Ухвала суду № 41199041, 29.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Справа № 876/13395/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі за позовом фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської області про визнання протиправними та скасування вимог, -

в с т а н о в и в :

18 вересня 2013 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської області, в якому просила визнати протиправними та скасувати вимогу № Ф-482У від 07 травня 2013 року про сплату боргу в сумі 4570,43 грн. та вимогу №Ф-593У від 10 травня 2013 року про сплату недоїмки в розмірі 257,50 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року позов задоволено. Вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області № Ф-482У від 07 травня 2013 року про сплату боргу та № Ф-593У від 10 травня 2013 року про сплату недоїмки скасовано.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію за вислугу років, не звільняються від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Апелянт подав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника. Позивач подала до суду заперечення на апеляційну скаргу (вх.№2967/14/13395). Тому відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю- доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована 15 січня 2008 року як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Ковельської міської ради Волинської області.

Позивач є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 25 травня 2012 року.

ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб».

07 травня 2013 року управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської області винесло вимогу про сплату боргу №Ф-482У, відповідно до якої станом на 07 травня 2013 року у ОСОБА_1 є заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 4570,43 грн.

10 травня 2013 року винесена вимога про сплату недоїмки №Ф-593У, відповідно до якої станом на 10 травня 2013 року у ОСОБА_1 є заборгованість зі сплати штрафів та пені у розмірі 257,50 грн.

На виконання вказаних вимог державним виконавцем відділу ДВС Ковельського МУЮ винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №38006590 від 15 травня 2013 року та ВП №37996839 від 17 травня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської області боргу зі сплати єдиного внеску.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має передбачене ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» право на звільнення від сплати єдиного внеску, оскільки позивач обрала спрощену систему оподаткуваннята отримує пенсію за віком, крім того у позивача відсутня заборгованість зі сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за попередні роки, тому відповідач неправомірно нарахував позивачу єдиний внесок у розмірі 4570,43 грн. за 2012 року, таким чином, оскаржувані вимоги про сплату боргу та недоїмки є протиправними.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачає, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 вказаного Закону платником єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у п.4 ч.1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналізуючи вищенаведені норми, колегія суддів вважає, що однією з умов звільнення осіб від сплати за себе єдиного внеску є те, що вони є пенсіонерами за віком. Будь-яких застережень у цій нормі та в Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" про те, що під пенсіонерами за віком необхідно розуміти лише тих осіб, яким призначено пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не має. Таким чином, під пенсіонерами за віком, вказаними в Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" необхідно розуміти всіх осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з досягненням віку і незалежно від законів, якими таке право на пенсію за віком встановлено.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач обрала спрощену систему оподаткування та отримує пенсію за віком.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що позивач має передбачене ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» право на звільнення від сплати єдиного внеску.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач неправомірно нарахував позивачу єдиний внесок у розмірі 4570,43 грн. за 2012 року, таким чином, оскаржувані вимоги про сплату боргу та недоїмки є протиправними.

Така правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України (постанова від 15 квітня 2013 року справи №№ 21-69а14, 21-70а14 та 20 травня 2013 року справа № 21-160а14, постанова від 15 квітня 2014 року справа № 21-60а13), що в силу вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для застосування, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі №803/1957/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик