Постанова № 41201673, 28.10.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа № 907/428/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В. Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

за участю представників:

позивача: не з’явились;

відповідача: не з’явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Чопської міської ради Закарпатської області, вих. № 1131/23-15 від 04.08.2014р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2014р.

у справі № 907/428/14

за позовом: Виконавчого комітету Чопської міської ради Закарпатської області, м. Чоп. до відповідача: Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Ужгород

про визнання недійсним пункту 2 та пункту 3 рішення Адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11 березня 2014 року за №11-р/к у справі № 04-13/2014

Виконавчий комітет Чопської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним пункту 2 та пункту 3 рішення Адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11 березня 2014 року за №11-р/к у справі № 04-13/2014.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2014 у справі № 907/428/14 (суддя Івашкович І.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

При вирішенні спору місцевий суд виходив з того, що ВК Чопської міської ради прийнято рішення про встановлення з 01.04.2013р. тарифу на послугу із вивезення твердих побутових відходів без надання висновку Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами висновку щодо такого розрахунку, в той час, як порядок формування тарифу на такі послуги, за які виконавці здійснюють розрахунок економічно обґрунтованих витрат, пов’язаних з наданням послуг з вивезення твердих побутових відходів, передбачає обов’язкове надання висновку щодо такого розрахунку.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - Виконавчий комітет Чопської міської ради звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2014р. та прийняти нове судове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Зокрема, скаржник посилається на те, що МКП ЖКГ «Тиса» з незалежних від нього обставин не міг отримати на той момент висновку Державної інспекції України з контролю за цінами, оскільки в останньої були відсутні повноваження щодо надання таких висновків.

Також зазначає про колізії та прогалин у законодавстві України наводячи їх теоретико -правове визначення понять.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.14 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.10.14.

14 липня 2014 року відповідач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.07.14 у справі № 907/428/14 з підстав його законності та обгрунтованості без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2014р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній.

В дане судове засідання сторони участі своїх представників не забезпечили, причини неявки не повідомили.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2013р. у справі № 907/428/14 залишити без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, виконавчий комітет Чопської міської ради, розглянувши клопотання МКП ЖКГ "Тиса" про затвердження тарифів на вивіз побутового сміття, відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2006р., прийняв рішення № 18 від 29.03.2013р., згідно з яким вирішено встановити з 01.04.2013р. тарифи на послугу із вивезення твердих побутових відходів, подані МКП ЖКГ "Тиса":

- для населення -45,28 грн./1 м.куб, тобто для одного мешканця міста житлового фонду МКП ЖКГ "Тиса" -4,98 грн.4

- для бюджетних організацій- 58,02 грн./1м.куб

- для інших споживачів - 58,02 грн./1м.куб.

Адміністративна колегія Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши подання другого відділу досліджень і розслідувань та матеріали справи № 04-13/2014 прийняла рішення №11-р/к від 11.03.2014, згідно з яким вирішила:

- визнано дії виконавчого комітету Чопської міської ради (код ЄДРПОУ-26528626) щодо прийняття рішення від 29.03.2013р. №18, яким встановлені тарифи на послугу з вивезення твердих побутових відходів без висновку Державної інспекції України з контролю за цінами, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 7 статті 50, статтею 17 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді створення умов для вчинення міським комунальним підприємством житлово-комунального господарства "Тиса" порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п.2);

- виконавчому комітету Чопської міської ради вжити заходи по недопущенню в подальшому порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в п.2 цього рішення, про що в місячний термін з дня отримання рішення повідомити територіальне відділення (п.3).

Прийняте стосовно вищевказаних порушень рішення Адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення АКУ мотивовано з посиланням на регламентацію норм ст. ст. 7, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якими передбачено, що послуги вивезення побутових відходів є комунальними послугами, тарифи на які встановлюються органами місцевого самоврядування. Відповідно до п.п.1, 2 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавці житлово-комунальних послуг здійснюють розрахунки економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво відповідно до порядку формування тарифів на житлово-комунальні послуги, що визначений Кабінетом Міністрів України і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законом порядку. На виконання положень ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006р. №1010 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, відповідно до п.41 якого розрахунок економічно обгрунтованих планових витрат, пов"язаних з наданням послуг, повинен бути підтверджений висновком Державної інспекції України з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку, встановленому наказом Мінекономіки від 07.03.2007р. №67.

З огляду на ті фактичні обставини, що рішенням виконавчого комітету Чопської міської ради № 18 від 29.03.2013р. затверджено тарифи на послуги із вивезення твердих побутових відходів без висновку Державної інспекції України з контролю за цінами щодо розрахунку економічно обгрунтованих планових витрат на цю послугу, оскаржуваним рішенням дії виконавчого комітету Чопської міської ради кваліфіковано як такі, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.7 ст. 50, ст. 17 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді створення умов для вчинення міським комунальним підприємством житлово-комунального господарства "Тиса" порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції” передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі, не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Згідно з пунктом 7 ст. 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції визнано вчинення дій, заборонених ст. 17 цього закону, яка передбачає, зокрема, що забороняються дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування, що полягають у створенні умов для вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відтак, створення умов для вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції полягає у тому, що встановлення тарифів на послуги із вивезення твердих побутових відходів, подані МКП ЖКГ «Тиса» без розрахунку економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, підтвердженого висновком Державної інспекції з контролю за цінами або її територіального органу, може призвести до ущемлення інтересів споживачів, тобто порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції».

Крім того, слід зазначити, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним становищем, або як антиконкурентні узгоджені дії, або як недобросовісна конкуренція, або можливості настання зазначених наслідків з зв’язку відповідними діями таких суб’єктів господарювання.

Апеляційна скарга, так само як і позовна заява базується на тому, що дії скаржника не можуть розцінюватись як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки він з незалежних від нього обставин не міг отримати на час прийняття рішення від 29.03.2013р. висновок Державної інспекції України з контролю за цінами.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду повністю погоджується з доводами місцевого господарського суду, що вказані доводи позивача спростовуються наведеною у оспорюваному рішенні відповідача мотивацією згідно з регламентацією норм ст. ст. 7, 13, 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 41 Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006р. №1010), якими передбачено такий порядок формування тарифу на послугу з вивезення твердих побутових відходів, за якого виконавці послуг здійснюють здійснюють розрахунок економічно обгрунтованих витрат, пов’язаних з наданням послуг з вивезення твердих побутових відходів, з обов’язковим наданням Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами висновку щодо такого розрахунку.

Відповідно до чинного на час прийняття виконавчим комітетом Чопської міської ради рішення № 18 від 29.03.2013р. законодавства України тарифи на послуги з вивезення твердих побутових відходів підлягали затвердженню відповідним органом місцевого самоврядування за наявності наданого виконавцем послуг розрахунку економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво, підтвердженого висновком Державної інспекції з контролю за цінами або її територіального органу.

Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами (затвердж. Указом Президента України від 30 березня 2012 року № 236/2012) серед визначених у п.4 повноважень Держцінінспекції України передбачено повноваження з надання суб'єктам господарювання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат під час формування тарифів на окремі види житлово-комунальних послуг (пп.8 п.4). Наведеним повністю спростовуються твердження скаржника щодо неможливості отримання на момент прийняття рішення № 18 від 29.03.13 висновку Державної інспекції з контролю за цінами через відсутність у неї передбачених законодавством України повноважень надати такий висновок.

Навівши у мотивації позовних вимог позицію щодо колізії та прогалин у законодавстві України, позивач жодним чином не обгрунтував, з аналізу яких саме законодавчих актів ним зроблено висновки про існування на час прийняття рішення № 18 від 29.03.2013р. колізії та прогалин у законодавстві України у питанні отримання висновку на тарифи.

Також, судова колегія зазначає, що у листі Управління житлово-комунального господарства Закарпатської ОДА № 80/01-15 від 22.02.2013р., на який посилається скаржник, також зазначено, що на ринку житлово-комунальних послуг на продовольчому ринку здійснюється попередній контроль за формуванням тарифів та цін шляхом надання висновків щодо розрахунків економічно обгрунтованих планових витрат на окремі види житлово–комунальних послуг (з вивезення побутових відходів та технічного обслуговування ліфтів), а також оптово-відпускних цін на продовольчі товари при декларуванні їх зміни.

Зважаючи на вищевикладене, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються правомірними висновками місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували правомірність та підставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Закарпатської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2014р. у справі № 907/428/14 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 03.11.2014.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Хабіб М.І.