Ухвала суду № 41191415, 23.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/62603/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Зайцева М.П.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012

у справі № 2а-1970/1588/11

за позовом Державного підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі по тексту - позивач, ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Тернопільська ОДПІ Тернопільської області ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.2011 №0000391601.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.08.2011 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 скасовано рішення суду першої інстанцій та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем в період з 04.04.2011 по 08.04.2011 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки від 12.04.2011 №2053/7/16-01/31995099.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до даних облікової картки платника станом на 02.03.2011 сума непогашених процентів за розстрочення, грошових зобов'язань або податкового боргу становила 737,12 грн. Перевіркою встановлено, порушення позивачем правил сплати (перерахування) податків, а саме: позивачем узгоджена сума з ПДВ у розмірі 267414,00 грн. згідно декларації за січень 2011 року (вх. №9000520549 від 18.02.2011) по граничному терміну сплати 02.03.2011, фактично сплачена 03.03.2011 у розмірі 267262,88 грн. (платіжне доручення від 03.03.2011 №488) - при затримці сплати до 30 календарних днів.

На підставі висновку акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.04.2011 №0000391601 про сплату позивачем штрафних санкцій, з посиланням на ст. 126 Податкового кодексу України, за порушення граничних строків сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ до 30 календарних днів у розмірі 26741,40 грн. (267414,00 грн. х 10%).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства України, а застосування податковим органом штрафних санкцій та їх розмір є обґрунтованими.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з вимогами п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1 ст. 126 зазначеного Кодексу закріплено, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В розділі 2 акту встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання за січень 2011 року в сумі 267262,88 грн. згідно декларації №900520549 від 18.02.2011 по граничному терміну сплати 02.03.2011, із-за відсутності своєчасного державного фінансування сплачена була 03.03.2011 (в день надходження коштів з казначейства).

Дане порушення строків сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість було вчинено позивачем після 01.01.2011, а, отже, після набрання чинності Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010.

Як вбачається з вимог п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З метою однозначного тлумачення норм Податкового кодексу України, Міністерство юстиції України своїм листом №18222-0-26-10-20 від 11.01.2011 роз'яснило, що у п. 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України чітко визначено «за період», тобто передбачений проміжок часу, з яким пов'язують виникнення, зміну і припинення відповідних правовідносин, виконання зобов'язань тощо. Отже, штрафна санкція у розмірі не більше 1 гривні застосовується виключно за вчинене у період з 1 січня по 30 червня 2011 року будь-яке порушення податкового законодавства.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.П. Зайцев (підпис)М.О. Федоров