Ухвала суду № 41201971, 14.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2014 рокусправа № 811/2833/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Знам'янського міськрайонного управління юстиції Матусевич Юрія Миколайовича

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Знам'янскього міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області Матусевич Юрія Миколайовича про визнання протиправними дій та скасування постанов від 15.03.2013 року ВП №35501388, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 03 вересня 2013 року звернулася до суду з позовом до Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Знам'янського міськрайонного управління юстиції Матусевич Юрія Миколайовича в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача по винесенню постанов від 15.03.2013 ВП№35501388 про арешти нежилих приміщень, що належать на праві особистої приватної власності та розташовані по АДРЕСА_1, та заборону їх відчуження;

- скасувати постанови від 15.03.2013 ВП№35501388 про арешти нежилих приміщень, що належать мені на праві особистої приватної власності та розташовані по АДРЕСА_1, та заборону їх відчуження.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача - державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Знам'янського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області Матусевич Юрія Миколайовича по винесенню постанов від 15.03.2013 року ВП №35501388 про арешти нежилих розташовані по АДРЕСА_1 та заборону їх відчуження. Скасовано постанови від 15.03.2013 року ВП « 35501388 про арешти нежилих приміщень, що належать ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності та розташовані по АДРЕСА_1 та заборону їх відчуження.

Постанова суду мотивована тим, що Державний виконавець, всупереч вимогам ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» не здійснив усіх необхідних заходів, а саме не встановив чи належить майно - приміщення за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження яке є особистою приватною власністю ОСОБА_2.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволення адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Знам'янського міськрайонного суду від 21.10.2011 року по справі №2-783/11 не може бути належним доказом особистої приватної власності на об'єкти нерухомості, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що державний реєстратор при винесенні постанови про накладення арешту на нерухоме майно керувався ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що у разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що рішенням Знам'янського міськрайонного суду від 01 березня 2012 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_4 борг за договором позики від 07.08.2008 року у сумі 91264,00 грн. та договором від 19.03.2009 року у сумі 60048 грн. та відсотки у сумі 33230 грн.

На виконання рішення видано виконавчі листи Знам'янського міськрайонного суду №2/1107/79/12 від 15.11.2012 року, які звернуті до виконання(а.с. 15-18).

03 грудня 2012 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Знам'янського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області Матусевичем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 11-14).

15 березня 2013 року державним виконавцем винесено постанови про арешт нежилих приміщень, що належать ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності та розташовані по АДРЕСА_1 та оголошено заборону на їх відчуження (а.с. 5-6).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності винесення державним реєстратором постанови про накладення арешту, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику.

Після надходження від зазначених осіб відомостей про наявність майна боржника державний виконавець описує таке майно, вилучає його та реалізує у встановленому цим Законом порядку. У разі якщо особа, у якої перебуває майно боржника, перешкоджає державному виконавцю в його вилученні, таке майно вилучається державним виконавцем у примусовому порядку.

З аналізу наведеної норми вбачається обов'язок державного виконавця встановити, на яких підставах майно боржника знаходиться у інших осіб.

Між тим, рішенням Знам'янського міськрайонного суду від 01 березня 2012 року встановлено, що вимога щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки остання не є учасником даних правовідносин, а саме не є позикодавцем та не є позичальником за договором позики.

Крім того, рішенням Знам'янського міськрайонного суду від 21 жовтня 2011 року по справі №2-783/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, визнано право особистої приватної власності на нежилі приміщення, що розташовані по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (а.с. 20-21).

Таким чином, державний виконавець, всупереч вимогам ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» не здійснив усіх необхідних заходів, а саме, не встановив, чи належить майно - приміщення за адресою АДРЕСА_1 боржнику та виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження яке є особистою власністю ОСОБА_2

Щодо посилання заявника апеляційної скарги на застосування державним реєстратором ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Між тим, станом на момент винесення державним реєстратором постанови про накладення арешту на нерухоме майно, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно містилися відомості про права власності на нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до яких ОСОБА_2 у формі приватної власності із часткою 1/1 має вказані нежилі приміщення.

Також з аналізу вказаної норми вбачається обов'язок державного виконавця звертатися з поданням до суду за визначенням частки володіння, на яке можливе звернення стягнення.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку щодо безпідставності винесення постанов державного виконавця про накладення арешту на нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Знам'янського міськрайонного управління юстиції Матусевича Юрія Миколайовича - залишити без задоволення

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова