Ухвала суду № 41201901, 14.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2014 року

справа № 808/5577/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року по справі № 808/5577/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя до публічного акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» про стягнення витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 року управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя звернулося до суду з адміністративним позовом, про стягнення з публічного акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» заборгованість в сумі 26281,80 грн. по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за період з січня по травень 2013 року сума належна до відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначених на пільгових умовах згідно з п. «а» ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року колишнім працівникам відповідача становить 26281,80 грн., яка не була сплачена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства “Запорізький арматурний завод» на користь управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя заборгованість в сумі 26281,80 (двадцять шість тисяч двісті вісімдесят одну гривню 80 коп.).

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не є правонаступником ЗВО «Арматуробудування», а є виключно правонаступником ДП «Запорізький арматурний завод» (ВАТ «Запорізький арматурний завод») і відповідно не повинен відшкодовувати позивачу понесені витрати на доставку та виплату пільгових пенсій фізичним особам за період їх роботи на ЗВО «Арматуробудування».

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що публічне акціонерне товариство "Запорізький арматурний завод" є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997, а також платником страхових внесків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003

Як свідчать матеріали справи, колишні працівники підприємства перебувають на обліку в управлінні Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Запоріжжя, отримуючи пенсію за віком, призначену на пільгових умовах. Для призначення пенсії за віком, поряд з іншими документами, надані довідки про пільговий характер роботи за списком №1, видані ВАТ «Запорізький арматурний завод», які підтверджували фактичну зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. Підставою для видачі цих довідок стали ЕКТС, штатний розклад, особиста справа, розрахункові відомості, фактично виконана робота.

Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. 2. Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було вчасно надіслано на адресу відповідача. Відповідно до розрахунків, розмір відшкодування з з січня по травень 2013 року склав 26281,80 грн., але відповідачем плата на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій вищевказаним пенсіонерам на користь органу пенсійного фонду не перерахована.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та положення Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663), згідно з якими підприємства та організації зобов’язані відшкодовувати витрати ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1, 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Згідно з п. 6.4. та 6.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 "Прикінцевих положень" Закону № 1058, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року на протязі 10 днів з дня прийняття рішення про призначення пенсії. Підприємства щомісяця, до 25 числа, вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Також , відповідно до п.6.2 Інструкції №21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу 3 п.п.1 п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному обсязі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових роботах.

Отже, законодавством встановлений порядок виплати підприємствами і організаціями коштів на доставку пільгових пенсій особам, яким призначена та виплачується пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а"ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за Списком № 1.

Проте, відповідач вважає, що він не має відшкодовувати витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у зв’язку з тим, що він не є правонаступником ЗВО «Арматуробудування».

Однак, суд апеляційної інстанції не приймає зазначені доводи позивача з огляду на наступне.

Відповідно до Наказу Міністра Мінмашпрому України № 104 від 28.01.1994 р. на базі Запорізького арматурного заводу створено ВАТ «Запорізький арматурний завод», правонаступником якого являється ПАТ «Запорізький арматурний завод».

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що саме відповідачем було надано довідки, в яких зазначено, що колишні працівники підприємства у період з січня по травень 2013 року працювали на ВАТ «Запорізький арматурний завод» та на підставі яких їм було зараховано пільгових стаж для призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до ч.1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підприємство та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ПАТ «Запорізький арматурний завод», як правонаступник ВАТ «Запорізький арматурний завод», зобов’язаний сплатити заборгованість у сумі 26281,80 грн. на користь управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість заявленої позивачем вимоги по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах колишнім працівникам відповідача за період з січня по травень 2013року у розмірі 26281,80 грн., а тому підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги не існує.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства " Запорізький арматурний завод "- залишити без задоволення. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 р. залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим