Рішення № 41195149, 27.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21485/14 27.10.14Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Діп Груп»простягнення 9362 грн. 00 коп.Представники сторін:від позивача:Білик І.П. - представник за довіреністю № 35-29-35 від 29.09.2014;від відповідача:не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.10.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діп Груп» про стягнення 9362 грн. 00 коп., з яких 8026 грн. 00 коп. основного боргу, 579 грн. 38 коп. пені, 106 грн. 66 коп. 3% річних та 649 грн. 82 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 02.1.2-25-054 (01-08/07/2) про надання послуг з прання та прасування білизни замовника в пральні аеропорту від 01.08.2007, не в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо оплати за отримані послуги, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 8026 грн. 20 коп. Крім того, позивачем було нараховано 579 грн. 38 коп. пені за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за отримані послуги, 106 грн. 66 коп. 3% річних, а також 649 грн. 82 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2014 порушено провадження у справі № 910/21485/14, розгляд справи призначено на 27.10.2014.

23.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.10.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 27.10.2014 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка зазначена у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19421653 від 09.10.2014, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 27.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2007 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діп Груп» (замовник) укладено Договір № 02.1.2-25-054 (01-08/07/2) про надання послуг з прання та прасування білизни замовника в пральні аеропорту (Договір), відповідно до умов якого аеропорт надає послуги з прання та прасування «прямої» столової білизни ресторану «Ольга» в пральні аеропорту, а замовник приймає та сплачує надані послуги відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, Договір є чинним з 01.08.2007 до 31.12.2007. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін до закінчення строку дії Договору не заявила про його розірвання.

Згідно з п.п. 2.1 та 2.2 Договору, приймання білизни для прання та прасування та повернення його замовнику відбувається по кількості шляхом перерахування кожної одиниці білизни. Представники замовника і аеропорту складають акт прийому білизни для прання, в якому має бути зазначена кількість кожного найменування білизни та загальна вартість партії. Вага визначається на повірених вагах пральні. Акт підписують представники замовника і аеропорту; акт приймання-здачі виконаних послуг складається на основі актів прийому білизни для прання.

Згідно з п. 3.2 Договору, ціни на послуги можуть змінюватися у разі зміни витрат аеропорту, пов'язаних з наданням послуг та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Аеропорт зобов'язаний повідомити замовника у письмовій формі (рекомендованим листом або вручити уповноваженій особі під розписку) не менше ніж за 20 днів до введення їх в дію, а замовник зобов'язаний прийняти їх для розрахунків, або відмовитись від послуг повністю або частково.

Відповідно до Листа вих. № 01-22-2296 від 16.05.2011 (отриманий відповідачем 23.05.2011), позивач проінформував відповідача про зміну з 01.06.2011 вартості прання та прасування білизни в пральні аеропорту, а саме, 13 грн. 00 коп. за прання і прасування білизни вагою 1 кг. Лист є невід'ємною частиною Договору № 02.1.2-25-054 (01-08/07/2) від 01.08.2007.

Відповідно до п. 3.3 Договору, аеропорт щомісячно виставляє замовнику рахунок за надані послуги за звітний місяць та акт приймання-здачі виконаних послуг. Замовник до 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку проводиться замовником протягом 10 днів після виставлення рахунку. Акт про надання послуг замовник зобов'язаний підписати та повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5 днів з дати його отримання. Якщо протягом 5 днів акт не буде повернутий аеропорту він вважається підписаним сторонами. Акт приймання-здачі виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними ними уповноваженими особами за умови надання іншій стороні копії документу про надання таких повноважень.

Згідно з п. 4.2.3 Договору, замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунки згідно з умовами Договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами Договору позивач надав відповідачу послуги з прання та прасування білизни у грудні 2013 року на суму 1786 грн. 20 коп., що підтверджується актом приймання-здачі від 31.12.2013, у січні 2014 року на суму 1263 грн. 60 коп., що підтверджується актом приймання-здачі від 31.01.2014, у лютому 2014 року на суму 959 грн. 40 коп., що підтверджується актом приймання-здачі від 28.02.2014, у березні 2014 на суму 943 грн. 80 коп., що підтверджується актом приймання-здачі від 31.03.2014, у квітні 2014 року на суму 429 грн. 00 коп., що підтверджується актом приймання-здачі від 30.04.2014, у червні 2014 року на суму 1466 грн. 40 коп., що підтверджується актом приймання-здачі від 30.06.2014 та у липні 2014 року на суму 1177 грн. 80 коп., що підтверджується актом приймання-здачі від 31.07.2014.

