їх обґрунтованість та необхідність задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт №59/08-08/00194122 від 21.04.2009;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем п.4.5 ст.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за грудень 2008 року на суму 471 875 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000090808/0 від 06.05.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 707 812,5 грн. (з яких: 471 875 грн. - основний платіж та 235 937,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- за результатами адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін;

Позиція податкового органу полягає в тому, що отримання позивачем передплати (авансу) від ТОВ «Запоріжалюмінторг» на суму 64 155 157,2 грн., на яку виписано податкову накладну №33 від 30.11.2008, та поставка товарів на суму 2 831 252,47 грн., на яку виписано податкову накладну від 31.12.2008 №нк1, є двома різними операціями. Враховуючи, що поставка товарів за першою операцією (внаслідок отримання передплати (авансу)) в листопаді 2008 року не відбулась, то позивачем в порушення пп.4.5.1 п.4.5 ст.4, пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість на суму 471 875грн. за грудень 2008 року.

Розглядаючи справу по суті, суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з доводами податкового органу щодо допущених позивачем порушень, встановлених за результатами перевірки, з огляду на що дійшли висновку про законність та обґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, а як наслідок про відмову в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Судами попередніх інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Запоріжалюмінторг» укладено договір поставки №858Д(2006) від 26.06.2006, за умовами якого позивач зобов'язується виготовити та поставити ТОВ «Запоріжалюмінторг» сплави алюмінієві ливарних марок.

На підставі укладеного договору позивач у листопаді 2008 року отримав авансові платежі за алюмінієву катанку АКЛП-7Е-9,5 у кількості 3489,9100113 тон за ціною 15 319,2 грн. на загальну суму 64 155 157,2 грн., в результаті чого позивачем виписано податкову накладну №н.33 від 30.11.2008, яку включено до реєстру виданих податкових накладних та до податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року.

Між позивачем та ТОВ «Запоріжалюмінторг» укладено додаткову угоду №42 від 01.12.2008, якою визначено, що ціна за тону катанки склає 16 931,04 грн., та додаткову угоду №43 від 10.12.2008, якою визначено, що ціна за тону катанки склала 15 476 грн.

На виконання умов укладеного договору №858Д(2006) та додаткових угод №42, №43, позивач в грудні 2008 року відвантажив ТОВ «Запоріжалюмінторг» готову продукцію в рахунок отриманої в листопаді 2008 року передплати та виписав податкову накладну від 31.12.2008 №нк1 на суму 2 831 263, 47 грн. (ПДВ 471 875, 42 грн.).

Крім того, позивач 31.12.2008 виписав розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.11.2008 №н33 по договору №858Д(2006) на зменшення податкових зобов'язань в частині зміни (зменшення) кількості катанки на 154,014 тон по ціні 15 319,2 грн. на суму 2 359 377,06 грн.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За змістом п.1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

База оподаткування згідно з пунктом 4.1 статті 4 вказаного Закону визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 названого Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що, зокрема, має містити зазначені окремими рядками опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), ціну поставки без врахування податку, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

За змістом п.4.5 ст.4 названого Закону якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

З огляд на вищенаведені положення податкового закону, у випадку коли продавець-платник податку на додану вартість визначив податкові зобов'язання на дату отримання авансової оплати, і в подальшому настали обставини, внаслідок яких відбулась зміна істотних умов договору, зокрема, зміна суми компенсації вартості товару, то такий продавець-платник податку має право здійснити коригування нарахованих раніше податкових зобов'язань в частині отриманого авансу. Тобто, податкові зобов'язання (відображені за передплатою) можуть бути відкориговані (відсторновані).

Встановивши факт виписки позивачем 31.12.2008 розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.11.2008 №н33 по договору №858Д(2006) на зменшення податкових зобов'язань з ПДВ (в частині зміни (зменшення) кількості катанки на 154,014 тон по ціні 15 319,2 грн. на суму 2 359 377,06 грн.), суди, разом з тим, не встановили, чи були здійснені позивачем відповідні коригування податкових зобов'язань в податковому обліку з ПДВ за грудень 2008 та чи відбулося фактично у зв'язку з цим заниження податкового зобов'язання по ПДВ позивача за спірний податковий період (грудень 2008).

Встановлення цих обставин має суттєве значення для вирішення питання щодо правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість за грудень 2008.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.

З огляду на усе вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає, що оскаржувані судові рішення винесені з дотриманням принципів законності та обґрунтованості у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну позивача (Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат») його правонаступником - публічним акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».

2. Допустити заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

3. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» задовольнити частково.

4. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний