Рішення № 41191297, 29.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/6817/14 Головуючий 1 інст. - Купіна М.А,

Справа № 638/19068/13-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: про розірвання шлюбу

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Котелевець А.В.,

- Макарова Г.О.,

при секретарі - Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_3, зареєстрований 25 травня 2012 року Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 244.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_4 зазначав, що він і ОСОБА_3 перебувають у шлюбі з 25 травня 2012 року. Від шлюбу дітей не мають, але розривати шлюб в органах РАГСу відповідач відмовляється. Шлюбні відносини між ними були припиненні, вони вже більше півроку проживають окремо один від одного. Причиною припинення шлюбних стосунків між сторонами стало те, що між сторонами склались неприязні стосунки та відсутнє взаєморозуміння, здатність йти на взаємні поступки. Спільне проживання виявилось неможливим і сторони фактично припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарства.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 січня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено. Суд вирішив розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у сумі 229 грн.40 коп.

Ухвалою того ж суду від 14.08.2014 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування заочного рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення і ухвалити нове, яким розірвати шлюб між нею та ОСОБА_4, вказавши дійсні мотиви розірвання шлюбу, звільнити її від сплати судового збору на користь ОСОБА_4 та стягнути з ОСОБА_4 судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що в мотивувальній частині рішенні суду не відображено реальний стан подій, оскільки позивач скривдив її та шляхом шахрайства заволодів її трьох кімнатною квартирою, а потім звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. Апелянт також зазначає, що суд безпідставно вказав у рішенні про відсутність спору між ними щодо розділу майна.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу і просили її задовольнити, вказуючи, що вона згодна з рішенням в частині розірвання шлюбу, оскільки дійсно шлюбні відносини припинені у 2013 році і їх поновлення неможливе, однак вважає за необхідне зазначити в рішенні, що у всьому винен ОСОБА_4, який мав і має на меті лише корисливі мотиви, шахрайським шляхом заволодів її квартирою, знущався з неї.

ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнали і просили її відхилити, вказуючи, що суд ухвалив законне і обґрунтоване рішення, що ОСОБА_3 свідомо ухилялася від вирішення питання про розірвання шлюбу в органах РАГСу і в суді, що він 21.02.2014 року, тобто після набрання законної сили рішення суду про розірвання шлюбу з ОСОБА_3, уклав шлюб з громадянкою ОСОБА_6, від шлюбу з якою вони вже мають сина, а ОСОБА_3 діє з метою помсти йому.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні за таких підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується відповідними доказами, а сторонами не оспорюється, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 уклали шлюб, який зареєстровано Дзержинським відділом РАГСу Харківського міського управління юстиції 25.05.2012 року. Дітей від цього шлюбу сторони не мають.

Колегія суддів погоджується з рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу, оскільки висновок суду про фактичне припинення шлюбних стосунків, неможливість примирення сторін і подальше збереження шлюбу підтвердили сторони і в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, викладений в мотивувальній частині рішення висновок суду, що у сторін відсутні суперечки щодо розділу майна не відповідає обставинам справи і зроблений судом за відсутністю будь-яких даних, які б давали підставу для такого висновку. Навпроти, з пояснень сторін у суді апеляційної інстанції та наданих відповідачем повідомлень правоохоронних органів вбачається, що саме з приводу суперечок щодо майнових прав сторін у 2013 році виникли вкрай неприязні відносини, наслідком чого стало звернення ОСОБА_3 до цих органів з метою притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ознаками ст.191 КК України.

Крім того, вирішуючи передбачене ст.88 та п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції без достатніх на те підстав присудив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 всю суму судового збору не з'ясувавши дійсні обставини, що мають значення для вирішення цього питання.

Так, ОСОБА_4 не доведено, а матеріали справи не містять даних, які б свідчили, що саме з вини ОСОБА_3 розпався шлюб та виник спір. Напроти, позивач і його представник в суді апеляційної інстанції пояснили, що дії обох сторін призвели до припинення шлюбних відносин і що вказані судові витрати мають бути покладені на сторони в рівних частках. Позовна заява ОСОБА_4 також не містить вимог про покладення усього тягаря зі сплати судового збору на відповідача ОСОБА_3

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні і розподілу цих витрат на сторони в рівних частках.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.п.1,3,4 ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 січня 2014 року змінити.

Вилучити з мотивувальної частини заочного рішення висновок суду про відсутність у сторін суперечки щодо розділу майна.

Зменшити стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у якості компенсації витрат по сплаті судового збору з 229 грн.40 коп. до 114 грн.70 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: