Рішення № 41201484, 30.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2014 р. Справа № 911/3363/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства “Універсал Банк”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Лігена”, м. Бориспіль

про стягнення 4139280,02 швейцарських франків та 190778,02 доларів США.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Публічним акціонерним товариством “Універсал Банк” (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Лігена” (надалі відповідач) про стягнення 4139280,02 швейцарських франків та 190778,02 доларів США, з яких: заборгованість по Кредитному договору № 71/01 від 16.12.2007 р. у розмірі 4139280,02 швейцарських франки (3337246,79 швейцарських франків простроченої заборгованості по кредиту, 443563,57 швейцарських франків заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 339570,83 швейцарських франків заборгованості по підвищеним відсоткам за користування кредитом, 18898,83 швейцарських франків заборгованості по комісії) та по Кредитному договору № 295/10 від 28.04.2010 р. у розмірі 190778,02 долари США (167080,82 доларів США заборгованості по кредиту, 23697,20 доларів США заборгованості по підвищеним відсоткам за користування кредитом, 7556,42 доларів США заборгованості по підвищеним відсоткам за користування кредитом).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків сплати процентів за кредитом та повернення кредиту за кредитним договором від 26.12.2007 р. № 71/07 та кредитним договором від 28.04.2010 р. № 295/10.

Крім того, представником позивача заяву про забезпечення позову.

Розглянувши у судовому засіданні 21.10.2014 р. заяву позивача про вжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача у межах ціни позову, суд вирішив у його задоволенні відмовити, оскільки позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано суду належних доказів, а з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на можливість порушення прав, свобод та інтересів позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.08.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 03.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2014 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 22.09.2014 р.

22.09.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання про витребування доказів. Вказане клопотання залишено судом без задоволення, оскільки у матеріалах справи наявні достатні докази для розгляду справи по суті та винесення рішення.

22.09.2014 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 06.10.2014 р., про що представниками учасників судового процесу підписано відповідну розписку.

06.10.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення господарським судом міста Києва пов’язаної справи №910/20691/14 за позовом відповідача до позивача про визнання недійсним кредитного договору №295/10 від 28.04.2010 р.

Відповідно до статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У п.3.16 роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, вказано, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

З огляду на вищевказане, однією з умов, яка свідчить про пов’язаність справ, вказаних у частині першій ст. 79 ГПУ України, є неможливість господарським судом до якого подано заяву про зупинення провадження у справі на підставі частини першої ст. 79 ГПК України самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Проте, приписами п. 1 частини першої ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, тобто, суд при розгляді даної справи може самостійно встановити обставини, які, як зазначає відповідач, мають бути встановлені при розгляді господарським судом міста Києва у справі №910/20691/14.

Крім того, відповідачем не надано суду ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі №910/20691/14 про визнання недійсним договору, а позовна заява №14 від 29.09.2014 р. про визнання недійсним кредитного договору з відміткою господарського суду м. Києва про отримання позову, копія якої долучена до матеріалів справи, не є належним доказом того, що господарським судом міста Києва порушено провадження у справі за позовом відповідача до позивача про визнання недійсним кредитного договору №295/10 від 28.04.2010 р.

Враховуючи усе вищезазначене, заява відповідача про зупинення провадження у справі, є необґрунтованою, безпідставною, та такою, що спрямована на затягування строку розгляду справи, відповідно, остання залишається судом без задоволення.

06.10.2014 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 21.10.2014 р., про що присутніми у судовому засіданні представниками сторін підписано відповідну розписку.

Крім того, ухвалою суду від 06.10.2014 р. продовжено строк розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів.

13.10.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав уточнення до позовної заяву у яких зазначає, що у прохальній частині позовної заяви помилково вказано зайві 7556,20 доларів США заборгованості по підвищеним відсотках за користування кредитом.

21.10.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав клопотання про витребування доказів та додаткові пояснення до клопотання про зупинення провадження у справі.

21.10.2014 р. у судовому засіданні оголошено перерву, про що присутніми представниками сторін підписано відповідну розписку.

Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, відтак, суд має право, при розгляді даного спору, вийти за межі позовних вимог та встановити чи відповідають спірні договори вимогам чинного законодавства України, а тому, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом міста Києва пов’язаної справи № 910/20691/14 за позовом відповідача до позивача про визнання недійсним кредитного договору №295/10 від 28.04.2010 р.

Щодо клопотання відповідача про витребування доказів, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки, така необхідність відпала, так як, представником позивача подано в судовому засіданні витребувані відповідачем документи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд

встановив:

26 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», найменування якого відповідно до приписів Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (банк, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Лігена» (позичальник, відповідач у справі) було укладено кредитний договір №71/0711 (надалі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, банк зобов’язується надавати позичальнику, а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку строковий кредит в сумі що дорівнює CHF 3340000,00 швейцарських франків у порядку і на умовах, визначених договором. Банк надає позичальнику кредит згідно умов цього договору на підставі укладеної між сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору в якій зазначаються термін надання кредиту, а також терміни та розміри повернення/погашення кредиту та процентів за користування кредитом. Підстава для надання банком кредиту позичальнику є укладена між сторонами така додаткова угода до цього договору.

За користування кредитними коштами, наданими у формі строкового кредиту за цим договором позичальник сплачує банку проценти за ставкою у розмірі 8,5 % річних за кредитом в швейцарських франках, якщо згідно умов договору не встановлених інший розмір ставки. За користування кредитними коштами (всією сумою або частиною) понад встановлений договором строк (зокрема, понад терміни, встановлені графіком погашення платежів) встановлюється нова процентна ставка у розмірі 17,5% (сімнадцять з половиною) річних за кредитом в швейцарских франках (за текстом договору - «підвищена процентна ставка»). Такий розмір підвищеної процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором. Нарахування та облік таких процентів банк здійснює відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України. Підвищена процентна ставка за користування кредитом не застосовується (а застосовується базова процента ставка), якщо погашення простроченої суми основного боргу позичальника за договором відбулося протягом перших п'яти календарних днів з дати виникнення такого прострочення. При цьому, якщо п'ятий день цього строку припадає на вихідний або святковий день, останнім днем такого строку застосування базової процентної ставки визначається останній робочий день, що передує такому вихідному або святковому дню. Якщо погашення простроченої суми основного боргу позичальника не було здійснено протягом перших п’яти календарних днів з дати прострочення сплати суми боргу, на прострочену суму основного боргу позичальника нараховується підвищена процентна ставка, починаючи з першого дня виникнення такого прострочення (п.п. 1.3.1. та 1.3.2 договору).

Відповідно до п. 1.3.6 договору позичальник сплачує банку винагороду за організацію строкового кредиту у розмірі 0.5 відсотка від суми кредиту, вказаної у п. 1.1. цього договору, а саме 16700,00 швейцарських франків.

Згідно з пунктом 1.2.2 договору у редакції додаткової угоди № 16 від 31.07.2012 р. строк користування кредитом по 24.12.2014 р.

Пунктом 4.1 передбачено, що позичальник зобов’язаний використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі, а також повернути суму кредиту і сплатити плату за кредит й інші грошові платежі на вказані банком рахунки в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок банку.

Згідно з п. 11.1. договору відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 525, 611 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 5.11., 7,4. цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами банк має право визнати термін повернення кредиту (всіх наданих за цим договором траншів) таким, що настав згідно з п.1.2.2. цього договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов’язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін в повному обсязі.

На виконання умов кредитного договору №71/07 від 26.12.2007 року позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 3340000,00 швейцарських франків, що підтверджується наступними меморіальними ордерами: №001MVT3073610002 від 27.12.2007 р. на суму 460000,00 швейцарських франків, №001MVT3080150002 від 15.01.2008 р. на суму 23000,00 швейцарських франків, №001MVT3080180001 від 18.01.2008 р. на суму 60000,00 швейцарських франків, №001MVT3080360001 від 05.02.2008 р. на суму 230000,00 швейцарських франків, №001MVT3080640002 від 04.03.2008 р. на суму 450000,00 швейцарських франків, №001MVT3080740002 від 14.03.2008 р. на суму 85000,00 швейцарських франків,№001MVT3080790001 від 19.03.2008 р. на суму 110000,00 швейцарських франків, №001MVT3081090001 від 18.04.2008 р. на суму 1100000,00 швейцарських франків, №001MVT3081570001 від 05.06.2008 р. на суму 700000,00 швейцарських франків, №001MVT3082180002 від 05.08.2008 р. на суму 122000,00 швейцарських франків.

У зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору у частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, позивачем було скеровано 06.11.2013 р. на адресу відповідача у порядку п. 11.1. договору кредиту вимогу від 10.10.2013 р. №1768/10/13, що підтверджується описом вкладення у лист та фіскальним чеком від 06.11.2013 р. №4187. Вказана вимога залишена відповідачем без належного реагування. Доків іншого суду не надано.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за договором щодо повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії виконав не в повному обсязі, у зв’язку з чим станом на дату звернення до суду у ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Лігена” наявна заборгованість перед ПбАТ "Універсал Банк" у розмірі 3337246,79 швейцарських франків по тілу кредиту, 443563,57 швейцарських франків по відсотках за користування кредитом, 339570,83 швейцарських франків по підвищених відсотках за користування кредитом та 18898,83 швейцарських франків по комісії.

Факт наявності у відповідача вказаної заборгованості підтверджується підписаними представниками останнього та скріпленими відтисками печаток відповідача наступними додатковими угодами:

Додаткова угода №12 від 25.12.2009 р., відповідно до якої позичальник підтвердив свої зобов'язання за додатковими угодами №1-11 у розмірі 3340000,00 швейцарських франків та за процентами за користування кредитом у розмірі 180669,75 швейцарських франків, сторони змінили розмір відсоткової ставки за користування кредитом в бік зменшення розміру відсоткової ставки, встановлено графік погашення заборгованості.

Додаткова угода №13 від 28.04.2010 р., відповідно до якої Позичальник підтвердив свої зобов'язання (розмір заборгованості) в загальній сумі 3517795,07 швейцарських франків, встановлено новий графік погашення заборгованості.

Додаткова угода №14 від 11.11.2010 р., відповідно до якої позичальник підтвердив свої зобов'язання (розмір заборгованості) в загальній сумі 3490106,65 швейцарських франків, встановлено новий графік погашення заборгованості.

Додаткова угода №16 від 31.07.2012 р., відповідно до якої позичальник підтвердив свої зобов'язання (розмір заборгованості) в загальній сумі 3443441,10 швейцарських франків, встановлено новий графік погашення заборгованості.

В свою чергу відповідачем відзиву на позовну заяву, доказів які б спростовували факт наявності зазначеної вище заборгованості чи контрррозрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості до суду не подано.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми відсотків за користування кредитом та комісії відповідно до умов договору кредиту та додаткових умов до вказаного договору, судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем виконано арифметично вірно.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Лігена” своїх зобов’язань щодо сплати заборгованості за договором кредиту №71/07 від 26.12.2007 року а саме: 3337246,79 швейцарських франків по тілу кредиту, 443563,57 швейцарських франків по відсотках за користування кредитом, 339570,83 швейцарських франків по підвищених відсотках за користування кредитом та 18898,83 швейцарських франків по комісії.

Крім того, 28 квітня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» (банк, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Лігена» (позичальник, відповідач у справі) було укладено кредитний договір №259/10 (надалі договір-1).

Відповідно до пункту 1.1 договору-1, банк надає позичальнику, а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку строковий кредит в сумі що дорівнює 771752,40 доларів США у порядку і на умовах, визначених договором. Банк надає позичальнику кредит згідно умов цього договору шляхом видачі одного окремого траншу: або декількох окремих траншів на підставі укладеної між сторонами відповідної письмової додаткової угоди до цього договору щодо видачі позичальнику траншу, в якій зазначаються термін надання траншу, а також терміни та розміри повернення/погашення кредиту інших грошових зобов'язань позичальника за договором. Підставою для надання банком кредиту (у вигляді одного або декількох окремих траншів) Позичальнику є укладена між сторонами відповідна письмова додаткова угода до цього договору.

Починаючи з 01.04.2012 р. до 30.07.2012 р. сторонами встановлено новий розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк у розмірі 3 mnth Libor плюс 11 % річних, а починаючи з 31.07.2012 р. 3 ninth Libor плюс 20 % річних. (п.п. 1.3.2. договору-1 у редакції додаткової угоди №4 від 31.07.2012 р.).

Згідно з пунктом 1.2.2 договору у редакції додаткової угоди № 4 від 31.07.2012 р. строк користування кредитом не пізніше 30.08.2013 р.

Пунктом 4.1 договору-1 передбачено, що позичальник зобов’язаний використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі, а також повернути суму кредиту і сплатити плату за кредит й інші грошові платежі на вказані банком рахунки в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок банку.

Згідно з п. 11.1. договору-1 відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 525, 611 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у випадку прострочення сплати чергового місячного платежу та/або інших грошових зобов’язань позичальника за договором (зокрема, але не виключно, щодо оплати кредиту (його частин) та/або процентів за користування кредитом тощо) та направлення банком позичальнику відповідного повідомлення/вимоги вважається, що настав новий термін/строк виконання основного зобов’язання (всіх грошових зобов’язань) позичальника за цим договором з дня відправлення банком відповідного повідомлення/вимоги позичальнику.

На виконання умов кредитного договору №295/10 від 28.04.2010 р. позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 771752,40 швейцарських доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №001WCL3101190001/48114 на суму 771752,40 доларів США.

У зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору у частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, позивачем було скеровано 06.11.2013 р. на адресу відповідача у порядку п. 11.1. договору кредиту вимогу від 10.10.2013 р. №1768/10/13, що підтверджується описом вкладення у лист та фіскальним чеком від 06.11.2013 р. №4187. Вказана вимога залишена відповідачем без належного реагування. Доків іншого суду не надано.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за договором щодо повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії виконав не в повному обсязі, у зв’язку з чим станом на дату звернення до суду у ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Лігена” наявна заборгованість перед ПбАТ "Універсал Банк" за договором-1 у розмірі 167080,82 доларів США по тілу кредиту та 23697,20 доларів США по підвищених відсотках за користування кредитом.

В свою чергу відповідачем відзив на позовну заяву, доказів які б спростовували факт наявності зазначеної вище заборгованості чи контрррозрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості до суду не подав.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми відсотків за користування кредитом відповідно до умов договору кредиту та додаткових умов до вказаного договору, судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем виконано арифметично вірно.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Лігена” своїх зобов’язань щодо сплати заборгованості за договором кредиту №295/10 від 28.04.2010 року а саме: 167080,82 доларів США по тілу кредиту та 23697,20 доларів США по підвищених відсотках за користування кредитом

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною першою ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою та частиною третьою ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до частини першої ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У п. 3.4. роз’яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18, вказано, що ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 частини першої статті 55 ГПК). При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти, ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову. За змістом згаданого припису пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Виходячи з останнього й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви у національній валюті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір 04.08.2014 року, що підтверджується штампом банкової установи на платіжному дорученню № 1780/6 від 04.08.2014 року на суму 73080,00 грн.

Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному сайті НБУ – http://www.bank.gov.ua, 04.08.2014 року офіційний курс гривні до долару США становить за 1 долар США – 12,183 грн., а гривні до швейцарського франку становить за 1 швейцарський франк – 13,417 грн. Судом встановлено, що позивач використовував вказані курси для власних розрахунків.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість відповідача перед ним по кредиту складає суму в розмірі 4139280,02 швейцарських франків, що еквівалентно 56167140,07 грн. та 190778,02 доларів США, що еквівалентно 2356108,55 грн., відповідно, позов щодо стягнення вказаної заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Разом з тим, відповідно до п. 3 частини другої ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі якщо позовну заяву подано після подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову.

У п. 2.5. роз’яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що Законом передбачено (абзац третій частини другої статті 6) зменшення розміру судового збору з позовної заяви, поданої після подання заяви про вжиття запобіжних заходів або забезпечення позову, на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення позову. Зазначене зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі. Якщо заяву про забезпечення позову подано після подання позовної заяви, то відповідне зменшення суми судового збору не здійснюється. Передбачене згаданою нормою зменшення розміру судового збору не ставиться Законом у залежність від результатів судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до суду одночасно позовну заяву та заяву про забезпечення позову та сплачено судовий збір у розмірі 73080,00 грн. за подання позовної заяви (за платіжним дорученням № 1780/6 від 04.08.2014 р.) та 1827,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову (за платіжним дорученням № 1780/1 від 05.08.2014 р.). Загалом позивачем було сплачено судовий збір на суму 74907,00 грн. Відповідно до вказаних вище роз’яснень Вищого господарського суду України, при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого останнім судового збору, у зв’язку з відмовою у задоволенні клопотання про забезпечення позову, слід зменшити розмірі судового збору на 1827,00 грн. (ставка судового збору за подання заяви про забезпечення).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем сплачено за подання позову та заяви про забезпечення позову, з урахуванням зазначених роз’яснень, судовий збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У п. 5.2. роз’яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

З огляду на вищевказане, позивачу, у зв’язку з надмірною сплатою судового збору, слід повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Лігена” (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Горького, буд. 53; код ЄДРПО України 24578324) на користь Публічного акціонерного товариства “Універсал Банк” (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19; код ЄДРПО України 21133352) – 4139280 (чотири мільйони сто тридцять дев’ять тисяч двісті вісімдесят) швейцарських франків 02 рапенів боргу, з яких: 3337246 (три мільйони триста тридцять сім тисяч двісті сорок шість) швейцарських франків 79 рапенів заборгованості по кредиту, 443563 (чотириста сорок три тисячі п’ятсот шістдесят три) швейцарських франків 57 рапенів заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 339570 (триста тридцять дев’ять тисяч п’ятсот сімдесят) швейцарських франків 83 рапенів заборгованості по підвищеним відсоткам за користування кредитом, 18898 (вісімнадцять тисяч вісімсот дев’яносто вісім) швейцарських франків 83 рапенів заборгованості по комісії, що еквівалентно 56167140 (п’ятдесят шість мільйонів сто шістдесят сім тисяч сто сорок) гривень 07 коп., 190778 (сто дев’яносто тисяч сімсот сімдесят вісім) доларів США 02 центи боргу, з яких: 167080 (сто шістдесят сім тисяч вісімдесят) доларів США 82 центи заборгованості по кредиту, 23697 (двадцять три тисячі шістсот дев’яносто сім) доларів США 20 центів заборгованості по підвищеним відсоткам за користування кредитом, що еквівалентно 2356108 (два мільйони триста п’ятдесят шість тисяч сто вісім) гривень 55 коп. та 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) гривень 00 коп. судового збору.

4. Повернути Публічному акціонерного товариства “Універсал Банк” (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19; код ЄДРПО України 21133352) з Державного бюджету України сплачений за платіжним дорученням № 1780/1 від 05.08.2014 року, судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 00 коп. (платіжне доручення додається).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.11.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін