Ухвала суду № 41208720, 03.11.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/39/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.11.2014 Справа № 908/1929/14

Суддя Місюра Людмила Сергіївна, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Анкор Плюс” вих. б/н від 31.10.2014 року у справі № 908/1929/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Юджин ЛТД” (вул. Одеська, буд. 8, м. Черкаси, 18023)

До Товариства з обмеженою відповідальністю „Анкор Плюс” (вул. Рекордна, буд. 20-а, м. Запоріжжя, 69037; поштова адреса за заявою: а/с 6018, м. Запоріжжя, 69104)

Про стягнення 148 337 грн. 18 коп.

В С Т А Н О В И В:

31.10.2014 року на адресу господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Анкор Плюс” (надалі - відповідач) вих. б/н від 31.10.2014 року.

В заяві відповідач просить суд: 1) скасувати рішення господарського суду Запорізької області № 908/1929/14, видане 08.09.2014 року про стягнення з боржника на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Юджин ЛТД” (надалі - позивач) заборгованості та судових витрат в сумі 166 584 грн. 31 коп.; 2) переглянути розмір заборгованості, оскільки заборгованість сплачувалась і сплачується донині, тобто, сплачена частково; 3) встановити розстрочку на виплату заборгованості строком на один рік.

Розглянувши матеріали справи та заяву відповідача, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає, що заява підлягає поверненню з наступних підстав:

Відповідач, звертаючись до господарського суду із заявою, взагалі не посилається на будь-які норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу (ГПК України), інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких видана Верховною Радою України.

Діючим законодавством України, у т. ч. ГПК України, господарському суду не надано право скасовувати власні рішення та переглядати розмір заборгованості, стягнутої за рішенням суду.

Також, господарському суду не надано право приймати до уваги платіжні доручення, за якими заборгованість перераховувалась вже після прийняття рішення судом.

Щодо твердження відповідача про те, що йому не було відомо про прийняття господарським судом рішення у справі № 908/1929/14, то суд вказує наступне:

В матеріалах справи знаходяться довідка Інформація Головного управління статистики у Запорізькій області вих. № 15-09/2531 від 11.06.2014 року, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 18845931 від 16.06.2014 року та № 18886826 від 23.06.2014 року, в яких вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Анкор Плюс” знаходиться за адресою: вул. Рекордна, буд. 20-а, м. Запоріжжя, 69037.

Інформації про будь-яку іншу адресу вашого підприємства ані у позивача у справі, ані у господарського суду Запорізької області не було.

Ухвали суду про порушення провадження по справі та про відкладення розгляду справи були надіслані вам за вказаною адресою з поштовими повідомленнями.

Ухвали суду про порушення провадження по справі та про відкладення розгляду справи були повернуті суду поштовим відділенням з відміткою на конверті “за закінченням строку зберігання”.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Таким чином, у суду були достатні докази направлення ухвал вам, як відповідачу у справі.

При цьому, суд відкладав розгляд справи у зв’язку з вашою неявкою в судові засідання.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа була розглянута судом за наявними в ній матеріалами, без участі вашого представника.

Стосовно вимоги відповідача встановити розстрочку на виплату заборгованості, то варто вказати таке:

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони…, господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може надати відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали або постанови, змінити порядок їх виконання.

При цьому, у випадку звернення до суду із такою заявою, необхідно письмово визначитися з вашими вимогами відповідно до ст. 121 ГПК України, обґрунтувати наявність тих самих виняткових обставин, які можуть стати підставою для надання судом розстрочки виконання рішення суду, яке набрало законної сили, та підтвердити ці обставини документально.

Відповідно до п. 7.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року за № 9, заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви тощо.

Відповідач до господарського суду із заявою про надання розстрочки виконання рішення не звертався, доказів надсилання позивачу у справі копії такої заяви і доказів на її обґрунтування – суду не надав.

Фактично, відповідач просить суд встановити розстрочку на виплату заборгованості строком на один рік.

Однак, чинне законодавство не надає господарському суду повноважень щодо встановлення розстрочки на виплату заборгованості.

У випадку сплати відповідачем грошових коштів за рішенням суду на користь позивача у справі повністю або частково, ви маєте можливість повідомити про це позивача у справі та орган виконавчої служби і надати позивачу та виконавчій службі відповідні підтверджуючі документи (копії платіжних доручень).

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що він не позбавлений права ще раз звернутися до суду з відповідною заявою, в порядку ст. 121 ГПК України, за умови дотримання всіх вказаних вище вимог законодавства, та надати докази направлення такої заяви і доданих до неї документів на адресу позивача у справі.

Згідно вищевикладеному та керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року за № 9, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву вих. б/н від 31.10.2014 року і додані до неї документи повернути на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Анкор Плюс”.

Додаток: 7 (сім) аркушів, у т. ч. оригінал заяви вих. б/н від 31.10.2014 року на одному аркушах.

Суддя Місюра Л.С.