Постанова № 4119729, 02.07.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2009 р.

№ 39/36

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Кота О.В.

Суддів

Шевчук С.Р. (доповідач)

Владимиренко С.В.

розглянувши касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод"

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2009р.

у справі

№39/36 господарського суду Донецької області

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

до

Закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод"

про

стягнення 27521809,17 грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Чобанюк Т.М., Нижник О.М.

- відповідача: Бойко М.І.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод" про стягнення заборгованості в сумі 27521809 грн. 17 коп., яка складається з основного боргу в сумі 26161913 грн. 57 коп., 3% річних в сумі 218979 грн. 65 коп. та інфляційних втрат в сумі 11409151грн.95коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.03.2009р. (суддя Морщагіна Н.С.) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 26161913грн.57коп., 3% річних в сумі 218381грн.34коп., інфляційні втрати в сумі 1140915грн.95коп., витрати за державним митом в сумі 25499грн.45коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2009р. (головуючий Калантай М.В., судді Волков Р.В., Запорощенко М.Д.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує підстави скасування рішення та постанови та просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 15.07.2008 р., між позивачем, Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" м. Кривий Ріг (Постачальник), та відповідачем, Закритим акціонерним товариством "Макіївський металургійний завод" м. Макіївка (Покупець), укладено договір поставки № 1439д (08/936/08), який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно даного Договору Постачальник зобов’язується передати у власність Покупцю товар згідно специфікаціям за цінами, що є звичайними, справедливими, ринковими, а Покупець зобов’язується прийняти зазначений товар та оплатити його на умовах, передбачених Договором.

У відповідності до укладеної між сторонами специфікації № 1 до договору поставки № 1439д (08/936/08) від 15.07.2008 р. сторони погодили що за вказаним Договором поставляється - агломерат АЗРО ТУ У 13.1.-00191000-0022007 у кількості 190000,00 тн, на загальну суму 165801600,00грн.

Поставка товару за умовами п. 3.1 Договору, специфікації №1 здійснюється постачальником на умовах терміну FCA Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (2000 рік).

Термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Згідно ст. А4 терміну FCA продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

У відповідності до положень п. 3.1 Договору, специфікації №1 передача постачальником товару перевізнику здійснюється на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці

На виконання умов Договору позивач у названому місці передав відповідачеві Товар на загальну суму 26883595грн.01коп., що підтверджується залізничними квитанціями № 45384094, № 45384107, № 453804116, № 45384122, № 45384129, № 45384141, № 45384144, № 45384148 з відміткою стації відправлення про приймання вантажу.

Згідно положень терміну FCA поставка вважається здійсненою,

а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;

б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Відтак, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 26883595 грн. 01 коп., тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 5.2 Договору оплата товару здійснюється в грошовій формі на підставі рахунків-фактур, виставлених Постачальником за кожну поставлену партію товару. Оплата поставленого товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 банківських днів з дати відвантаження.

У відповідності з положеннями наведеного вище пункту позивачем на адресу відповідача направлені рахунки-фактури № 15/1770 від 26.08.2008 р., №15/1777 від 27.08.2008 р., № 15/1788 від 28.08.2008 р., № 15/1789 від 28.08.2008 р., № 15/1800 від 29.08.2008 р., № 15/1801 від 29.08.2008 р., №15/1802 від 30.08.2008 р., № 15/1803 від 30.08.2008 р., факт направлення рахунків підтверджується кур’єрськими накладними.

Проте, прийняті на себе згідно договору зобов’язання відповідач належним чином не виконував, виставлені позивачем рахунки сплатив частково, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 26161913 грн. 57 коп., що підтверджується і актом звірки взаємних розрахунків станом 01.02.2009 р.

Відтак, оскільки на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 26161913 грн. 57 коп., залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції задовольнив позов в цій частині.

Окрім того, у зв'язку з тим, що згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суди задовольнили позов в частині інфляційний втрат в сумі 1140915,95 грн. та 3% річних в сумі, згідно арифметичного розрахунку суду, 218381,34 грн.

При цьому, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відхилив клопотання відповідача про надання відстрочки, оскільки доказів, які б підтверджували наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідач суду не представив.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи, оскільки в силу вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

При цьому, не заслуговують на увагу доводи скаржника про відсутність правових підстав для стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних через не направлення позивачем на його адресу вимоги про їх сплату, оскільки стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а отже необхідною умовою її застосування є доведеність факту порушення зобов'язання.

Щодо інших доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2009р. у справі №39/36 залишити без змін.

Головуючий Кот О.В.

С у д д я Шевчук С.Р.

С у д д я Владимиренко С.В.