Ухвала суду № 41201877, 11.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2014 рокусправа № 804/14595/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року по справі № 808/5266/13-а за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НАДІЯ» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАДІЯ» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-Відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення рішення Відповідача №0004882204 від 28.10.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких було винесено оскаржуване податкове-повідомлення рішення не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки правочини між Позивачем та його контрагентом відповідають вимогам чинного законодавства, при їх укладенні сторонами було досягнуто згоди з усіх суттєвих умов, умови договору сторонами було виконано, а грошові кошти було сплачено.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення рішення №0004882204 від 28.10.2013 року.

Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкове повідомлення-рішення було прийняте в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України, а відтак підстави для його скасування відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимога податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Надія» (код ЄДРПОУ 13425445) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Крафт-Профі» (код ЄДРПОУ 38615737) за період липень 2013 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, на підставі якої було складено Акт №805/2203/13425445 від 10.10.2013 року.

В Акті перевірки Відповідачем було зроблено наступні висновки:

- нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Надія», а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливості реального здійснення ТОВ «Надія» операцій по ланцюгу з ТОВ «Крафт-Профі» (код ЄДРПОУ 38615737) за період липень 2013 року;

- порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2013 року на суму 114575.00 грн.;

Не погодившись з правомірністю та обґрунтованістю Акту перевірки, Позивач подав заперечення, в якому просив переглянути та скасувати висновки, викладені в ньому.

Рішенням №10915/10/04-64-22-03-11 від 23.10.2013 року, у задоволені заперечення Позивача було відмовлено, а висновки акту перевірки було залишено без змін.

На підставі зазначеного Акту, Відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004882204 від 28.10.2013 року, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 171862.50 грн., в тому числі за основним платежем - 114575.00 грн., штрафними санкціями у розмірі - 57287.50 грн.

Не погодившись з законністю винесення зазначеного податкового повідомлення рішення, Позивач оскаржив його в судовому порядку.

Правомірність та обґрунтованість винесення податкових повідомлень рішення №0004882204 від 28.10.2013 року є предметом спору, передане на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що Позивач виконав свої зобов'язання перед своїм контрагентом, згідно укладеного договору з ТОВ «Крафт-Профі», що підтверджено наявними в матеріалах справи документами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість, стали висновки акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 16.09.2013 року № 485/26/-54-22-06-38615737 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Крафт-Профі», яким було встановлено, що у зазначеного підприємства відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

У зв'язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що операції з поставки по ланцюгу з ТОВ «Крафт-Профі» до ТОВ «Надія» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, а тому не спричиняються реального настання правових наслідків.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу зазначених матеріально-правових норм вбачається, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що правововідносини між ТОВ «Надія» та ТОВ «Крафт-Профі» здійснювались на підставі договору №0618-13/7 від 18.06.2013 року.

Відповідно до п.1 зазначеного договору, Замовним поручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт на об'єктах наданих Замовником.

На думку податкового органу вказаний правочин укладено без мети реального настання наслідків обумовлених цим правочином.

Надаючи оцінку акту перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише на відсутність контрагента платника податків за своєю юридичною адресою.

Враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи суд апеляційної інстанції, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між Позивачем та ТОВ «Крафт-Профі».

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, що ТОВ «Надія» під час здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «Крафт-Профі», мало наступні ліцензії та дозволи: ліцензія Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області АВ №488639 від 19.11.2009 року, якою встновалено, що господарська діяльність ТОВ «Надія» пов'язана зі створенням об'єктів архітектури; дозвіл Територіального управління Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області №331.09.12-33.20.2, на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки.

Факт виконання умов договору №0618-13/7 від 18.06.2013 року., та здійснення господарських операцій, підтверджують наступні документи: податкова накладна №114 від 01.07.2013 року, податкова накладна №115 від 02.07.2013 року, податкова накладна №116 від 02.07.2013 року, податкова накладна №118 від 03.07.2013 року, податкова накладна №120 від 05.07.2013 року, податкова накладна №121 від 05.07.2013 року, податкова накладна №123 від 09.07.2013 року, податкова накладна №125 від 11.07.2013 року, податкова накладна №126 від 15.07.2013 року, податкова накладна №127 від 16.07.2013 року, податкова накладна №128 від 17.07.2013 року, податкова накладна №129 від 18.07.2013 року, податкова накладна №130 від 23.07.2013 року.

Факт виконання робіт по договору №0618-13/7 від 18.06.2013 року підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за липень 2013 року, кошторисами за липень 2013 року та актом приймання-передачі по договору №0618-13/7 від 18.06.2013 року.

Факт сплати грошових коштів за послуги надані відповідно до договору №0618-13/7 від 18.06.2013 року підтверджують наступні документи: платіжне доручення №299 від 12.08.2013 року, платіжне доручення №300 від 13.08.2013 року, платіжне доручення №313 від 21.08.2013 року, платіжне доручення №319 від 28.08.2013 року, платіжне доручення №323 від 05.09.2013 року, платіжне доручення №322 від 30.08.2013 року, платіжне доручення №324 від 09.09.2013 року, платіжне доручення №332 від 11.09.2013 року, платіжне доручення №342 від 18.09.2013 року, платіжне доручення №341 від 17.09.2013 року, платіжне доручення від 19.09.2013 року.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Крафт-Профі», а тому податкове повідомлення рішення №0004882204 від 28.10.2013 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що Відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на додану вартість, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року є обґрунтованою та законною, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року по справі № 808/5266/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко