Ухвала суду № 41202099, 21.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2014 року

справа № 804/4446/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі № 804/4446/14 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Новомосковський хлібозавод» до Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “Новомосковський хлібозавод” звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000981502 від 06 березня 2014р., яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем по податку на прибуток в сумі 145508,00 грн., (134649,00 грн. - за основним платежем, 10879,00 грн. - за штрафними санкціями). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту №35/222/00381396 від 11 лютого 2014р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства “Новомосковський хлібозавод” з питань правомірності декларування сум збитків в деклараціях з податку на прибуток за період 01 жовтня 2010р. по 31 грудня 2012р. та сум збитків попередніх періодів які підприємство віднесло до складу витрат. На думку позивача, такий висновок не відповідає дійсності, оскільки позивач правомірно, у відповідності до п. 150.1. статті 150 Податкового кодексу України, декларував від’ємне значення об’єкта оподаткування попереднього звітного періоду за період з 01 січня 2011р. по 31 грудня 2012р. Отже, висновки відповідача про заниження податку на прибуток є необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Новомосковська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги факт того, що позивачем було занижено податок на прибуток за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року у сумі 134650,00 гривень.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Публічне акціонерне товариство “Новомосковський хлібозавод” 16 серпня 1996р. зареєстровано виконавчим комітетом Новомосковської міської ради. За результатами перевірки 11 лютого 2014р. відповідачем складено акт №35/222/00381396. У ході позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства “Новомосковський хлібозавод” з питань правомірності декларування сум збитків в деклараціях з податку на прибуток за період з 01 жовтня 2010р. по 31 грудня 2012р. та сум збитків попередніх періодів, які підприємство віднесло до складу витрат було встановлено порушення Публічного акціонерного товариства “Новомосковський хлібозавод” :п. 1.20 ст. 1, пп.4.1.1, п.4.1 ст.4, 5.1 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 2 підрозділу 4 розділу XX “Перехідні положення”, пп. 14.1.71 п. 14.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 153.2.1, 153.2.2 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 134650,0 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.1.1 та п.3.1.2 розділу 3 акта перевірки в т.ч. по періодах: 1 квартал 2011 року на суму -12173,0 грн., 2 квартал 2011 року на суму - 19705,0 грн., 3 квартал 2011 року на суму - 48376,0 грн., 4 квартал 2011 року на суму - 10883,0 грн., 1 квартал 2012 року на суму - 11738,0 грн., 2 квартал 2012 року на суму - 2600,0 грн., 3 квартал 2012 року на суму – 26032,0 грн., 4 квартал 2012 року – 3142,0 грн. На підставі акту перевірки, Новомосковською Об’єднаною державною податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2014р. №0000981502 про збільшення Публічному акціонерному товариству “Новомосковський хлібзавод” суми грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 145528,00 грн., у тому числі за основним платежем 134649 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10879,00 грн. . Як вбачається з акту перевірки №35/222/00381396 від 11 лютогго 2014р. зазначено, що підприємство занизило скоригований валовий дохід за період з 01 січня 2011р. по 31 грудня 2012р. на суму 442182,59 грн. Підставою для такого висновку податкового органу стало: різниця між виявленими в ході перевірки сумами валового доходу та показниками декларацій, що подавалися позивачем; надання позивачем послуг за цінами нижче звичайних. Як вбачається з акту перевірки, відповідач встановив, що загальна сума доходів позивача за період з 01 листопада 2011р. по 31грудня2012р., виявлена в ході перевірки складає 1366324,51 грн. Однак, позивач задекларував лише 1042104,00 грн. доходу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку що позивачем не було допущено порушень, зазначених в акті перевірки, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 39 Податкового кодексу України, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.

Відповідно до п. 39.2 статті 39 Податкового кодексу України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:

а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

б) ціни перепродажу;

в) "витрати плюс";

г) розподілення прибутку;

ґ) чистого прибутку.

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Згідно п. 39.4. статті 39 Податкового кодексу України за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

Відповідно до п. 86.10 статті 86 Податкового кодексу України податковий орган в акті перевірки зобов’язаний зазначати як факти заниження так і факти завищення податкових зобов’язань.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту №257/232/00381396 від 20.10.2008р. про результати планової виїзної перевірки ВАТ “Новомосковський хлібозавод” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007р. по 30.06.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 30.06.2008р. встановлено, що підприємство в декларації за 1 півріччя 2008р. визначає від’ємне значення об’єкту оподаткування в розмірі 5058334,00грн., а за даними перевірки ця сума мала б становити 3701075,00грн. Тобто податковий орган визнав від’ємне значення об’єкту оподаткування в сумі 3701075,00грн., та зменшив це значення на 2181026,00грн. По результатам 2008 року об’єкт оподаткування становив -4208204,00грн. Акт перевірки №257/232/00381396 від 20.10.2008р. містить обґрунтування збитковості підприємства (а.с.40-53).

Згідно декларації з податку на прибуток підприємств за 1 кв. 2009р. об’єкт оподаткування становив -4208204,00 грн. (а.с.57-58).

Згідно декларації з податку на прибуток підприємств за 1 кв. 2010р. від’ємне значення об’єкта оподаткування попереднього податкового періоду становило - 841640,00грн” (20% від суми що була встановлена станом на 01.01.2010р.) (а.с.59-60).

Згідно декларації за 1 кв. 2011р. від’ємне значення об’єкта оподаткування попереднього податкового періоду становило 623837,00грн. (а.с.61-62). В той час як в декларації за 2010р. в рядку 11 “Податок, що підлягає оподаткуванню” значиться сума -660601,00грн. В декларації за півріччя, три квартали та рік 2011 в рядку 06.6 “від’ємними значеннями об’єкту оподаткування попереднього звітного (податкового року)” було зазначено суму 279856,00грн. замість суми 660601,00грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що позивачем не було допущено порушень, зазначених в акті №35/222/00381396 від 11.02.2014р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ “Новомосковський хлібозавод” з питань правомірності декларування сум збитків в деклараціях з податку на прибуток за період 01.10.2010р. по 31.12.2012р. та сум збитків попередніх періодів які підприємство віднесло до складу витрат.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв’язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі № 804/4446/14 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко