Рішення № 41206346, 30.10.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/6060/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Грищенко О. В.Номер провадження 22-ц/788/1944/14 Суддя-доповідач - Маслов В. О. Категорія - 5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Маслова В. О.,

суддів - Лузан Л. В. , Сибільової Л. О.

при секретарі судового засідання - Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2014 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи: Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції, Перша Сумська державна нотаріальна контора, про встановлення порядку користування квартирою,

ВСТАНОВИЛА:

15 липня 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зазначеним вище позовом, який у подальшому доповнила і уточнила. Зазначала, що по АДРЕСА_1, яка належала на праві спільної сумісної власності її діду ОСОБА_6, бабі ОСОБА_7 та їхньому сину ОСОБА_8 Після смерті у 1999 році діда вона шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном успадкувала 1/9 частину квартири, оскільки її батька ОСОБА_9 - сина спадкодавця, на той час вже не було в живих. У серпні 2008 року померла баба, внаслідок чого відкрилася спадщина на 4/9 частини квартири, з яких їй має належати 2/9 частини. У березні 2012 року помер ОСОБА_8 - батько відповідача, якому належала 1/3 частина квартири, як співвласнику, і який теж успадкував відповідні частки квартири після смерті своїх батьків.

Посилаючись на вказані обставини, виникнення спору з приводу використання спірного майна та на відсутність у неї з малолітнім сином іншого житла, позивачка просила визначити за ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 частки у праві спільної сумісної власності на квартиру по 1/3 частині за кожним; визнати за нею після смерті діда та баби право на спадщину відповідно на 1/9 та 2/9 частини квартири, а всього на 1/3 частину цього майна; вселити її з сином ОСОБА_10 в квартиру і визначити порядок користування нею, виділивши їй кімнату № 12 площею 17,8 кв. м., а відповідачу дві інші кімнати № 6 площею 15 кв. м. та № 9 площею 15,2 кв. м., залишивши кухню № 5 площею 7, 9 кв. м., коридор № 1 площею 32,05 кв.м., ванну кімнату № 4 площею 3,1 кв. м., санвузол № 3 площею 1, 5 кв. м. та комору № 2 площею 1, 2 кв. м. у їхньому спільному користуванні.

01 серпня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив усунути ОСОБА_5 від права на спадкування, мотивуючи свої вимоги тим, що вона умисно ухилялася від догляду за спадкодавцями, фінансово не допомогала їм і не брала участі у їх похованні і не надала безспірних доказів належної до кола спадкоємців.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2014 року позов ОСОБА_5 задоволено частково, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Визначено частки в спільній сумісній власності - квартирі АДРЕСА_1, по 1/3 частині за кожним із співвласників: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8;

Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті її діда ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, визнано за нею право на спадщину за законом 1/9 частки та право на спадщину за законом в розмірі 2/9 часток в квартирі АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, а всього право на спадщину на 1/3 частину цієї квартири;

Постановлено рішення про вселення ОСОБА_5 разом з малолітнім сином ОСОБА_10 в цю квартиру.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Дана справа вже була предметом апеляційного перегляду та рішенням Апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2014 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2014 року в даній справі в частині визначення часток у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 по 1/3 частині за ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також у частині встановлення факту прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті діда ОСОБА_6 і визнання за нею права на спадщину на 1/9 частину в квартирі АДРЕСА_1 скасовано і у задоволенні цих вимог ОСОБА_5 відмовлено.

У частині вселення малолітнього ОСОБА_10 у вказану квартиру зазначене вище рішення суду скасовано.

У частині визнання за ОСОБА_5 права на спадщину за законом у розмірі 2/9 часток у квартирі після смерті її баби ОСОБА_7, а всього права на спадщину на 1/3 частину цієї квартири рішення суду змінено, визнано за ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_7 право на спадщину на 1/4 частину вказаної квартири.

У частині відмови ОСОБА_5 у встановленні порядку користування квартирою рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове про часткове задоволення цієї позовної вимоги.

Виділено ОСОБА_5 у користування в квартирі жилу кімнату № 6 площею 15 кв. м., а ОСОБА_3 - жилі кімнати № 9 площею 15, 2 кв. м. та № 12 площею 17, 8 кв. м., залишивши всі допоміжні приміщення цієї квартири у спільному користуванні сторін.

У частині вирішення інших позовних вимог сторін рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року рішення Апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2014 року в частині задоволення вимог про виділення ОСОБА_5 у користування в квартирі жилої кімнати № 6 площею 15 кв. м., а ОСОБА_3 жилих кімнат № 9 площею 15, 2 кв. м. та № 12 площею 17, 8 кв. м., залишення всі допоміжних приміщень цієї квартири у спільному користуванні сторін скасовано, а справу в зазначеній частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У апеляційній скарзі представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 зазначається, що немає підстав ні для вселення ОСОБА_5 в квартиру, ні для встановлення порядку користування квартирою. Апелянт вважає за необхідне відмовити позивачці в позові про встановлення порядку користування квартирою.

У апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставиться питання про скасування рішення місцевого суду щодо відмови їй у позові про встановлення порядку користування квартирою, просить постановити нове рішення про задоволення позову, встановити порядок користування квартирою. При цьому зазначає, що її частка в квартирі значна, іншого постійного і достатнього житла не має. З своїм двоюрідним братом - відповідачем вона не може домовитися про порядок користування квартирою. Його родичі не впускають її у квартиру, а при її примусовому вселенні в квартиру суперечки можуть посилитися, якщо не визначити порядок користування квартирою.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та представника ОСОБА_5 - ОСОБА_11, які підтримали доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду скасуванню в частині відмови і встановленні порядку користування квартирою, виходячи з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, трикімнатна квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та їхньому сину ОСОБА_8 (а. с. 6, 7, 12, 93-94).

Іншим сином подружжя ОСОБА_8 і батьком позивачки за первісним позовом був ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а. с. 8, 15, 124).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а. с. 9, 10).

Батько відповідача за первісним позовом ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року (а. с. 11, 42).

Сторонни успадкували спірну квартиру і на даний час є її співвласниками відповідно 1/4 та 3/4 її частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спірним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.

Задовольнивши позов ОСОБА_5 про вселення в квартиру і відмовивши у позові про встановлення порядку користування квартирою суд першої інстанції зазначив у рішенні, що немає такого варіанту встановлення порядку користування квартирою, який би відповідав часткам сторін у власності і не порушував прав однієї з сторін. Колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого суду, оскільки знаходить, що він не в повній мірі відповідає вказаним нормативним актам і роз'ясненням Верховного Суду України, обставинам справи.

Колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення позову про встановлення порядку користування квартирою, яка складається з 3-х кімнат, має 48 кв.м. житлової площі та 80, 6 кв.м. загальної площі, а порушене право позивачки, як співвласниці, підлягає захисту у межах, передбачених законом. Колегія суддів знаходить можливим виділити в користування позивачки кімнату площею 15 кв.м., відповідачу - дві інші кімнати площею 33 кв.м., а підсобні приміщення залишити у їхньому спільному користуванні.

Задовольняючи позов про встановлення порядку користування квартирою апеляційний суд ураховує наступне. Спірна квартира не маломірна, а має значну житлову і корисну площу. Частка ОСОБА_5 у праві власності на квартиру є значною, так саме є значною і частка жилої площі квартири, яка їй належить - 12 кв.м. Є рішення суду, яке набрало законної сили, про вселення ОСОБА_5 у квартиру. Рішення в цій частині не скасовано касаційним судом. Між співвласниками квартири немає порозуміння щодо спільного користування квартирою. Другий співвласник ОСОБА_3, 1995 року народження, тимчасово в квартирі не проживає, так як перебуває у Києві, де навчається в університеті «Київська політехніка». У спірній квартирі другому співвласнику залишається дві кімнати площею 33 кв.м., що є достатнім для його проживання. Позивачка не має іншого достатнього житла і потребує поліпшення житлових умов. Виділ у користування позивачці найменшої кімнати площею 15 кв.м. є оптимальним варіантом вирішення спору між співвласниками.

В даній справі не заявлявся позов про розподіл квартири, а тому встановлення такого порядку користування квартирою не завдасть шкоди ОСОБА_3, оскільки він як був власником 3/4 частини квартири, так і залишився ним. Сторони, як співвласники, вправі укласти, наприклад, договір оренди щодо 3 кв.м. у кімнаті площею 15 кв.м. з відповідною оплатою з боку позивачки. За таких обставин відмова у позові встановлення порядку користування квартирою, про що просять ОСОБА_3 і його представник, зробить неможливим виконання рішення суду про її вселення в квартиру, призведе до ущемлення її прав як співвласниці квартири, створить у квартирі невизначеність щодо користування нею, що не тільки не вирішить спір, а ще більше ускладнить його, зважаючи на неприязливі стосунки між сторонами.

Доводи апелянта про те, що позивачка не є власницею частини квартири допоки не зареєструвала свою власність, а тому не вправі просити встановлення порядку користування квартирою, не ґрунтується на законі. Власність позивачки підтверджується вступившим у законну силу рішенням суду і це є достатньою підставою для розгляду і задоволення позову про встановлення порядку користування квартирою. Це не звільняє позивачку від обов'язку зареєструвати свою власність.

Позов ОСОБА_5 про встановлення порядку користування квартирою задовольняється частково, так як її притязання на кімнату площею 17,8 кв.м. ще в більшій мірі знаходяться за межами жилої площі, яка приходиться на її частку у праві власності. Відповідно, в цій частині не підлягає задоволенню і її апеляційна скарга.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2014 року у даній справі в частині спору про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 скасувати і постановити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 задовольнити частково.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1.

Виділити ОСОБА_5 у користування в квартирі АДРЕСА_1 жилу кімнату № 6 площею 15 кв. м., а ОСОБА_3 - жилі кімнати № 9 площею 15, 2 кв. м. з балконом та № 12 площею 17, 8 кв. м., залишивши всі допоміжні приміщення цієї квартири у спільному користуванні сторін.

В іншій частині позову ОСОБА_5 відмовити.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -