Ухвала суду № 41202117, 24.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2014 рокусправа № 811/1970/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Фастовської М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 р. по справі за позовом приватного акціонерного товариства "Креатив" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

в с т а н о в и в:

У червні 2013 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000162220 від 06 березня 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 802 339,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000162220 від 06 березня 2013 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким Приватному акціонерному товариству "Креатив" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 802 339,00 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм законодавства, просить скасувати оскаржувану постанову, та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15 лютого 2013 посадовою особою Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного акціонерного товариства "Креатив" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Далмата ЛТД" за період з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року та ТОВ "Ірпінь Девелопмент" за період з 01.10.2012 р. по 30.10.2012 р., за результатами якої складено акт № №22/22-2/31146251 від 18.02.2013 р.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000162220 від 06 березня 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 802 339,00 грн.

За висновками акту перевірки податковим органом встановлені наступні порушення: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 декларації з ПДВ) на загальну суму 802 339,00 грн., в т.ч.: жовтень 2012 року 260 214,00 грн.; листопад 2012 року 542 125,00 грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сплачених сум ПДВ по операціям проведених на підставі нікчемних правочинів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених первинних документів, виданих йому контрагентами у перевіряємому періоді.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту викладених норм, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у попередніх податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що у жовтні 2012 року між позивачем та ТОВ "Ірпінь Девелопмент" було укладено договір поставки відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити, відповідно до умов даного договору соняшникову нерафіновану олію.

На виконання зазначеного договору позивачем в жовтні 2012 року придбано у ТОВ "Ірпінь Девелопмент" соняшникову нерафіновану олію, що підтверджується податковими накладними. Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних. Транспортування здійснено самостійно, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Також у жовтні 2012 року позивачем укладено договір поставки соняшникової нерафінованої олії з ПП "Далмата ЛТД".

Виконання даного договору підтверджується податковими накладними та видатковими накладними. Транспортування здійснено позивачем самостійно, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжним дорученням.

Отже, досліджені судом першої інстанції первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що приватне акціонерне товариство "Креатив" сформувало податковий кредит з податку на додану вартість відповідного періоду та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за результатом проведення господарських операцій із вказаним контрагентом з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу сформований на підставі висновків Актів перевірки контрагентів позивача, а саме ТОВ "Ірпінь Девелопмент" та ПП "Далмата ЛТД", яким встановлено нікчемність правочинів укладених даними контрагентами.

Водночас, відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та\або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності названих постачальників.

Висновки Актів перевірки контрагентів позивача щодо відсутності можливості здійснювати господарську діяльність, відсутність за юридичною адресою не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та сум бюджетного відшкодування, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити щодо безпідставності визнання податковим органом договорів, укладених позивачем з його контрагентами нікчемними з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушувати вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладанні угоди.

Між тим, податковий орган не зазначив які ж обставини свідчать про наявність такого умислу як з боку позивача, так і з боку його контрагенту при укладанні угоди.

Водночас, відповідачем не доведено та судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагенту, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 28.10.2014 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим