Ухвала суду № 41191410, 23.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/19247/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Зайцева М.П.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Мосійчук І.М.

представника відповідача Української Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012

у справі № 2а-8167/11/2070

за позовом Приватної фірми «Орнатус»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма «Орнатус» (далі по тексту - позивач, ПФ «Орнатус») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі по тексту - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2011 №0000330846.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що ПФ «Орнатус» є діючою юридичною особою, зареєстрованою з 29.02.1996 виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №427032 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №100621.

ПФ «Орнатус» взято на облік платника податків 21.03.1996 за №1159, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 29.12.2010 №152.

З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2011 відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПФ «Орнатус» з питань дотримання вимог податкового законодавства за лютий 2011 року, за результатами якої було складено акт №1124/46-030/24136224 від 20.04.2011.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі по тексту - ПК України), що призвело до неподання декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у лютому 2011 року на загальну суму 92755287,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 16.05.2011 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000330846/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 92755289,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 92755287,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2,00 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК України, а тому позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2011 №0000330846/0 є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ПФ «Орнатус» було зареєстровано як платник податку на додану вартість в СПДІ по роботі з ВПП у м. Харкові з 26.01.2007, видане свідоцтво платника податку на додану вартість №100015028, індивідуальний податковий номер 241362220386.

Судом встановлено, що за ініціативою податкового органу 17.02.2011 відповідачем відносно позивача прийнято рішення №1 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідно до пп. «ж» п. 184.1 ст. 184 ПК України у зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації щодо відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, дата анулювання реєстрації з 17.02.2011.

Щодо збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 92755287,00 грн., суд зазначив наступне.

Перевіркою встановлено, що відповідно до додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2010 рік, яку подано позивачем до відповідача, залишки запасів та необоротних активів станом на 31.12.2010 складають вартість запасів та основних фондів у розмірі 463776433,00 грн., що не заперечувалось позивачем.

Оскільки позивачем не було надано звітність з податку на додану вартість за січень-лютий 2011 року, то залишки запасів та необоротних активів на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість становлять на рівні 31.12.2010.

Відповідно до п. 184.7 ст. 184 ПК України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону

Таким чином, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за рішенням платника умовний продаж визначається платником у податковій декларації з податку на додану вартість за наслідками останнього звітного періоду на дату подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу умовне постачання товарів та необоротних активів відображається у податковій декларації з податку на додану вартість за наслідками останнього звітного періоду (з першого дня такого останнього звітного періоду по день анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість включно). Зазначені норми щодо нарахування умовного постачання не стосуються лише випадків реорганізації платника податку на додану вартість шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що рішення №1 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 17.02.2011 позивачем не оскаржувалось.

Отже, позивач повинен був відобразити умовне постачання товарів та необоротних активів у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

Однак, позивачем не було відображено умовне постачання товарів та необоротних активів у податковій декларації з податку на додану вартість, що не заперечується представником позивача.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що відповідачем правомірно збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 92755287,00 грн.

Щодо застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій у розмірі 2,00 грн., суд зазначив наступне.

Відповідно до п. 184.6 ст. 184 ПК України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Згідно положень пп. пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, для ПФ «Орнатус» останнім звітним (податковим) періодом є лютий 2011 року (з 01.02.2011 по 17.02.2011), а строк подання декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року складає до 21.03.2011 включно.

Судом встановлено, що ПФ «Орнатус» не надало до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

Пунктом 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України передбачено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Проте, згідно положень п. 7 підрозділу 10 Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій за результатами документальної невиїзної перевірки ПФ «Орнатус» вбачається, що штрафні санкції у розмірі 2,00 грн. застосовані до відповідача за неподання декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року та за заниження податку на додану вартість у лютому 2011 року на загальну суму 92755287,00 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність застосування відповідачем до ПФ «Орнатус» штрафних санкцій за неподання декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року в розмірі 1,00 грн. та за заниження податку на додану вартість у лютому 2011 року на загальну суму 92755287,00 грн. у розмірі 1,00 грн., разом 2,00 грн.

Щодо посилання позивача про те, що про анулювання реєстрації ПФ «Орнатус» у якості платника ПДВ він дізнався безпосередньо з акту перевірки, а відтак у нього не було жодних правових підстав відображати у податковому обліку умовний продаж основних фондів та запасів у лютому 2011 року, то судом зазначено наступне.

Відповідно до п. 184.10 ст. 184 ПК України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, про анулювання реєстрації платника податку податковий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що рішення №1 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 17.02.2011 було направлено відповідачем листом від 22.02.2011 за №2200/10/29-016, та було отримано позивачем 25.02.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що посилання позивача на те, що у нього не було жодних правових підстав відображати у податковому обліку умовний продаж основних фондів та запасів у лютому 2011 року, є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Отже, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.П. Зайцев (підпис)М.О. Федоров