Ухвала суду № 41202096, 21.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2014 рокусправа № 808/7712/13-а

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі №808/7712/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Берті» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року ПраТ «Берті» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Бердянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000972211 від 12.08.2013 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом при винесенні рішення було порушено вимоги матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Апелянт вважав, що товарно-транспортні накладні є первинними документами, наявність яких є обов'язковою для підтвердження факту здійснення господарської операції з отримання товарів, а отже для отримання платником податку права на віднесення витрат, нарахованих у зв'язку з придбанням таких товарів, до складу валових витрат. Апелянт вважав, що постановою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 05.08.2011 року встановлено вину посадових осіб у створенні контрагента позивача - ПП «Спецтанкострой» з метою здійснення фіктивної господарської діяльності. Апелянт вказував, що позивачем невірно задекларовано господарські взаємовідносини з ТОВ «Уральський промисловий центр» у 1 кварталі 2011 року. На думку апелянта невірно віднесено відсотки по кредитному договору до складу собівартості товарів у 3 та 4 кварталах 2011 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявна вся первинна документація, яка оформлена відповідно до вимог законодавства та яка підтверджує факт використання товару у господарській діяльності ПрАТ «Берті».

Матеріалами справи встановлено, що у період з 11.03.2013 року по 19.04.2013 року Бердянською ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «Берті» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої 26.04.2013 року складено акт №066/22.11-06/00152359.

Згідно висновків акту, ПрАТ «Берті» порушено: п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1, п.137.4 ст.137, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме завищено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 551845 грн. На підставі акту, 12.08.2013 року Бердянською ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0000972211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 551846 грн., з них за основним платежем - 551845 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Як вбачається з висновків акту перевірки та наявних матеріалів справи підставою для винесення податкового повідомлення-рішення відносно ПрАТ «Берті» є завищення, на думку відповідача, ПрАТ «Берті» собівартості виготовлених та реалізованих товарів на суму 226336 грн, оскільки позивачем суми нарахованих відсотків за кредитами віднесено до складу собівартості напівфабрикатів у наступних сумах: 139226 грн. за 3-ій квартал 2011 року, 127109,64 грн. за 4-ий квартал 2011 року. Дані суми нарахованих відсотків за кредитами включені до складу рядка 06.4 інші витрати декларації з податку на прибуток за 2-ий квартал та 4-ий квартал 2011 року. На думку податкового органу, не підтверджені первинними документами господарські операції з ПП «Спецтанкострой», оскільки підприємство має ознаки фіктивності, що встановлено судовим рішенням. Податковий орган вважав, що позивачем невірно відображені у податковій звітності за період, що перевірявся експортні операції з ТОВ «Уральський промисловий центр».

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Спецтанкострой» (постачальник) було укладено договір поставки №20/04 від 20.04.2011 року, згідно якого останній поставив товари (каучук натуральний RSS-1, каучук синтетичний СКИ-3, тканина технічна БКНЛ-65, каучук синтетичний СКС-30). На виконання умов договору ПП «Спецтанкострой» у квітні, травні 2011 року виписало видаткові та податкові накладні. ПП «Спецтанкострой» поставило товар, а позивач прийняв, про що свідчать видаткові накладні та відповідно ПрАТ «Берті» оплатило вартість товарів та включило до валових витрат.

Колегія суддів не вважає постанову Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 05.08.2011 року належним доказом нереальності господарських операцій позивача з ПП «Спецтанкострой», оскільки договір №20/04 позивачем був укладений 20.04.2011 року, в той час, як згідно вищевказаного судового рішення, злочинна діяльність по створенню фіктивних підприємств була зупинена правоохоронними органами 01.03.2011 року.

Встановлено, що 17.02.2011 року між позивачем (постачальник) та ТОВ «Уральський промисловий центр» (покупець) було укладено контракт №10, згідно якого останній, 17 березня 2011 року, на підставі ВМД №112040001/2011/000599 поставив товар (стрічку конвеєрну з гумотканним пошаровим тяговим каркасом і гумовими обкладками з плоскими поверхнями на основі тканини). Виконання умов контракту підтверджується видатковою накладною, специфікацією №1 до контракту №10 від 17.02.2011 року, ВМД №№112040001/2011/000599 від 17.03.2011 року, рахунком до контракту, копіями платіжних доручень та випискою по рахунку. Як вбачається з банківських виписок, оплата експортної операції відбулася у 1 кварталі 2011 року, підтверджена належними первинними документами, дохід позивачем задекларовано у декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року.

06.05.2011 року між ПрАТ «Берті» та ПАТ ДП «Банк Сбербанку Росії» було укладено договір про відкриття кредитної лінії в сумі 3000000 грн. на умовах 20 % річних та 02.11.2011 року укладено договір про відкриття кредитної лінії в сумі 4000000 грн. на умовах 18 % річних. Нараховані за зазначеними вище договорами відсотки у ІІ-ІV кварталах 2011 року включено ПрАТ «Берті» до складу рядка 06.4 декларації з податку на прибуток підприємства, що підтверджується актом перевірки та випискою по рахунку ПАТ ДП «Банк Сбербанку Росії».

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно ст.1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та які містять відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів, аналізуючи докази у справі та законодавство, що регулює спірні правовідносини, вважає, що господарські операції ПрАТ «Берті» з ПП «Спецтанкострой», ПАТ ДП «Банк Сбербанку Росії» та з ТОВ «Уральський промисловий центр» підтверджені належними первинними документами, на підставі яких позивачем задекларовані податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств у періоді, що перевірявся. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постанова Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 05.08.2011 року не є доказом фіктивності взаємовідносин ПрАТ «Берті» з ПП «Спецтанкострой», оскільки постановою охоплюється період незаконної діяльності саме з 24.11.2009 року по 01.03.2011 року, однак ПрАТ «Берті» мав взаємовідносини з ПП «Спецтанкострой» у квітні 2011 році, що підтверджується договором поставки від 20.04.2011 року №20/04.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі №808/7712/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук