Постанова № 41199011, 23.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/701/14 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-МТС" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-МТС" до Золотонінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-МТС" звернувся до суду з позовом до Золотонінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 березня 2014 року № 115/0000392200 та № 116/0000382200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-МТС" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційних скарг, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Золотонінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-МТС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Ронта» у грудні 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 26 лютого 2014 року №56/23-13/2200/38094755.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.2. ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Агро-МТС» занижено податок на прибуток підприємства за 2012 рік у розмірі 44 485,00 грн., в т.ч. за IV квартал 2012 року на 44 485,00 грн.; п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.2. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Агро-МТС» занижено податок на додану вартість за грудень 2012 року на суму 42 367,00 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2014 року №116/0000382200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 55 606,00 грн., в тому числі за основним платежем 44 485,00 грн., за штрафними санкціями 11 121,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №115/0000392200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 52 959,00 грн., в тому числі за основним платежем 42 367,00 грн., за штрафними санкціями 10 592,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ронта» у період, що перевірявся.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 листопада 2012 року між ТОВ "АГРО-МТС" (Покупець) та ТОВ «Ронта» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №103/АМ, за яким Продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське відання), а Покупець належним чином прийняти і оплатити товар - аміак рідкий в кількості 41 т, ціна за тону 6200,00 грн. Вартість всієї партії товару складає 254200,00 грн., в т.ч. ПДВ 42366,67 грн.

Вид транспорту й базис поставки автомобільний (небезпечний вантаж) (п. 2.2. Договору №103/АМ). Упакування (тара) і маркування - автоцистерна (п. 2.3. Договору №103/АМ).

Так, на підтвердження виконання договору №103/АМ позивачем надано: видаткову накладну №ВН-38 від 03 грудня 2012 року на поставку аміаку рідкого технічного в кількості 9,0 т. на загальну суму 55800,00 грн., податкову накладну від 03 грудня 2012 року №22 на загальну суму 55800,00 грн.; видаткову накладну №ВН-41 від 03 грудня 2012 року на поставку аміаку рідкого технічного в кількості 9,41 т на загальну суму 58342,00 грн., податкову накладну від 03 грудня 2012 року №23 на загальну суму 58342,00 грн.; видаткову накладну №ВН-44 від 04 грудня 2012 року на поставку аміаку рідкого технічного в кількості 9,59 т на загальну суму 59 458,00 грн., податкову накладну від 04 грудня 2012 року №31 на загальну суму 59 458,00 грн.; видаткову накладну №ВН-54 від 05 грудня 2012 року на поставку аміаку рідкого технічного в кількості 9,1 т на загальну суму 56 420,00 грн., податкову накладну від 05 грудня 2012 оку. №41 на загальну суму 56 420,00 грн.; видаткову накладну №ВН-59 від 05 грудня 2012 року на поставку аміаку рідкого технічного в кількості 3,9 т на загальну суму 24180,00 грн.; податкову накладну від 05 грудня 2012 року №42 на загальну суму 24180,00 грн.

На підтвердження оплати зобов'язань за договором, позивачем надано платіжні доручення від 27 грудня 2012 року №420 на загальну суму 230000,00 грн. та від 17 січня 2013 року №14 на загальну суму 24200,00 грн.

Позивачем, також, надано картку бухгалтерського рахунку 631 за лютий - грудень 2012 року, картку бухгалтерського рахунку 631 за грудень 2012 року - січень 2013 року; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за грудень 2012 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за січень 2013 року.

Так, суд першої дійшов висновку про те, що товар (аміак) не перевозився та не передавався покупцю, з чим не може погодитись колегія суддів, з огляду на наступне.

На підтвердження транспортування товару за Договором №103/АМ позивач надав до суду: - товарно-транспортну накладну від 03 грудня 2012 року № 03122012 на перевезення рідкого аміаку в кількості 18,41 т на загальну суму 114142,00 грн. автомобілем VOLVO FM, державний номер НОМЕР_3 причіп НОМЕР_4. Автопідприємство, замовник, вантажоодержувач - ТОВ «Агро-МТС», вантажовідправник - ТОВ «Ронта»; пункт навантаження - м.Черкаси, пункт розвантаження - м.Золотоноша. Водій - ОСОБА_4. Вантаж отримав, перевіз та здав ОСОБА_4, вантаж одержав ОСОБА_3, що засвідчено відповідними підписами в ТТН.

- товарно-транспортну накладну від 04 грудня 2012 року № 04122012 на перевезення аміаку рідкого в кількості 9,59 т на загальну суму 59458,00 грн. автомобілем VOLVO FM, державний номер НОМЕР_3 причіп НОМЕР_4.

- товарно-транспортну накладну від 05 грудня 2012 року № 05122012 на перевезення аміаку рідкого в кількості 13 т на загальну суму 80600,00 грн. автомобілем VOLVO FM, державний номер НОМЕР_3 причіп НОМЕР_4.

Перевіркою встановлено, що у відповідності до даних бухгалтерського рахунку 105 «Транспортні засоби» позивачем надано до перевірки завірені копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, сідловий тягач марки VOLVO FM 9,380 державний номер НОМЕР_3 та причіп-цистерна марки ПП «Zasta» № 42 державний номер НОМЕР_4 обліковуються на балансі ТОВ «Агро-МТС».

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що товар (аміак) не перевозився, оскільки дане твердження спростовується матеріалами справи.

Крім того, а Акті перевірки податковий орган дійшов висновку про нікчемність укладеного Договору в цілому, однак ним не заперечувався сам факт перевезення товару ТОВ «Агро-МТС».

Матеріали справи свідчать про те, що придбаний аміак використовувався у власній господарській діяльності ТОВ «Агро-МТС».

На підтвердження даного факту, позивачем надано Договір №107-012 від 27 листопада 2012 року на виконання сільськогосподарських робіт з ТОВ «Агрістейт», акт прийоми-передачі виконаних робіт по Договору №107-012 від 06 грудня 2012 року та податкову накладну від 06 грудня 2012 року № 14, виписану ТОВ «Агро-МТС».

Також, позивачем надано Договір № 11/22 від 19 листопада 2012 року з ПП «Соєва сфера», акт прийому-передачі виконаних робіт від 04 грудня 2012 року до Договору № 11/22 від 19 листопада 2012 року та податкову накладну від 04 грудня 2012 року № 8, виписану ТОВ «Агро-МТС».

Так, вказані роботи по внесенню рідкого аміаку в грунт виконували працівники ТОВ «Агро-МТС», а саме: трактористи-машиністи сільськогосподарського виробництва ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії наказів № 23-К від 10 вересня 2012 року, № 38-к від 17 вересня 2012 року та № 46-К від 24 грудня 2012 року, відповідно про прийом на роботу в ТОВ «Агро-МТС».

Крім того, в матеріалах справи містяться нотаріально завірені письмові пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, як саме здійснювались роботи по внесенню аміаку в грунт.

З огляду на те, що первинні документи відповідають вимогам щодо форми та змісту цих документів, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджується реальність господарських операцій ТОВ «Агро-МТС» та ТОВ «Ронта».

Крім того, судом першої інстанції взято до уваги матеріали Акту перевірки податковим органом контрагента позивача, однак в даному випадку належним доказом може бути виключно вирок суду щодо даної юридичної особи.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у період господарських правовідносин з ТОВ «Агро-МТС».

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків Акту перевірки про порушення ТОВ «Агро-МТС» податкового законодавства, оскільки позивачем доведено реальність господарських операцій з контрагентом у період, що перевірявся.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч нормам чинного податкового законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а тому вони підлягають скасуванню.

Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ «Агро-МТС», а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із винесенням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи, викладені в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-МТС" - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року - скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-МТС" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Золотонінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 12 березня 2014 року № 115/0000392200 та № 116/0000382200.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.