Постанова № 41201679, 30.10.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2014 р. Справа № 907/1138/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства „Санаторій

„Квітка Полонини" ЗАТ лікувально-

оздоровчих закладів профспілок України

„Укрпрофоздоровниця" с.Солочин

Свалявського району

на ухвалу господарського суду Закарпатської

області від 01.10.2014р.

про залишення позовної заяви без розгляду

у справі №907/1138/13

за позовом приватного акціонерного товариства

лікувально-оздоровчих закладів

профспілок України „Укрпрофоздоровниця" м. Київ в особі представництва ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" Закарпатської

області м. Ужгород

до відповідача-1 Солочинської сільської ради с. Солочин Свалявського району

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю „Санаторій „Кришталеве джерело"

с. Солочин Свалявського району

за участю третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача дочірнього підприємства „Санаторій

„Квітка Полонини" ЗАТ лікувально-

оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" с.Солочин Свалявського району

про визнання недійсним рішення 21 сесії 3 скликання Солочинської сільської ради від 18.10.2007р., яким вирішено передати в оренду закритому акціонерному товариству „Кришталеве джерело"

(перейменованого у приватне акціонерне товариство „Кришталеве джерело") земельну ділянку площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі 03.07.2008р. за № 2124085601-040807070002, укладеного між Сочинською сільською радою та закритим акціонерним товариством „Кришталеве джерело" (перейменованого у приватне акціонерне товариство „Кришталеве джерело")

за участю представників сторін від:

позивача: Лисенко Я.О. - за довіреністю №30-06/01 від 30.06.2014 р.

відповідача-1: не з'явився

відповідача-2: Поврозник А.П. - за довіреністю б/н від 12.12.2013 р.

третьої особи: Метровка Я.В. - за довіреністю №36 від 21.05.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 01.10.2014 р. (суддя Й.Й.Кадар) позов залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем без поважних причин не подано витребувані господарським судом докази, необхідні для вирішення спору, у зв'язку з чим, виконати вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 08.07.2014 р., встановити фактичні обставини з відповідною достовірністю та вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами є неможливим.

Третьою особою подано апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду, а справу направити для розгляду у господарський суд першої інстанції. В своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд, витребовуючи у позивача оригінал інвентарної справи на 17 будівель санаторію «Квітка полонини», не з'ясував чи витребувані докази є в наявності у позивача. У свою чергу, апелянт зазначає, що позивач повідомив суд про те, що об'єктивної можливості надати оригінал відповідної інвентарної справи немає, оскільки така у позивача відсутня. Окрім цього, скаржник зазначає, що Вищий господарський суд України, відправляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції чітко вказав, що інвентарну справу необхідно витребувати у компетентних органів, яким у даному випадку є КУП «Свалявське районне БТІ». Однак, суд першої інстанції не виконав вказівок касаційної інстанції, оригінал інвентарної справи у компетентного органу - КУП «Свалявське районне БТІ» не витребував.

Окрім цього, наголошує апелянт, господарський суд першої інстанції в силу ст.75 ГПК України, якщо витребувані судом документи не подано, повинен був розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Відповідачами відзивів на апеляційну скаргу не подано.

В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги. При цьому, представник відповідача-2 зазначає, що в силу ст.38 ГПК України, позивач повинен був подати до суду клопотання про витребування вищезазначеної інвентарної справи у КУП «Свалявське районне БТІ».

