Ухвала суду № 41194534, 30.10.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/4473/14р. Головуючий у 1-й інстанції Гусинський М.О.

Суддя-доповідач Спас О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Полякова О.З.,

Бабак А.М.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 серпня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дружину,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до Слов'янського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на її утримання.

В позові зазначала, що з 28.09.2013 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 Від шлюбу мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина мешкає з нею та знаходиться на її утриманні. На даний момент ОСОБА_4 допомоги на утримання дитини не надає, вона на даний момент забезпечувати сім'ю не може у зв'язку з тим, що вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років і її дохід складає державну допомогу за дитиною до досягнення нею трьох років у мінімальному розмірі, передбачений чинним законодавством України. ОСОБА_4 працює, отримує стабільний заробіток, добровільно матеріальну допомогу на її утримання не надає, тому вважає, що ОСОБА_4 повинен виплачувати їй утримання в розмірі 1/4 частки усіх своїх доходів.

Посилаючись на викладені обставини, просила суд стягнути з ОСОБА_4 аліменти на її утримання до досягнення сином ОСОБА_5 віку трьох років у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку ОСОБА_4 щомісячно та стягнути з ОСОБА_4 на її користь судові витрати по справі, в тому числі витрати на оплату правової допомоги в сумі 130,00 грн.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 серпня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 30.07.2014 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, віку трьох років, тобто до 03 квітня 2017 року. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Позовні вимоги в іншій частині залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справ, просить рішення суду змінити, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, визначивши їх розмір 1/4 частини всіх доходів ОСОБА_4, та стягнути з ОСОБА_4 на її користь понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 130 грн.

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року про зміну територіальної підсудності судових справ у відповідності до Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», підсудність даної справи визначено апеляційному суду Запорізької області.

В засідання апеляційного суду сторони, будучи належно та своєчасно повідомленими про час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в справі рекомендованими поштовими повідомленнями про вручення судових повісток про виклик, не з'явилися. З клопотаннями про відкладення судового засідання з повідомленням про поважність причин неявки до апеляційного суду не звернулися. Судова колегія ухвалила про можливість розглядати справу за відсутності сторін.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини та відповідні правовідносини.

Сторони зареєстрували шлюб 28.09.2013 року.

Сторони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дитина мешкає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.

Позивачка отримує державну соціальну допомогу на народження дитини по 860грн. на місяць та по вагітності та пологах у 2014р. отримала 4369,97грн.

Відповідач працює в ПАТ «БЕТОНМАШ» та його дохід з 01.02.2014р. по 31.07.2014р. склав 14704,79грн.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Суд першої інстанції правильно застосував ст. 84 СК України для вирішення справи.

За положеннями частин 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина має право на утримання від чоловіка - батька дитини джо досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Тобто чинне законодавство надає дружині, з якою проживає дитина, право на її утримання від чоловіка.

Можливість відповідача надати дружині матеріальну допомогу підтверджено матеріалами справи, а саме, довідкою з місця роботи.

Судом першої інстанції враховано вимоги ст. 182 СК України щодо кола обставин, які підлягають врахуванню при визначенні розміру аліментів.

Зокрема, з довідки з місця роботи відповідача видно, що у зв'язку з тимчасовим зупиненням підприємства у зв'язку з непередбачуваними обставинами робота підприємства у 2014 році зупинялася на декілька місяців, що негативно вплинуло на розмір заробітку відповідача.

Суд обґрунтовано визнав належним розміром стягнення аліментів на утримання позивачки у розмірі 1/6 частини усіх доходів відповідача.

Доводи апеляційної скарги щодо незгоди з висновком рішення суду першої інстанції про визначення розміру аліментів на утримання дружини з тих підстав, що утримання аліментів можливе у розмірі 70% доходу боржника не мають свого підтвердження і не спростовують висновки рішення суду.

Згідно п.17 постанови Верховного Суду України №3 від 15.06.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено наступне: що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Доводи апеляційної скарги, що суд врахував майбутні платежі відповідача та неіснуюче рішення суду про стягнення аліментів на дитину, не спростовують висновки рішення суду, оскільки суд взяв до уваги ті обставини, які існують на час ухвалення рішення, у тому числі розмір доходу відповідача та взяв до уваги право позивачки, з якою проживає дитина, звернутися з позовом про стягнення аліментів на дитину.

Доводи апеляційної скарги про поганий стан здоров'я позивачки та необхідність її лікування не можуть спростувати рішення суду, оскільки згідно ст. 11 ЦПК України справа розглядається в межах заявлених позовних вимог. В цій справі позовні вимоги ґрунтуються ст.84 СК України, яка надає право дружині на утримання від чоловіка до досягнення дитиною трьох років. Тобто, вказані доводи виходять за межі позовних вимог, та не можуть вплинути на вирішення питання про правильність оскарженого рішення.

Доводи апеляційної скарги про наявність описок у тексті рішення не доводять неправильності рішення суду і підлягають виправленню у порядку ст. 219 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність відмови суду у стягненні 130грн. витрат на правову допомогу не мають свого підтвердження.

Види судових витрат визначені в ст.79 ЦПК, а їх розподіл здійснюється судом відповідно до ст. 88 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, передбачених ст. 56 ЦПК України умов участі в розгляді справи адвоката, як особи, що надає правову допомогу, не підтверджено.

За таких обставин понесені позивачкою витрати з оплати послуг адвоката не входять до передбаченого ст. 79 ЦПК України складу судових витрат і не підлягають стягненню на її користь.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 серпня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: