Ухвала суду № 41199023, 30.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13669/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И Л А :

Арбітражний керуючий Василик Віталій Валентинович звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправними дій Головного управління юстиції у Вінницькій області по складанню акту про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки № 23 від 20 серпня 2014 року; визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1443/5 від 01 вересня 2014 року про зупинення діяльності арбітражного керуючого Василика В.В.

25 вересня 2014 року до суду першої інстанції надійшло клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якому позивач просив: заборонити Дисциплінарній комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Міністерстві юстиції України (01001, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) вчиняти будь-які дії щодо прийняття рішення у формі протоколу про застосування до арбітражного керуючого Василика В.В. дисциплінарного стягнення на підставі подання № 212 від 10 вересня 2014 року та на підставі акту про відмову в перевірці № 23 від 20 серпня 2014 року, складеного Головним управлінням юстиції у Вінницькій області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2014 року клопотання про забезпечення адміністративного позову задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати зазначену ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна обґрунтована та підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається. що суд першої інстанції задовольнив клопотання про забезпечення адміністративного позову у зв'язку з наявністю підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ч. 1 ст. 117 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з аналізу наведеної норми процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 117 КАС України, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 5 ст. 117 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції та встановлення для них заборони вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосовно здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 липня 2014 року на адресу відповідача надійшла скарга ТОВ «Торг-Продакшн» на дії арбітражного керуючого Василика В.В. під час виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ «Овертайм».

01 серпня 2014 року відповідачем на адресу Головного управління юстиції у Вінницькій області видано доручення про проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого Василика В.В. з питань, які зазначені в скарзі ТОВ «Торг-Продакшн».

На підставі виданого доручення, відповідно до наказу Головного управління юстиції у Вінницькій області № 508/10 від 05 серпня 2014 року, посвідчення на проведення невиїзної позапланової перевірки № 24 від 06 серпня 2014 року та повідомлення про проведення позапланової перевірки № 24 від 06 серпня 2014 року, комісією у складі трьох спеціалістів з питань банкрутства у період з 18 серпня 2014 року по 20 серпня 2014 року здійснено заходи щодо проведення перевірки діяльності арбітражного керуючого Василика В.В.

Згідно з листом від 06 серпня 2014 року на адресу позивача надіслано запит, яким арбітражного керуючого зобов'язано в термін до 15 серпня 2014 року надати для перевірки документацію згідно зі списком щодо діяльності ліквідатора ТОВ «Овертайм».

На виконання запиту Головного управління юстиції у Вінницькій області № 6825/8/0-14 від 06 серпня 2014 року, листами № 356-14 від 13 серпня 2014 року, № 357-14 від 15 серпня 2014 року, № б/н та № 371-14 від 18 серпня 2014 року позивачем надано письмові пояснення щодо питань, які є предметом позапланової перевірки за скаргою ТОВ «Торг-Продакшн», а також направлено копії витребуваних комісією документів.

Згідно з дорученням відповідача від 08 серпня 2014 року, до питань проведення позапланової перевірки включені звернення громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та прокуратури м. Вінниці, про що позивачу 15 серпня 2014 року вручено відповідного листа.

У відповідь позивачем направлено на адресу Головного управління юстиції у Вінницькій області лист № 327-14 від 19 серпня 2014 року з додатковими поясненнями по скаргам ТОВ «Торг-Продакшн» та зазначених у листі Міністерства юстиції України фізичних осіб, а також надано додаткові копії документів для проведення позапланової перевірки.

20 серпня 2014 року комісією вручено позивачу запит про надання додаткових документів, необхідних для проведення перевірки. Зазначений запит надано позивачу об 11:00 год. з вимогою про надання документації до 15:00 год. цього ж дня.

Позивачем надано копії наявних документів, а також надано письмові пояснення № 375-14 та № 376-14 щодо відсутності деяких документів на момент перевірки. Також, позивачем подано клопотання про продовження строку проведення перевірки через неможливість надати деякі витребувані у запиті від 20 серпня 2014 року документи.

Проте, 20 серпня 2014 року відповідачем складено акт № 23 про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки, який, як зазначає позивач, став єдиною підставою для видання Міністерством юстиції України наказу № 1443/5 від 01 вересня 2014 року про зупинення діяльності арбітражного керуючого Василика В.В.

10 вересня 2014 року Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Міністерстві юстиції України винесено подання № 212 про накладання на арбітражного керуючого Василика В.В. дисциплінарного стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування клопотання про забезпечення адміністративного позову позивач зазначає, що існує нагальна потреба у забезпеченні адміністративного позову шляхом заборони Дисциплінарній комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Міністерстві юстиції України (01001, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) вчиняти будь-які дії щодо прийняття рішення у формі протоколу про застосування до арбітражного керуючого Василика В.В. дисциплінарного стягнення на підставі подання № 212 від 10 вересня 2014 року та на підставі акту про відмову в перевірці № 23 від 20 серпня 2014 року, складеного Головним управлінням юстиції у Вінницькій області, оскільки позивачем сумлінно та у належному порядку надано уповноваженому органу всі документи для проведення перевірки, надані документи надавали можливість провести перевірку діяльності арбітражного керуючого, та відтак, жодних підстав, які б обумовлювали можливість винесення акту про відмову не було, а тому дії Головного управління юстиції у Вінницькій області по складанню акту про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки № 23 від 20 серпня 2014 року були неправомірними.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість клопотання позивача, оскільки існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, з урахуванням також очевидності ознак протиправності наказу № 1443/5 від 01 вересня 2014 року про зупинення діяльності арбітражного керуючого Василика В.В.

Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Як вбачається з адміністративного позову, однією з його вимог є визнання протиправними дій Головного управління юстиції у Вінницькій області по складанню акту про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки № 23 від 20 серпня 2014 року.

Разом з тим, ухвалою від 25 вересня 2014 року про забезпечення позову суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача шляхом заборони Дисциплінарній комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Міністерстві юстиції України (01001, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) вчиняти будь-які дії щодо прийняття рішення у формі протоколу про застосування до арбітражного керуючого Василика В.В. дисциплінарного стягнення на підставі подання № 212 від 10 вересня 2014 року та на підставі акту про відмову в перевірці № 23 від 20 серпня 2014 року, складеного Головним управлінням юстиції у Вінницькій області.

Таким чином, суд першої інстанції фактично ухвалив рішення про задоволення однієї з вимог адміністративного позову без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З урахуванням вищевикладеного, після детального з'ясування обставин відокремлених матеріалів справи та аналізу законодавчих норм, колегія суддів приходить до висновку, що, забезпечуючи адміністративний позов в такий спосіб, суд першої інстанції вийшов за межі підстав забезпечення позову, передбачених ч. 1 ст. 117 КАС України, що є неприпустимим.

Колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Судом першої інстанції не вказані очевидні ознаки протиправності рішень та дій відповідача та не наведені ознаки небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Крім того, колегією суддів встановлено, що у клопотанні про забезпечення позову, з урахуванням предмету спору, позивачем не наведено реальних обставин та обґрунтування щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Проаналізувавши викладені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позивачем під час подання клопотання про забезпечення адміністративного позову, належним чином необґрунтовано існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та те, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а тому подане клопотання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 118 КАС України, клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», за змістом статті 118 КАС України ухвала з питань забезпечення позову (про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову та про відмову в забезпеченні позову) може бути оскаржена.

Відповідно до частини другої статті 211 КАС України, ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки ухвала про забезпечення позову або про його скасування не перешкоджає подальшому провадженню у справі, то ця ухвала в касаційному порядку оскаржена бути не може.

Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 6, 202 ч. 1 п.п. 1, 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права, неповно з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 117, 118, 160, 196, 199, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2014 року - скасувати та постановити нову.

У задоволенні клопотання арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Повний текст ухвали виготовлений 03 листопада 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, та не підлягає оскарженню як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.