Ухвала суду № 41201790, 30.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2014 рокусправа № 804/13843/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім. Артема»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» звернулося з вказаним позовом до суду в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.06.2013 року № 0002501540 ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про нарахування суми грошового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 7 411 609,33 грн., з яких: сума збільшеного грошового зобов'язання за основним платежем - 5 929 287,46 грн., сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 482 321,87 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ПАТ «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник ДПІ просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» з питання достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати орендної плати за землю.

За наслідками перевірки відповідачем складено Акт від 21.05.2013 року № 1339/15-4/00218911, яким встановлено порушення позивачем статті 21 Закону України «Про оренду землі», п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

При цьому податковий орган виходив з того, що позивач починаючи з 05.07.2011 року по березень 2013 року декларував та сплачував орендну плату за землі комунальної власності у меншому розмірі ніж визначено умовами договору оренди землі від 29.01.2003 року з урахуванням рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 року № 7/105-10 (30/234-09), яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 13.06.2013 року № 0002501540 про нарахування суми грошового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 7 411 609,33 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та Дніпропетровською міською радою 29.01.2003 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 22,5118 га за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 98 для фактичного розміщення заводу.

16.03.2005 року сторонами підписано Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 29.01.2003 року, якою встановлено, що річна орендна плата становить 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та дорівнює розміру земельного податку.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 року по справі № 7/105-10 (30/234-09), яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2011 року, внесено зміни до пункту 3.1 договору оренди земельної ділянки від 29.01.2003 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та позивачем, з урахуванням додаткової угоди від 16.03.2005 року, шляхом викладення його у наступній редакції: «Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України «Про оренду землі» та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю» та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008 року № 39/35 у розмірі мінімальної ставки орендної плати встановленої Законом України «Про оренду землі».

У відповідності до статті 111-11 Господарського процесуального кодексу України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Згідно з ч.5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

За таких обставин є вірним висновок суду першої інстанції, що з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 року по справі № 7/105-10 (30/234-09) договір оренди земельної ділянки від 29.01.2003 року є зміненим і діє у редакції визначеній судовим рішенням.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» № 2535-ХІІ (чинного на час укладення договору оренди) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» 161-ХІV та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до ч.1 ст. 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» № 2535-ХІІ є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності,- договір оренди такої земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 21 Законом України «Про оренду землі № 161-ХІV річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів. Розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Пунктами 276.3 ст. 276, п.281.1 ст. 281 та 285.5.1 ст. 285 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; розмір орендної плати для інших категорій земель не може бути меншим трикратного розміру земельного податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 року по справі № 7/105-10 (30/234-09) позивач повинен подавати декларації із орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з урахуванням змін внесених до договору оренди вказаним вище судовим рішенням.

З огляду на зазначені обставини справи суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про правомірність нарахування позивачу грошового зобов'язання з орендної плати з урахуванням внесених змін до договору оренди земельної ділянки починаючи з 05.07.2011 року і по березень 2013 року у розмірі 5 929 287,46 грн. виходячи із розміру орендної плати у трикратному розміру земельного податку, що встановлений Законом України «Про плату за землю» та застосування штрафних санкцій, передбачених п. 123.1 ст. 123 ПК України у розмірі 1 482 321,87 грн.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків, зроблених судом першої інстанції. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 03 жовтня 2014 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Л.М. Нагорна