Постанова № 41203746, 23.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року

справа № 811/3477/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у справі №811/3477/13-а за позовом приватного підприємства «Універсал Кран Сервіс» до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Універсал Кран Сервіс» (далі - ПП «Універсал Кран Сервіс») 30 жовтня 2013 року звернулось до суду з позовом до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, згідно якого, просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 24.10.2013 року №0000761500.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій позивача з ПП «Глобал-торг» та ТОВ «Елко-ЛТД» та як наслідок нікчемність вказаних правочинів, викладені у акті №117/22-10/32966142 від 14 жовтня 2013 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки, про недодержання позивачем вимог статті 203, 215, 216, 627 ЦК України в момент вчинення правочинів з ПП «Глобал-торг» та ТОВ «Елко-ЛТД», які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП «Глобал-торг» за січень 2013 року та з ТОВ «Елко-ЛТД» за листопад 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №117/22-10/32966142 від 14 жовтня 2013 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем положень:

- ст.203, 215, 216 та 627 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг).

- 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 17808,75 грн., в т.ч. у січні 2013 р. в сумі 17500,0, внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбаного товару, отриманого по нікчемному правочину від ПП "Глобал-торг" та в листопаді 2012 року в сумі 308,75 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбаного товару, отриманого по нікчемному правочину від ТОВ "Елко-ЛТД", за відсутності факту отримання товару.

Згідно вказаного акта відповідач дійшов висновку, що операції з поставки по ланцюгу від ТОВ «Елко-ЛТД» та ПП «Глобал-торг» до позивача не містять по суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків, тому у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість по зазначеним взаємовідносинам.

На підставі акта перевірки відповідачем 24.10.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000761500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів/послуг у розмірі 18 118,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9 059,00 грн. (а.с. 36).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі – ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що між позивачем (покупець) та ПП «Глобал-торг» (постачальник) укладено договір поставки № 17 від 30.07.2012 року (а.с.160).

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів за наявності доказів, які підтверджують вказані обставини:

рахунку-фактури (а.с.161), видаткової накладної (а.с.162), попередньої калькуляції (а.с.52), платіжних доручень (а.с.139,144,148), банківських виписок (а.с.140,145-147,149).

ПП «Глобал-торг» виписано позивачу податкову накладну за січень 2013 року на загальну суму ПДВ 105 000,00 грн., яка відповідає вимогам ст. 201 Податкового кодексу України (а.с.163).

Товар згідно умов договору (п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4) отримано позивачем, що підтверджується товарно-транспортною накладною (а.с.137).

З отриманих за умовами договору поставки №17 від 30.07.2012 року балки Н=1450, Q=10 т. позивачем виготовлено стапель та використано для господарських потреб.

У листопаді 2012 року позивач придбав у ТОВ «Елко-ЛТД» абразивні круги в кількості 225 шт. вартістю 1852,5 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною (а.с.42), довіреністю на одержання товару (а.с.135), платіжним дорученням (а.с.136), товарно-транспортною накладною (а.с.137), актом наданих транспортних послуг (а.с. 156), податковою накладною перевізника (а.с. 157), банківськими виписками (а.с.158).

ТОВ «Елко-ЛТД» виписано позивачу податкову накладну, яка відповідає вимогам ст. 201 Податкового кодексу України (а.с. 43),

Вказаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчить акт списання від 25.04.2013 р. (а.с. 44).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Елко-ЛТД» та ПП «Глобал-торг», за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Крім того, при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідач зазначеного обов’язку не виконав.

Між тим, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, в порушення ч.1 ст.94 КАС України, безпідставно дійшов висновку про необхідність стягнення судових витрат саме із рахунку суб’єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи те, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку та правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції змінити шляхом викладення абзацу третього її резолютивної частини в новій редакції, в іншій частині постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 198, статтями 205, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у справі №811/3477/13-а - змінити, виклавши абзац третій її резолютивної частини в наступній редакції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Універсал Кран Сервіс» судовий збір у розмірі 172,05 грн. (сто сімдесят дві) гривні п’ять копійок.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 24 жовтня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко