Ухвала суду № 41198365, 29.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 2/380/247/14 Головуючий у І інстанції Архангельський А.М.Провадження № 22-ц/780/4770/14 Доповідач у 2 інстанції МережкоКатегорія 18 29.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

29 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Малорода О.І., Суханової Є.М.

При секретарі: Горошук І.С.

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07 липня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу квартири.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року позивачі звернулись до суду із зазначеним позовом.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що 14 листопада 2009 року позивачі за спільною згодою продали квартиру, яка знаходилась у спільній сумісній власності, розташована за адресою: АДРЕСА_1, подружжю ОСОБА_6 та ОСОБА_1 за 287 000 грн., що на момент укладання договору було еквівалентно 35 000 доларів США.

Позивачі зазначали, що оскільки у ОСОБА_6 не було коштів, щоб повністю розрахуватися за квартиру, то вони домовилися про розстрочку оплати.

На момент укладання договору позивачі отримали від ОСОБА_6 кошти в сумі 4 100 грн., решту відповідач у відповідності до п.4 договору купівлі-продажу зобов'язувався сплатити до 01 січня 2012 року.

Позивачі зазначали, що 09. грудня 2010 року ОСОБА_6 провів державну реєстрацію права власності на вказану квартиру.

Позивачі вважали, що відповідачі не виконали умов договору та не оплатили вартості квартири в сумі 282 900 грн. в строк, передбачений договором.

Позивачі просили, розірвати укладений 14 листопада 2009 року з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1. Скасувати державну реєстрацію вказаного договору купівлі-продажу квартири. Визнати за позивачами право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 07 липня 2014 року позовні вимоги задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу від 14 листопада 2009 року квартири АДРЕСА_1 укладений між продавцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_7 Скасовано державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 за № 26285827 від 09.12.2010 року за ОСОБА_6 Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в рівних частках право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1, подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилалась на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що суд не врахував, що договір укладений без досягнення всіх істотних умов, зокрема щодо строку внесення платежів. ОСОБА_6 апеляційної скарги на рішення суду не подавав.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 14 листопада 2009 року позивачі-співвласники квартири АДРЕСА_1, уклали з ОСОБА_6 за погодженням з ОСОБА_1 договір купівлі-продажі квартири, відповідно до умов якого, до підписання договору позивачі отримали 4 100 грн., а відповідач ОСОБА_6, згідно п.4 зобов'язувався сплатити до 01 січня 2012 року обумовлену договором решту вартості квартири.

Судом встановлено, та не заперечується відповідачем ОСОБА_6, що умови договору він не виконав, не оплатив до 01 січня 2012 року позивачам зазначену в договорі купівлі-продажі рештку грошових коштів вартості квартири. (а.с. 10-11).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін досягнута згода.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавлена того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажі одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно(товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачена розстрочка платежу. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплату товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Суд першої інстанції, вірно дійшов висновку, що під час укладення договору купівлі- продажу 14 листопада 2009 року, сторони досягли всіх істотних умов щодо предмету, ціни, умов виконання договору, зокрема щодо розстрочення платежу. Як встановлено судом, ОСОБА_6 не виконав передбачені договором умови сплати вартості квартири, до узгодженого строку, чим істотно порушив пункт 4 договору від 14 листопада 2009 року, що є підставою для розірвання договору.

Посилання ОСОБА_1 на те, що п.4 договору виконувався, відповідач ОСОБА_6 регулярно сплачував кошти за придбану квартиру, отримував про це розписки від позивачів, і фактично вся сума визначена договором сплачена, належними і допустимими доказами не підтверджена. Не надано таких доказів і до апеляційної скарги.

Вірним є висновок суду про необґрунтованість тверджень відповідача ОСОБА_1, про те, що до даних правовідносин необхідно застосовувати правила ст. 695 ЦК України, які передбачають особливості оплати товару з розстроченням платежу, оскільки по правовій природі договір купівлі-продажі передбачає виникнення права власності після укладення договору і на деяке майно з часу державної реєстрації. За договором продажі товару в кредит, право власності на проданий в кредит товар залишається за продавцем до проведення повної оплати.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді