Ухвала суду № 41210433, 30.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

30 жовтня 2014 року м. Київ В/800/4761/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді: Єрьоміна А.В.,

суддів: Гончар Л.Я.,

Кравцова О.В.,

Цуркана М.І.,

Черпіцької Л.Т.

здійснивши розгляд заяви приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 27 серпня 2014 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Київської регіональної митниці Державної митної служби України, управління Державної казначейської служби України у Солом'янському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною, стягнення з державного бюджету України надміру сплачених митних платежів у розмірі 878867,34 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Київської регіональної митниці Державної митної служби України щодо несвоєчасної підготовки та неподання висновку про повернення коштів з переплати податку з відповідного бюджету для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області. Стягнуто з Державного бюджету на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі - ПРАТ «Линік) 878867,34 гривень надміру сплаченого мита. Стягнуто з Державного бюджету на користь ПРАТ "Линік" судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 4588 гривень.

Не погоджуючись із вищезазначеною постановою Вищого адміністративного суду України, ПРАТ «Линік» звернулось до Вищого адміністративного суду України із заявою про її перегляд Верховним Судом України.

Згідно статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 КАС України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Відповідно приписів статті 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як на підставу здійснення перегляду, заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Митного кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 3 червня 2014 року № К/800/70178/13 та від 21 січня 2014 року, у яких, на його думку, норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.

Між тим, відповідно до положень статті 237 КАС України, заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Зокрема, така складова як подібність правовідносин, означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, як то об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (наприклад часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). У той же час, зміст правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи.

Зі змісту рішень судів касаційної інстанції, наведених заявником як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права, вбачається, що зміст правовідносин, які у них розглядалися, відмінний від того, який є у даній справі.

Приписи статті 237 КАС України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

У той же час, як вбачається зі змісту поданої заяви та доданих як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права рішень Вищого адміністративного суду України, неоднакове застосування судами норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутнє.

Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в допуску до провадження у Верховному Суді України справи за позовом приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Київської регіональної митниці Державної митної служби України, управління Державної казначейської служби України у Солом'янському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною, стягнення з державного бюджету України надміру сплачених митних платежів у розмірі 878867,34 гривень.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: