Ухвала суду № 41195554, 04.11.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

04.11.2014 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі :

головуючого - судді Стана І.В.,

суддів - Вотьканича Ф.А., Феєра І.С.,

за участю прокурора - Дьоміна І.Ю.,

законного представника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2

та адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою, яку подав засуджений ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 21 серпня 2014 року,

ВСТАНОВИВ :

вироком Ужгородського міськрайонного суду від 24 квітня 2014 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, гр. України, із середньою освітою, не одружений, не працюючий, не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України на десять років позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишено попередній - взяття під варту, а строк відбування ним покарання визначено рахувати з 04 травня 2010 року.

Судові витрати в сумі 4987.14 грн. віднесено на рахунок держави.

Згідно вироку, ОСОБА_1 визнаний винуватим і засуджений за вчинений злочин за таких обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_4 приблизно о 03 годині 20 хвилин на території біля парку ім. Горького біля стадіону «Спартак» по вул. Шумній у м. Ужгороді ОСОБА_1, умисно, з метою заподіяння смерті наніс гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, серію ударів руками, затиснутими в кулаки та обутими ногами по різним частинам тіла та голови, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких наступила смерть гр. ОСОБА_4. Після цього ОСОБА_1 залишив місце події.

В а п е л я ц і й н и х с к а р г а х н а в и р о к с у д у :

- адвокат ОСОБА_5 вказує на те, що вирок є незаконним, оскільки викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування кримінального закону. Посилається на те, що органом досудового слідства ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 187 ; п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, що в суді прокурор змінив пред'явлене органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачення на ч. 1 ст. 115 КК України. Вважає, що судом не дана оцінка показанням ОСОБА_1 про вчинені щодо нього зі сторони потерпілого ОСОБА_4 насильницькі дії, поєднані з посяганням на його сексуальну недоторканість, що ОСОБА_1 учинив злочин у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства та тяжкої образи зі сторони ОСОБА_4. Крім того, вважає, що вирок є упередженим. Про упередженість вироку свідчить зазначення в ньому про те, що ОСОБА_1 був непрацюючий. У спростування вказаного апелянт посилається на показання працівників ТОВ «Каскад» - свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які підтвердили, що ОСОБА_1 на вказаному підприємстві працював вантажником, позитивно характеризували його як спокійного та врівноваженого. З позитивного боку ОСОБА_1 характеризують також його мати та бабуся, відповідно ОСОБА_9 і ОСОБА_10 Згідно довідки ВКМСД Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_1 на обліку у відділі кримінальної міліції в справах дітей не перебував, на обліку в лікарів нарколога та психіатра також не перебував, придатний до навчання. Твердження свідка ОСОБА_11 - майстра, про те, що ОСОБА_1 негативно характеризується, не відповідають дійсності, оскільки свідок зазначав також і про те, що ОСОБА_1 був спокійним, практично занять не відвідував, оскільки працював та утримував родину, позаяк сім'я перебувала в складних матеріальних умовах. Крім того, вказує на те, що судом не дана належна оцінка показанням свідка ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_4 був бісексуальної орієнтації ; не вмотивовано судження про незгоду з висновком експертизи проведеної Львівською клінічною обласною психіатричною лікарнею про перебування, у час скоєння злочину ОСОБА_1, за певних обставин, у стані сильного душевного хвилювання. Також вказує на те, що суд, посилаючись на протокол огляду місця події, не зазначив про факт виявлення трупа чоловічої статі, з тілесними ушкодженнями, на якому шорти були натягнуті до штанів, без нижньої білизни, не давши ніякої оцінки цьому факту (т. 1 , а. с. 21-31, 33-44). Показання ОСОБА_1, переглянута відеоплівка відеозйомки відтворення обстановки та обставин події за участі засудженого, свідчать про факт насильства та погроз його застосування ОСОБА_4 з метою зґвалтування, тобто, що мав місце факт протиправної поведінки з боку потерпілого. Вважає, що рівні фізичні, антропометричні дані ОСОБА_1 та ОСОБА_4, молодий вік першого та різниця у віці між ними, дають підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 не міг нанести такі удари, які би призвели до смерті ОСОБА_4. Легкі кросівки, в які був обутий ОСОБА_1, декілька подряпин, виявлених на обличчі ОСОБА_1 породжують сумніви в тому, що тілесні ушкодження потерпілому спричинив засуджений. Тому апелянт припускає, що ОСОБА_1 на місці події залишив ОСОБА_4 живим, а в подальшому невстановлена слідством особа чи особи, розправились з потерпілим. З урахуванням наведеного, вважає, що обвинувачення ОСОБА_1 в умисному вбивстві є безпідставним, що дії засудженого можуть утворювати склад злочину передбаченого ст. 123 КК України. Крім того, вказує на те, що ОСОБА_1, як особа, яка вчинила передбачений ст. 123 КК України злочин у неповнолітньому віці підлягає звільненню від покарання у виді позбавлення волі. Просить вирок змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ст. 123 КК України та застосувати до нього закон України «Про амністію у 2011 році» ;