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу скасувати та направити для розгляду по суті в місцевий господарський суд, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.02.2014 р. у справі №907/1138/13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2014 р. касаційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 р. у справі №907/1138/13 та рішення господарського суду Закарпатської області від 26.02.2014 р. у справі №907/1138/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області. При цьому, Вищий господарський суд України у своїй постанові вказав, що господарськими судами не надано належної оцінки свідоцтву про право власності на будівлі санаторію «Квітка Полонини» від 14.02.2001 (а.с. 35, т.1), згідно з яким позивачу належать на праві колективної власності 17 будівель згідно інвентаризаційної справи, а також не витребувано у компетентних органів вищевказану інвентаризаційну справу з метою встановлення переліку об'єктів, на які позивач набув право власності.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 24.07.2014 року справі №907/1138/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.08.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами господарського суду Закарпатської області від 01.09.2014р., 11.09.2014р., 22.09.2014 р. розгляд справи неодноразово відкладався з метою витребування від сторін додаткових доказів, зокрема від позивача: письмові пояснення по суті спору з урахуванням обставин, встановлених та зазначених у постанові Вищого господарського суду України; належні докази в підтвердження місцезнаходження колодязів каналізаційного колектору очисних споруд (на земельній ділянці санаторію «Квітка Полонини» та/або санаторію «Кришталеве джерело», переданій відповідачу-2 в оренду згідно з оскаржуваним договором оренди земельної ділянки від 24.03.2008, чи на земельній ділянці, переданій ДП «Санаторій «Квітка Полонини» за договором оренди земельної ділянки від 31.12.2004 (згідно з п.1 якого санаторію «Квітка Полонини» було передано в оренду земельну ділянку для обслуговування санаторію та очисних споруд); оригінал свідоцтва про право власності будівель санаторію «Квітка Полонини» від 14.02.2001р.; оригінал інвентаризаційної справи на 17 будівель санаторію «Квітка Полонини», які належать останньому на праві власності згідно свідоцтва про право власності від 14.02.2001р. для огляду в судовому засіданні, належним чином засвідчену копію в матеріали справи; докази надіслання третій особі копії позовної заяви з додатками.

Позивачем надіслано на адресу суду письмові пояснення по справі №04-09/951 від 30.09.2014р., відповідно до якого просить суд при вирішення даної справи по суті позовних вимог врахувати наступні, фактичні обставини справи. На підставі прийнятого 18.10.2007 р. Солочинською сільською радою рішення про передачу в оренду на 49 років ЗАТ «Кришталеве джерело» (перейменованого у ТОВ «Кришталеве джерело»), земельну ділянку площею 0,2232 га в ур. Біласовиця, с. Солочин Свалявського району передано в оренду за договором оренди земельної ділянки площею 0,2232 га в ур. Біласовиця, с. Солочин Свалявського району від 03.07.2008 р., що зареєстрований за № 2124085601-0408070700002, на якій знаходяться колодязі каналізаційного колектору очисних споруд, які належать на праві власності позивачу, що підтверджується наявними у матеріалах справи листом виконавчого комітету Солочинської сільської ради № 37 від 04.01.2008 p., генеральним планом розширення санаторію «Квітка Полонини» до 500 міст Свалявського району від вересня 1990 p.; ситуаційним планом розміщення земельної ділянки від 27.12.2013 р.; листом Свалявського РВ УМВС Україна в Закарпатській області № 41/68 від 06.01.2014 p.

Позивач вважає, що документом який підтверджує виникнення права власності на очисні споруди (одним із конструктивних елементів яких є колодязі каналізаційного колектору) за позивачем є саме свідоцтво про право власності від 14.02.2001 р., виданого на будівлі санаторію «Квітка Полонини», як цілісного майнового комплексу до складу якого входять і відповідні очисні споруди. Таким чином, Солочинська сільська рада, приймаючи рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки ТОВ «Кришталеве джерело», де розміщені колодязі каналізаційного колектору очисних споруд, та укладаючи 03.07.2008 р. договір оренди земельної ділянки площею 0,2232 га, розташованої за адресою: в ур. Біласовиця с. Солочин, Свалявський район району, з ТОВ «Кришталеве джерело» для розширення бази санаторію орендаря, фактично розпорядилася колодязями каналізаційного колектору очисних споруд санаторію «Квітка Полонини», право власності на які оформлено за позивачем, за відсутності наданих їй на це повноважень, що є підставою для визнання такого рішення недійсним в судовому порядку.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивачем подано клопотання №04-09/950 від 30.09.2014р. до суду першої інстанції, в якому зазначив, що виконати вимоги суду стосовно подання оригіналу інвентаризаційної справи на 17 будівель санаторію «Квітка Полонини», які належать останньому на праві власності згідно свідоцтва про право власності від 14.02.2001р. для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчену копію в матеріали справи, позивач об'єктивної можливості не має, оскільки така інвентарна справа повинна зберігатися у КУП «Свалявське районне БТІ». У зв'язку з чим, просив розглянути справу на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

При прийнятті постанови, судова колегія виходила з наступного.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 статті 81 ГПК України можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними тільки тоді, коли про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення господарського спору;

- позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Як вбачається з поданого позивачем клопотання №04-09/950 від 30.09.2014р., просив суд розглянути справу за наявними матеріалами справи на підставі ст.75 ГПК України та зазначив про неможливість виконати вимоги ухвал суду щодо подання відповідної інвентаризаційної справи через те, що така у нього відсутня та знаходиться у компетентного органу - КУП «Свалявське районне БТІ».

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно постанови Вищого господарського суду України від 08.07.2014 р. зазначено, що господарськими судами не надано належної оцінки свідоцтву про право власності на будівлі санаторію «Квітка Полонини» від 14.02.2001 (а.с. 35, т.1), згідно з яким позивачу належать на праві колективної власності 17 будівель згідно інвентаризаційної справи, а також не витребувано у компетентних органів вищевказану інвентаризаційну справу з метою встановлення переліку об'єктів, на які позивач набув право власності.

Таким чином, суд касаційної інстанції чітко вказав про необхідність суду першої інстанції витребувати інвентаризаційну справу не у позивача, а у компетентного органу, яким у даній ситуації є КУП «Свалявське районне БТІ». А відтак, у конкретному випадку не підлягають до застосування вимоги ст.38 ГПК України про подання стороною клопотання до суду про витребування необхідних доказів. Разом з тим, незважаючи на те, що позивач не подав суду безпосередньо клопотання про витребування інвентаризаційної справи у компетентного органу на підставі ст.38 ГПК України, однак, повідомив суд про те, що відповідна інвентаризаційна справа у нього відсутня та знаходиться у КУП «Свалявське районне БТІ».

Отже, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про неможливість витребувати докази у КУП «Свалявське районне БТІ» на підставі ст.38 ГПК України у зв'язку з відсутністю клопотання сторони. Разом з тим, місцевий господарський суд не врахував ст.65 ГПК України, згідно з якою, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя в необхідних випадках, зокрема, зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії; витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

Виходячи з вищевикладеного, господарський суд першої інстанції повинен був на підставі ст.65 ГПК України та на виконання вказівок Вищого господарського суду України витребувати вказану інвентаризаційну справу у компетентного органу - КУП «Свалявське районне БТІ».

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Кожна сторона обґрунтовує свої вимоги, доводи та заперечення як вважає за потрібне, а господарський суд за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, приймає судове рішення у справі. Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею, не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Отже, з огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що залишивши позов без розгляду, місцевий господарський суд фактично ухилився від вирішення спору по суті, результатом розгляду якого, відповідно до ст. 82 ГПК України, може бути задоволення позову чи відмова в позові повністю або частково. Відповідно, суд ухилився від здійснення правосуддя, що суперечить ст. ст. 124, 129 Конституції України.

За таких обставин, судова колегія прийшла до висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для розгляду по суті в господарський суд Закарпатської області.

При зміні чи скасуванні ухвали суду першої інстанції, апеляційний господарський суд проводить новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України. Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційних скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК України.

Таким чином, розподіл судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги покладається на суд першої інстанції за наслідками вирішення спору по суті (прийняття рішення у справі).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Санаторій «Квітка Полонини» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», с.Солочин Свалявського району задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 01.10.2014 р. у справі №907/1138/13 скасувати.

3. Справу направити для розгляду до господарського суду Закарпатської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.11.2014 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.