Постанова № 41202292, 28.10.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3798/14

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

28 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі- відповідач) про визнання протиправною, скасування вимоги та зобов'язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2014, зобов'язати відповідача припинити нарахування єдиного соціального внеску позивачу, як особі, що перебуває на пенсії за віком і пенсійний вік для якої було зменшено, будучи фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду а задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивач є фізичною особою-підприємцем та платником єдиного податку, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №534928 і копією свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1, виданого 11.06.2013 ДПІ у м. Хмельницькому.

Відповідно до Пенсійного посвідчення НОМЕР_2, виданого 06.05.2014 позивач отримує пенсію за вислугу років і є інвалідом 3-ї групи загального захворювання.

18.08.2014 відповідачем винесена Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2199-25, в якій зазначено, що станом на 31.07.2014 заборгованість зі сплати єдиного внеску у ОСОБА_2 становить 1267,90 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є фізичною особою - підприємцем і пенсіонером, який отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а не трудову пенсію, яка передбачена Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), на нього розповсюджується обов'язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464- VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 - VІ особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, починаючи з 06.08.2011 року звільнено від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідну пенсію.

Крім того, за відсутності доказів на підтвердженні тієї обставини, що позивач відповідно до ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" уклав договір про добровільну участь в системі загальнообов'язкового соціального страхування, на переконання суду, у нього відсутній обов'язок зі сплати цього внеску.

Відповідно до матеріалів справи позивач є пенсіонером та не бере добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, тобто не є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) передбачає, що пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цих Законом.

Відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (ст. 9 Закону №1058-ІV).

Пунктом 3 ч.1 ст.11 Закону №1058-ІV передбачено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Водночас ст. 2 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII ) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-XII), цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно ст. 7 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону №1058-ІV, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону №1058-ІV, яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Так, відповідно до наявної в матеріалах справи копії пенсійного посвідчення Пенсійного фонду України НОМЕР_2 позивачу призначена пенсія за вислугу років. Також зазначаються відомості, що позивач являється інвалідом 3 групи загального захворювання.

Однак, як вбачається з копії паспорта серія НОМЕР_3 позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, отже ІНФОРМАЦІЯ_2 йому виповнилось 65 років, і він досяг пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримує відповідно до закону пенсію.

Враховуючи вищевикладене колегія судів вважає, що позивач підлягає звільненню від сплати єдиного внеску, як пенсіонер, який досяг пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", незалежно від виду пенсії (соціальної допомоги) чи Закону згідно із яким призначено таку пенсію.

Таке правозастосування відповідає принципу рівності перед законом, запобігання всім формам дискримінації, закріпленому в ч. 3 ст. 2 КАС України та принципу верховенства права відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КАС України).

Водночас позовна вимога - зобов`язати Державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області припинити нарахування єдиного соціального внеску позивачу, як особі, що перебуває на пенсії за віком і пенсійний вік для якої було зменшено, будучи фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, як така, що спрямована на усунення можливих порушень з боку відповідача в майбутньому задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Суд захищає фактично порушенні або не визнанні права, свободи та інтереси особи. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Тому належним і достатнім способом захисту порушеного права позивача в спірних правовідносинах буде визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення: є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З аналізу вказаної статті можна дійти висновку, що в спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень є відповідач, а тому суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року, - скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2014 № Ф-2199-25.

В задоволенні адміністративного позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 261 грн. 70 коп. (двісті шістдесят одну гривню сімдес'ят копійок) з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.