- засуджений ОСОБА_1 вказує на те, що вирок є незаконним, оскільки викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування кримінального закону, у тому числі призначення йому покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та його особі. Вважає, що суд необґрунтовано відхилив його показання про те, що діяння він учинив у стані сильного душевного хвилювання, яке раптово виникло внаслідок протизаконного насильства та тяжкої образи з боку потерпілого ОСОБА_4, який вчинив замах на його сексуальну недоторканість. В обґрунтування доводу посилається на висновок стаціонарної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи, проведеної Львівською клінічною обласною психіатричною лікарнею, про його перебування, у час скоєння злочину, за певних обставин, у стані сильного душевного хвилювання. Крім того, вказує на те, що судом не дана належна оцінка даним протоколу огляду місця події, показанням свідка ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_4 був бісексуальної орієнтації, вказаному вище висновку експертів. Вважає, що суд не вірно кваліфікував його дії. Просить вирок змінити, перекваліфікувавши вчинені ним дії на ст. 116 КК України.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 21 серпня 2014 року апеляційна скарга, яку подав засуджений ОСОБА_1 визнана такою, що не підлягає розгляду. У постанові судді вказується на те, що відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України на вирок суду першої інстанції прокурором або іншими учасниками процесу може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти діб із моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою із часу одержання копії вироку, що засуджений ОСОБА_1 апеляційну скаргу подав із пропуском установленого законом строку на її подання. У підтвердження висновку суддя посилається на матеріали кримінальної справи, з яких убачається, що засуджений ОСОБА_1 копію вироку отримав 25 квітня 2014 року, а апеляційну скаргу адміністрації установи, в якій перебуває, подав 12 травня 2014 року - на сімнадцятий день після одержання копії вироку, із пропуском установленого законом строку на її подання (т. 5, а. с. 118, 126). Крім того, у постанові вказується на те, що в апеляційній скарзі відповідно до ст. 353 КПК України не вказується на причини пропуску строку, і не ставиться питання про його поновлення.

В апеляційній скарзі на постанову засуджений ОСОБА_1 вказує на те, що постанова є незаконною, оскільки викладені у ній висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на те, що копію вироку отримав 28 квітня 2014 року й апеляційну скаргу подав в установлений законом строк (на п'ятнадцятий день після отримання копії вироку). Просить апеляційну скаргу визнати такою, що підлягає розгляду.

Заслухавши доповідь судді про суть постанови, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, основні доводи апеляційної скарги, пояснення учасників процесу : адвоката ОСОБА_3 та законного представника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2, які підтримали викладені в апеляційній скарзі доводи ; прокурора, яка судове рішення вважала законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що постанова суду не підлягає до скасування з таких підстав.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України на вирок суду першої інстанції прокурором, засудженим та іншими учасниками процесу може бути подана апеляція протягом п'ятнадцяти діб із моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою з моменту вручення копії вироку. У випадку пропуску строку на внесення апеляції, відповідно до ст. 353 КПК України за клопотанням учасників процесу, суд першої інстанції може відновити пропущений строк або відмовити в його відновленні й визнати апеляцію такою, що не підлягає розгляду.

Відповідно до ст. 89 КПК України строк не вважається пропущеним коли апеляційну скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту, а для осіб, які тримаються під вартою, - коли скаргу або інший документ здано адміністрації місця попереднього ув'язнення.

Із приєднаних до справи документів убачається, що засуджений ОСОБА_1 копію вироку отримав 25 квітня 2014 року, а апеляційну скаргу адміністрації установи, в якій перебуває, подав 12 травня 2014 року - на сімнадцятий день після одержання копії вироку, із пропуском установленого законом строку на її подання (т. 5, а. с. 118, 126). Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що копію вироку він тримав 28 квітня 2014 року спростовуються розпискою про одержання копії вироку, в якій ОСОБА_1 власноручно зазначив про час одержання копії оскаржуваного вироку.

З апеляційної скарги також вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 353 КПК України не вказує на причини пропуску строку, і не ставить питання про його поновлення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду щодо пропуску засудженим ОСОБА_1 строку на оскарження вироку ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи та вимогах закону.

Керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України та ст. ст. 365, 366, 379 КПК України (1960 року), апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подав засуджений ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 21 серпня 2014 року про визнання апеляційної скарги, яку подав засуджений ОСОБА_1 на вирок цього ж суду від 24 квітня 2014 року, такою, що не підлягає розгляду - залишити без зміни.

Кримінальну справу направити до Ужгородського міськрайонного суду для виконання вимог ст. 351 КПК України.

Судді: