Постанова № 41198637, 03.11.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р. Справа № 809/3531/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

cудді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Куриша Р.В.,

представника заявника - Григоріва В.М.,

представника відповідача - Горблянського С. П.-М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративого судочинства України адміністративну справу

за поданням: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСТ.Сервіс"

про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 46 447,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

31.10.2014 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулася (надалі - заявник, ДПІ у м. Івано-Франківську) до суду в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України із поданням про стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСТ.Сервіс" (надалі - відповідач, ТзОВ "ЮСТ.Сервіс") за податковим боргом у сумі 46 447,00 грн.

Внесене подання мотивоване тим, що відповідачем в порушення обов'язку встановленого статями 57, 203 Податкового кодексу України не здійснено погашення самостійно задекларованого податкового боргу з податку на додану вартість за вересень 2014 року у сумі 46 447,00 грн., які заявник просить стягнути з рахунків у банках, що обслуговують відповідача.

Представник заявника у судовому засіданні подання підтримала з підстав, викладених у поданні, та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти подання заперечив. Суду пояснив, що бухгалтером ТзОВ "ЮСТ.Сервіс" частково проведено оплату самостійно задекларованого відповідачем податку на додану вартість за вересень 2014 року. У зв'язку з наведеним, просив у задоволенні подання відмовити.

Розглянувши подання, заслухавши представника заявника, представника відповідача дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що внесене подання органу державної податкової служби є обґрунтованим та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ "ЮСТ.Сервіс" 14.11.2008 року зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.9-10) та взяте на податковий облік як платник податків ДПІ у м. Івано-Франківську.

Судом також з'ясовано, що ТзОВ "ЮСТ.Сервіс" у відповідності до статті 180 Податкового кодексу України являється платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100151070, індивідуальний податковий номер - 361175909154) (а.с.6).

З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2014 року відповідачем подано до ДПІ у м. Івано-Франківську податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року, якою узгоджено податкове зобов'язання платника податків із податку на додану вартість за вказаний період у сумі 46 447,00 грн. (а.с.6-7).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовані Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, суд зазначає, що податкове зобов'язання, визначене відповідачем у вищевказаній податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року, є узгодженим.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 цього Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 203.2 статті 203 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 203.1 цієї статті встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що самостійно узгоджена ТзОВ "ЮСТ.Сервіс" сума податкового зобов'язання, визначена ним у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року, підлягала сплаті відповідачем у строк, встановлений пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із не виконанням відповідачем визначеного Законом обов'язку, за останнім залишається непогашеною заборгованість зі сплати податку на додану вартість за вересень 2014 року у сумі 46 447,00 грн.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 цього Кодексу встановлено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що 10.01.2014 року ДПІ у м. Івано-Франківську вручено директору ТзОВ "ЮСТ.Сервіс" Горблянському С. П.-М. податкову вимогу форми «Ю» за № 39-11 від 10.01.2014 року, що підтверджується його підписом на корінці даної податкової вимоги (а.с.8).

Представник відповідача у судовому засіданні вказав суду, що вказана податкова вимога ним оскаржена не була.

Із довідки ДПІ у м. Івано-Франківську від 30.10.2014 року № 5276/9/25-150/8895 вбачається, що податковий борг ТзОВ "ЮСТ.Сервіс" виник 10.01.2014 року і станом на 29.10.2014 року не переривався (а.с.11). Доказів протилежного представником відповідача суду не подано.

Таким чином, оскільки податкова вимога № 39-11 від 10.01.2014 року відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, суд вважає підставним звернення заявника до суду з даним поданням без направлення нової податкової вимоги на суму податкового боргу за правилами Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що самостійно задеклароване відповідачем податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за вересень 2014 року у сумі 46 447,00 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Наявність заборгованості, яка є предметом стягнення у даній справі, підтверджується також обліковою карткою ТзОВ "ЮСТ.Сервіс" за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (а.с.20-23).

Доводи представника відповідача з приводу того, що бухгалтером ТзОВ "ЮСТ.Сервіс" частково проведено оплату самостійно задекларованого відповідачем податку на додану вартість за вересень 2014 року, а отже підстави для стягнення у судовому порядку податкового боргу у сумі 46 447,00 грн. відсутні, суд не приймає до уваги, оскільки доказів погашення податкового боргу представником відповідача суду не подано.

За таких обставин, податковий борг у сумі 46 447,00 грн. підлягає стягненню у судовому порядку.

Відповідно до вимог підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень на підставі подання врегульовано статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Відповідно до вимог частини 3 статті 183-3 цього Кодексу подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту виникнення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Статтею 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2).

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням, що виник після надіслання податкової вимоги, за умови закінчення 60 днів з дня надіслання податкової вимоги, а також у разі збільшення податкового боргу, виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення граничного строку, визначеного для добровільної сплати узгодженого грошового зобов'язання до відповідного бюджету.

Судом з'ясовано, що перебіг строку звернення контролюючого органу з відповідним поданням до адміністративного суду, визначеного частиною 3 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо стягнення з відповідача коштів за податковим боргом з податку на додану вартість за вересень 2014 року, почався о 00.01 год. 31.10.2014 року.

Заявником вказане подання внесено до адміністративного суду 31.10.2014 року, тобто з дотриманням строку, визначеного частиною 3 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (абзац 1 пункту 87.1).

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2).

Враховуючи вищевикладене, вимоги заявника про стягнення із ТзОВ "ЮСТ.Сервіс" податкового боргу у сумі 46 447,00 грн., є обґрунтованими, а подання таким, що підлягає до задоволення у повному обсязі.

Згідно пункту 4 частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в постанові звернути до негайного виконання постанову, прийняту у справах, визначених статтею 183-3 цього Кодексу.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, 183-3, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСТ.Сервіс" (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Степана Бандери, 1, офіс 1006, код ЄДРПОУ - 36117597) в дохід Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість за вересень 2014 року у сумі 46 447 (сорок шість тисяч чотириста сорок сім) грн. з рахунків даного платника податків, що є наявними у:

- ПАТ "Діамантбанк", МФО 320854, р № 26007300000035 (978 Євро);

- ПАТ "Діамантбанк", МФО 320854, р № 26007300000035 (980 Українська гривня);

- Філії ПУ АТ "Фідобанк", МФО 380009, р/р № 260073240 (980 Українська гривня).

Постанову звернути до негайного виконання.

Відповідно до частини 8 статті 183-3 КАС України, звернути постанову до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Главач І.А.