Матеріалами справи підтверджується, що вказані акти були отримані уповноваженим представником відповідача під розписку; відповідач не надав вмотивованої відмови від їх підписання, а отже, в силу п. 3.3 Договору, акти вважаються підписаними сторонами.

Разом з вказаними актами приймання-здачі, позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури № 897/1205 від 31.12.2013 на суму 1786 грн. 20 коп., № 897/8 від 31.01.2014 на суму 1263 грн. 60 коп., № 897/140 від 28.02.2014 на суму 959 грн. 40 коп., № 897/165 від 31.03.2014 на суму 943 грн. 80 коп., № 897/277 від 30.04.2014 на суму 429 грн. 00 коп., № 897/389 від 30.06.2014 на суму 1466 грн. 40 коп. та № 897/424 від 31.07.2014 на суму 1177 грн. 00 коп. для оплати за надані послуги з прання та прасування білизни, які не були сплачені відповідачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність та розмір заборгованості відповідача за надані позивачем послуги за Договором № 02.1.2-25-054 (01-08/07/2) про надання послуг з прання та прасування білизни замовника в пральні аеропорту від 01.08.2007 підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 3.3 Договору щодо сплати рахунків замовником протягом 10 днів після їх виставлення, суд приходить до висновку, що строк оплати по рахункам № 897/1205 від 31.12.2013, № 897/8 від 31.01.2014, № 897/140 від 28.02.2014, № 897/165 від 31.03.2014, № 897/277 від 30.04.2014, № 897/389 від 30.06.2014 та № 897/424 від 31.07.2014 є таким, що сплинув, відповідно, 11.01.2014, 11.02.2014, 11.03.2014, 11.04.2014, 11.05.2014, 11.07.2014 та 11.08.2014.

У зв'язку з вищевикладеним позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діп Груп» основного боргу в розмірі 8026 грн. 20 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків з оплати за Договором № 02.1.2-25-054 (01-08/07/2) про надання послуг з прання та прасування білизни замовника в пральні аеропорту від 01.08.2007, позивач нарахував 579 грн. 38 коп. пені щодо кожного простроченого платежу окремо з наступного дня, після настання строку оплати.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 Договору, стягнення заборгованості по оплаті здійснюється з нарахуванням пені за кожний день затримки від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає передбаченим чинним законодавством України порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діп Груп» пені в розмірі 579 грн. 38 коп. за неналежне виконання умов Договору № 02.1.2-25-054 (01-08/07/2) про надання послуг з прання та прасування білизни замовника в пральні аеропорту від 01.08.2007 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 106 грн. 66 коп. 3% річних щодо кожного простроченого платежу окремо з наступного дня, після настання строку оплати до 22.09.2014, та 649 грн. 82 коп. інфляційних втрат за період з січня 2014 року до вересня 2014 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Судом встановлено, що надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є правильними та такими, що відповідають передбаченими законодавством умовам та порядку нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діп Груп» 3% річних в розмірі 106 грн. 66 коп. за період щодо кожного простроченого платежу окремо з наступного дня, після настання строку оплати до 22.09.2014, та інфляційних втрат в розмірі 649 грн. 82 коп. за період з січня 2014 року до вересня 2014 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діп Груп» (01011, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 19; ідентифікаційний код: 31243928) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль»; ідентифікаційний код: 20572069) основний борг в розмірі 8026 (вісім тисяч двадцять шість) грн. 20 коп., пеню в розмірі 579 (п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 38 коп., 3% річних в розмірі 106 (сто шість) грн. 66 коп., інфляційні втрати в розмірі 649 (шістсот сорок дев'ять) грн. 82 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 03.11.2014

Суддя І.М. Отрош