Постанова № 4120038, 16.07.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2009 р.

№ 25/05

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Харченка В.М.,

Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

ТОВ "Трускавецьінвест"

на постанову

та

на рішення

Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2009 року

господарського суду Львівської області від 24.02.2009 року

у справі господарського суду

Львівської області

за позовом

ТОВ "Аванс-Плюс"

до

про

ТОВ "Трускавецьінвест"

стягнення заборгованості в сумі 332 871, 79 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача:

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року ТОВ "Аванс-Плюс" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Трускавецьінвест" про стягнення 282 651,00 грн. основного боргу, 13 976,58 грн. інфляційних втрат, 40 14,61 грн. –3% річних та 32 229,60 грн. пені, всього 332 871,79 грн.

У лютому 2009 року ТОВ "Аванс-Плюс" у відповідності до ст. 22 ГПК України подало до суду заяву про доповнення позовних вимог та просило суд стягнути з відповідача 282 651,00 грн. основного боргу, 19 271,75 грн. інфляційних втрат, 4 077,51 грн. –3% річних та 20 128,57 грн. пені, всього 326 128,83 грн. (а.с.110-112).

У лютому 2009 року ТОВ "Аванс-Плюс" подало до суду заяву про уточнення позовних вимог та просило суд стягнути з відповідача 280 598,00 грн. основного боргу, 19 271,75 грн. інфляційних втрат, 4 077,51 грн. –3% річних та 17 527,40 грн. пені, всього 321 474,66 грн. (а.с. 124-130).

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.02.2009 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 321474,66 грн. боргу, 3214,74 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2009 року рішення місцевого господарського суду від 24.02.2009 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ "Трускавецьінвест" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2009 року та рішення господарського суду Львівської області від 24.02.2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат, 3% річних за договорами № 10-06-08 від 10.06.2008 року та №10-06-08/2 від 10.06.2008 року.

Доповідач: Черкащенко М.М.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами не правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Трускавецьінвест" (замовник) та ТОВ "Аванс-Плюс" (виконавець) було укладено договори № 10-06-08 від 10.06.08, № 10-06-08/2 від 10.06.08, № ПР-06/10-07 від 08.10.07, № М-10/11-07 від 21.11.07, додаткова угода до договору № М-10/11-07 від 06.02.08, № Пр-02/09-07 від 05.09.07, № М-05/10-07 від 01.09.07, відповідно до умов яких підрядник зобов"язується за завданням замовника на свій ризик виконати електромонтажні роботи, а замовник в свою чергу зобов"язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на виконання умов зазначених договорів виконав електромонтажні роботи, які прийнятті відповідачем за актами приймання-передачі без будь-яких зауважень та застережень на загальну суму 1 890 598, 00 грн. Однак, в порушення умов зазначених договорів відповідач лише частково оплатив вартість виконаних робіт, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 285 598, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене, а саме неналежне виконання відповідачем умов договорів в частині проведення оплати за виконанні позивачем роботи, а також враховуючи те, що позивач просить стягнути 280 598,00 грн. суму заборгованості, розмір якої не заперечується відповідачем, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 280 598,00 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи зазначеної статті, неналежне виконання відповідачем грошових зобов"язань за договорами, а також те, що відповідач не заперечує щодо задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення 4077,51 грн. –3 % річних та 19 271,75 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визначається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч.1 ст. 548 ЦК України передбачено, що неустойка може встановлюватись законом або договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладеними договорами сторонами передбачили відповідальність замовника за прострочення ним платежів у вигляді 10% від несплаченої суми за перший день прострочення та 1% - за кожний наступний день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 258 ЦК України, передбачений спеціальний строк позовної давності в один рік для стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 17527,40 грн. пені за порушення строків оплати вартості виконаних робіт, яка нарахована позивачем у межах строків, передбачених ч. 6 ст. 232 ГК України (02.07-2008 р.- 24.10.2008 р.).

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідач заявою від 24.02.2009 року погодився про задоволення позовних вимог, як щодо основної суми заборгованості, так і щодо пені, 3 % річних та інфляційних втрат (а.с.132). Даною заявою відповідач також визнав уточненні вимоги позивача, які здійснені останнім 24.02.2009 року (а.с.124-130).

В той же час, судова колегія зазначає, що суди попередніх інстанцій, дійшовши вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 280 598,00 грн., 19 271,75 грн. інфляційних втрат, 4 077,51 грн. –3% річних та 17 527,40 грн. пені, помилково прийняли рішення про часткове задоволення позовних вимог, а тому оскаржувані судові рішення підлягають зміні в цій частині.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2009 року та рішення господарського суду Львівської області від 24.02.2009 року у справі № 25/05 змінити.

Резолютивну частину рішення господарського суду Львівської області від 24.02.2009 року з даної справи викласти у наступній редакції:

"Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" (82100, Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля,50 п/р 2600801017496 в ІФФ ВАТ "Кредобанк", МФО 336161, код ЄДРПОУ 30439207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванс-Плюс" (79008, м. Львів, вул. Федьковича, 9; р/р 2600401038151 в ДЛФ ВАТ "Кредобанк" МФО 385372, код ЄДРПОУ 32408799) 280 598,00 грн. основного боргу, 19 271,75 грн. інфляційних втрат, 4 077,51 грн. –3% річних, 17 527,40 грн. пені, 3214,74 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили."

Головуючий, суддя Н.О.Кочерова

Судді В.М.Харченко

М.М.Черкащенко