Ухвала суду № 41189067, 15.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/36952/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.03.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду 02.06.2011 по справі №2а-2764/10/0670 за позовом Приватного підприємства «Імпульс-Транс» до Державної податкової інспекції у місті Житомирі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.03.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду 02.06.2011, позовні вимоги Приватного підприємства «Імпульс-Транс» до Державної податкової інспекції у місті Житомирі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.03.2010 №0002331702/0 в частині донарахування зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 11593,47грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 23186,94грн. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.03.2010 №0004422302. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Житомирі 19.06.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29.06.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.03.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду 02.06.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у місті Житомирі посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 1.1 статті 1, статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №105/5296, статті 250 Господарського кодексу України, статей 71 та 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Житомирі проведена перевірка Приватного підприємства «Імпульс-Транс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: різниця між ціною придбання лісового комбайну «Харвестер» у розмірі 227290,00грн. та ціною його продажу у розмірі 64408,00грн. не використана у господарській діяльності підприємства для отримання доходу, а також порушення вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону внаслідок включення до складу валових витрат вартості авіаквитків по переміщенню директора підприємства за маршрутом «Київ-Стокгольм-Київ» у розмірі 4991,00 грн. оскільки не доведено зв'язок вказаних витрат з господарською діяльністю Приватного підприємства «Імпульс-Транс»;

вимог пунктів 4.1, 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження за грудень 2008 року податку на додану вартість на 12882,00грн. внаслідок невірного визначення бази оподаткування (її заниження на 64408,00грн.) при реалізації лісового комбайну «Харвестер»;

вимог пункту 3.1 статті 3, підпункту «е» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, статті 17, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: списання у 29 випадках коштів з підзвітних осіб в розмірі 3589,24грн. за відсутності в авансовому звіті відповідних платіжних документів, які б засвідчували факт внесення готівкових коштів за отримані пальне, масло та інші товари; оплата ЗАТ КАПС «Кий Авіа» з розрахункового рахунку підприємства вартості авіаквитків по переміщенню директора підприємства за маршрутом «Київ-Стокгольм-Київ» у розмірі 4991,00 грн. без наявності документів, які б засвідчували факт його перебування за кордоном з виробничих потреб, тому зазначені доходи кваліфікуються як додаткові блага; при реалізації лісового комбайну «Харвестер» за 150000,00грн. без проведення оцінки за ціною, значно нижчою від звичайної, надано покупцеві додаткові блага, не нарахувавши при цьому та не утримавши податок з доходів фізичних осіб;

вимог пунктів 2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, оскільки відсутні достовірні документи, що підтверджують авансові звіти на 3589,24грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у місті Житомирі складено акт від 22.03.2010 №1609/23-1/34687436/0100 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.03.2010 №000842301/0 про визначення Приватному підприємству «Імпульс-Транс» суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 26025,00грн., у тому числі основний платіж - 17350,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 8675,00грн.; від 30.03.2010 №000852301/0 про визначення Приватному підприємству «Імпульс-Транс» суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 19323,00грн., у тому числі основний платіж - 12882,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 6441,00грн.; від 30.03.2010 №0002331702/0 про визначення Приватному підприємству «Імпульс-Транс» суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 38641,68грн., у тому числі основний платіж - 12880,56грн., штрафні (фінансові) санкції - 25761,12грн.; а також рішення від 30.03.2010 №0004422302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3589,24грн.

Щодо донарахування Приватному підприємству «Імпульс-Транс» суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 11593,47грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 23186,94грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 30.03.2010 №0002331702/0 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 11593,47грн. ґрунтується на тому, що при реалізації лісового комбайну «Харвестер» фізичній особі за 150000,00грн. без проведення оцінки за ціною, значно нижчою від звичайної, Приватним підприємством «Імпульс-Транс» було надано покупцеві додаткові блага, проте нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб не проводилося.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Відповідно до підпункту «е» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті

Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що громадянин ОСОБА_1, якому позивачем реалізовано комбайн «Харвестер», не перебував у трудових відносинах з Приватним підприємством «Імпульс-Транс», комбайн був переданий ОСОБА_1 на платній основі, на підставі договору.

Податковим органом не доведено, що позивачем було надано покупцю знижку з ціни (вартості) комбайну, що перевищує звичайну, як і не доведено того, що позивачем взагалі приймалося рішення про надання покупцю будь-якою знижки при продажі відповідного товару.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку, що Приватним підприємством «Імпульс-Транс» не надавалося додаткового блага громадянину ОСОБА_1 та відповідно не допущено порушення вимог підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 30.03.2010 №0002331702/0 в частині донарахування зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 11593,47грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 23186,94грн. є правильним.

Щодо застосування до Приватного підприємства «Імпульс-Транс» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3589,24грн. на підставі рішення від 30.03.2010 №0004422302 колегія суддів зазначає наступне.

Застосовані до позивача штрафні санкції за порушення вимог пунктів 2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, визначення яких закріплено частиною першою статті 238 Господарського кодексу України, оскільки, є заходом майнового характеру, спрямовані на припинення порушення суб'єктом господарювання встановлених правил здійснення господарської діяльності та застосовуються уповноваженим органом державної влади.

Згідно зі статтею 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що порушення позивачем вказаного вчинено за період з листопада 2008 року по 04.03.2009, акт про перевірку, яким зафіксовано вчинене порушення, складений 22.03.2010, а штрафні (фінансові) санкції застосовані 30.03.2010, тобто поза межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України.

А тому, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій рішенням від 30.03.2010 №0004422302 є неправомірним.

Враховуючи викладене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.03.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду 02.06.2011 по справі №2а-2764/10/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв