Рішення № 41208783, 17.10.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11713/14-ц

Провадження № 2/161/3505/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2014 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Філюк Т.М.

при секретарі Марчак Е.Є.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Котищука В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерного комерційного банку «Форум» про визнання недійсним договору іпотеки та зобов»язання виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження майна іпотекою,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до акціонерного комерційного банку «Форум» про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження майна іпотекою.

Свої вимоги мотивує тим, що 22 січня 2008 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 0303/08/22-1 на придбання житла на первинному ринку в сумі 57906 доларів США. З метою виконання умов кредитного договору 22 січня 2008 року укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку банку передано майнові права на двохкімнатну квартиру загальною площею 73,2 кв.м., будівельний номер 22, яка знаходиться в АДРЕСА_1. Вказує, що даний іпотечний договір суперечить положенням ч. 2 ст.5 та ч.1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», оскільки майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки.

Враховуючи викладене, просить визнати недійсним Іпотечний договір, укладений 22 січня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_3 та зобов'язати приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області зняти заборону відчуження предмета іпотеки, а саме: майнових прав на двокімнатну квартиру, будівельний номер №22, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та виключити даний запис з державного реєстру іпотек.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити. Крім того, вказував, що позивачем пропущено строки позовної давності для звернення з даним позовом до суду та наполягав на їх застосуванні.

Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16 січня 2008 року між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком «Форум», та ТзОВ «Волиньіндустрія» було укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва № 050106022. 22 січня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 0303/08/22-І, за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредитні кошти в сумі 57906 доларів США для придбання житла на первинному ринку, які зобов'язалась повернути в установлений договором строк - до 21 січня 2025 року. З метою забезпечення виконання кредитного договору між АКБ «Форум» та ОСОБА_3 22 січня 2008 року було укладено договір іпотеки , відповідно до якого банку передано в іпотеку майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме майнові права на двокімнатну квартиру загальною площею 73,2 кв.м., будівельний номер 22, яка знаходиться в АДРЕСА_1.

В подальшому, як вбачається з довідки про повну оплату об'єкта інвестування від 12 травня 2008 року, ОСОБА_3 відповідно до Договору від 16 січня 2008 року про участь у Фонді фінансування будівництва № 050106022 внесено кошти в сумі 344040 гривень та здійснено повну оплату об'єкта інвестування.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 5 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору) указаний вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.

Зокрема, предметом іпотеки могли бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також міг бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Частина об'єкта нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості чи приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому законі були відсутні.

Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, 22 січня 2008 року під час укладення договору іпотеки були порушені положення статті 5 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору), оскільки майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Під час розгляду справи представник відповідача подав суду заяву про застосування строків позовної давності.

Суд приходить до висновку, що позивачем було без поважних причин пропущено строки позовної давності про оспорення договору іпотеки від 22 січня 2008 року, з умовами якого вона була ознайомлена в день його підписання, а відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Покликання представника позивача на ту обставину, що кредитний договір, в забезпечення зобов'язань за яким було укладено оспорюваний договір іпотеки, діє до 21 січня 2025 року, а тому позивачем строк позовної давності не пропущено, на увагу суду не заслуговує.

Таким чином, проаналізувавши зібрані та дослідженні по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до акціонерного комерційного банку «Форум» про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження майна іпотекою в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 261, 267, 215, 203 ЦК України, на підставі Закону України «Про іпотеку», суд -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_3 до акціонерного комерційного банку «Форум» про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження майна іпотекою - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк