Ухвала суду № 41202643, 30.10.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2324/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

30 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.

за участю секретаря судового засідання: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Роздобудька П.В., Федчука Р.П.

відповідача - Романовича С.С., Прокопюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграна Джус Україна" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2014 року - ТОВ "Аграна Джус Україна" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень №0011131501 від 05.05.2014 року та №004382203 від 16.05.2014 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2014 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 05.05.2014 року №0011131501 та від 16.05.2014 року №0004382203.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представники апелянта підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили щодо її задоволення.

Представники позивача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, на підставі направлення від 05.04.2014р. № 974/1501, Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Аграна Джус Україна" з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по взаємовідносинах з ФГ "ЛАН-ЛВП". Перевіркою встановлено, що позивачем на порушення: - п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України завищено рядок 17 Декларації з ПДВ за жовтень 2013 року на суму 666666,67 грн.; - п. 200.1, 200.3 ст. 200 ПК України завищено рядок 19 Декларації з ПДВ за жовтень 2013 року на суму на суму 666666,67 грн. Результат перевірки оформлений актом № 1018/1501/37695570 від 18.04.2014 року.

За наслідками перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0011131501 від 05.05.2014 року.

На підставі направлення від 07.05.2014 року № 1186/22, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Аграна Джус Україна" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФГ "ЛАН-ЛВП". Перевіркою встановлено, що позивачем на порушення норм ПК України завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в податковій декларації з ПДВ за листопад 2013 року. За наслідками перевірки складено акт № 1167/2203/37695570 від 08.05.2014 року та встановлено порушення п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

Вказані обставини слугували підставою для прийняття податкового повідомлення рішення № 0004382203 від 16.05.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2107 131 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 49.1 ст.49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді, що передбачає ч.2 зазначеної вище норми.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною у відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України.

Положення п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України передбачають, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з п.п.200.2, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснює підприємницьку діяльність, основним видом якої є виробництво фруктових і овочевих соків, що не суперечить господарській меті вчинення закупівлі товару. Сировиною для здійснення виробництва фруктових соків є свіжі фрукти, тому в процесі здійснення вказаного виду господарської діяльності між ФГ "ЛАН ЛВП" (Продавець) та TOB "Аграна Джус Україна" (Покупець) було укладено договори на постачання яблук свіжих №18.10.2013 від 18/10/2013 р.

На виконання вказаного договору протягом жовтня 2013 року позивач отримав від ФГ "ЛАН ЛВП" товар (яблука свіжі) і здійснив оплату придбаного товару, що підтверджується відповідними документами. Отриманий товар було використано позивачем - TOB "Аграна Джус Україна" у господарській діяльності виробництва соку яблучного, що підтверджується документами про передачу ТМЦ на виробництво.

В обґрунтування позовних вимог та реальності здійснення господарських операцій позивачем надано до матеріалів справи первинну документацію, а саме: договір, товарно - транспортні накладні, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання сировини, журнал обліку транспортних засобів, що поставляють сировину, які складенні відповідно до вимог п.201.1 ст.201 ПК України. Ніяких зауважень щодо повноти чи неточності їх заповнення відповідачем не наведено.

Сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ФГ «ЛАН-ЛВП», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ФГ «ЛАН-ЛВП» з мотивів неспрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях і обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних чи залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача, результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, неповнота або неточність відомостей, що містяться у наданих для перевірки документах, за умови дотримання загальних вимог щодо їх оформлення.

Вищий адміністративний суду України в ухвалі від 23.10.2012 року у справі № К/9991/27428/12 зазначив, що "податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, від їх господарських та виробничих можливостей, а також від їх господарських взаємовідносин з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб".

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладений позивачем договір не спрямований на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогам первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача, апелянта по справі, на відсутність у ФГ "ЛАН-ЛВП" об'єктивної можливості для виконання поставки яблук через відсутність сільськогосподарської техніки, відповідної кількості працівників, можливості вирощування яблук, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що на час здійснення господарської операції, контрагент ФГ "ЛАН-ЛВП" був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Отже, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії, направлені на виконання договору поставки.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень. Таким чином, податкові повідомлення рішення №0011131501 від 05.05.2014 року та №004382203 від 16.05.2014 року є протиправними і підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи .

Головуючий /підпис/ Біла Л.М.

Судді /підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Матохнюк Д.Б.

З оригіналом згідно:

секретар