Ухвала суду № 41191390, 23.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/22379/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Зайцева М.П.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012

у справі № 2а-5255/11/2070

за позовом Приватного підприємства фірми «Мрія-94»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «Мрія-94» (далі по тексту - позивач, ППФ «Мрія-94») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2010 №0002072302.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 01.11.2010 №9493/23/22650371.

Згідно з наказом ДПІ у Московському районі м. Харкова від 20.10.2010 №1091 прийнято рішення про застосування звичайних цін, розрахованих при визначенні податкових зобов'язань по ПДВ в ході планової виїзної перевірки ПП Фірма «Мрія-94».

15.11.2010 з посиланням на акт перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0002072302, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1650093,00 грн. (за основним платежем - 1100062,00 грн., за штрафними санкціями -550031,00 грн.).

Фактичною підставою для винесення спірного рішення слугував відображений в акті перевірки висновок ДПІ у Московському районі м. Харкова про позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення податкового кредиту по ПДВ, яке сталося внаслідок включення до складу податкового кредиту податку у складі вартості придбаного товару, вартість якого перевищує на більш ніж на 20% звичайну ціну на такий товар.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (в якості покупця) та ПП «Компанія Таурус» (в якості продавця) 17.07.2008 був укладений договір купівлі-продажу №КТ0718-1п.

За умовами договору товар передається продавцем партіями на умовах франко-автомобіль (вагон) (п. 3.2 договору), а саме, продавець здійснював навантаження товару на транспортний засіб покупця, а останній здійснював перевезення товару власними транспортними засобами, копії реєстраційних документів на вантажні автомобілі знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, сторонами були укладені додаткові угоди від 29.12.2008 №2 та від 29.12.2009 №5, якими продовжувався строк дії договору від 17.07.2008 №КТ0718-1п та збільшувалась загальна сума договору.

Вартість поліетилену, придбаного за договором №КТ0718-1п, в податковому обліку по ПДВ позивача відображалась у складі податкового кредиту на підставі отриманих від ПП «Компанія Таурус» 66 податкових накладних, які знаходяться в матеріалах справи.

Встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Компанія Таурус» за договором №КТ0718-1п та здійснення безготівкових розрахунків за ними підтверджується матеріалами справи і відповідачем не заперечується, акт перевірки не містить висновків про фіктивність (удаваність) названих господарських операцій.

Фактичною підставою для винесення спірного рішення став відображений в акті перевірки висновок відповідача про завищення податкового кредиту по ПДВ, яке сталося внаслідок придбання товару, вартість якого перевищує більш ніж на 20% звичайну ціну на такий товар, та як наслідок, включення до складу податкового кредиту вартості придбаного товару.

Даний висновок відповідача ґрунтується на отриманих від митниці даних співставлення митної вартості товару при його імпортуванні в Україну ПП «Компанія Таурус», та вартості цього ж товару при подальшому продажу позивачем.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Судами встановлено, що при винесенні спірного рішення відповідачем позивачу не надавався запит з вимогою обґрунтувати рівень договірних цін.

Згідно з положенням пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судами встановлено, що відповідачем не проводилось дослідження ринку ідентичних або однорідних товарів (дослідження інформації про укладені договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах). При цьому митна вартість при поставці товару на Україну не може бути визначена як звичайна ціна в спірних відносинах, оскільки в даному випадку товар після митного оформлення реалізовувався на ринку України. Відповідно дослідженню підлягала ціна на ринку України, що не було зроблено податковим органом.

Акт перевірки не містить відомостей, які б свідчили про неможливість визначити рівень звичайних цін на товар згідно з нормами пп. пп. 1.20.1-1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, з акту перевірки не вбачається, як податковий орган для обґрунтування звичайної ціни використовував правила, встановлені національними стандартами бухгалтерського обліку.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено, що саме визначена ним ціна є звичайною, а також не доведено, що ціна договору від 17.07.2008 №КТ0718-1п не відповідає рівню справедливих ринкових цін, враховуючи, що сторони договору є взаємно незалежними юридично та фактично (не є пов'язаними особами). Тому, виходячи з положень пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначена сторонами даного договору ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін і тому є звичайною.

Таким чином, безпідставним є висновок відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок завищення суми податкового кредиту за період липень 2009 року - березень 2010 року, що призвело до прийняття спірного рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.П. Зайцев (підпис)М.О. Федоров