Ухвала суду № 41189054, 15.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/38601/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Малого приватного підприємства «Сінтел» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 по справі №2а/0570/3590/2011 за позовом Малого приватного підприємства «Сінтел» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011, позовні вимоги Малого приватного підприємства «Сінтел» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - задоволено частково. Визнано недійсним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 №0000102341 в частині визначення Малому приватному підприємству «Сінтел» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4680,00грн., у тому числі за основним платежем - 3744,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 936,00грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Мале приватне підприємство «Сінтел» 24.06.2011 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.07.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Мале приватне підприємство «Сінтел» посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку Малого приватного підприємства «Сінтел» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем порушення позивачем підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на суму 25412,00грн., у тому числі у червні 2008 року - 15453,00грн., у липні 2008 року - 6215,00грн., у грудні 2008 року - 3744,00грн.

Висновок податкового органу про порушення Малим приватним підприємством «Сінтел» вимог Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтується на тому, що позивачем не включено до обсягів поставок за грудень 2008 року вартість поставки пов'язаній з продавцем особі, а також на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Арктика ЛТД», з яким у позивача були взаємовідносини у червні та липні 2008 року, було визнане банкрутом, а у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на поставлений товар.

За результатами перевірки Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією складено акт від 04.02.2011 №171-23-3/20383919 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 №0000102341 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31765,00грн., в тому числі за основним платежем 25412,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6353,00грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 18.02.2011 №0000102341 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27085,00грн., в тому числі за основним платежем 21668,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5417,00грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем неправомірно було включено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку, сплачену при придбанні товару у Товариства з обмеженою відповідальністю «Арктика ЛТД», що не призначений для використання у власній господарській діяльності підприємства.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Той факт, що у позивача відсутні документи, які б свідчили про транспортування продукції не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи а у розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином обставини, які є суттєвими для правильного вирішення даної справи.

Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Разом з тим, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не надано оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій, судами не з'ясовано специфіки господарських операцій позивача з контрагентом, не досліджено належним чином використання придбаних ним товарів і послуг у власній господарській діяльності.

Окрім того, судами не надано належної правової оцінки первинним документам позивача, зокрема, договору від 24.11.2006, яким встановлено можливість доставки товару продавцем або покупцем на умовах самостійного вивоза товару, що не виключає можливості доставки товару позивачем власним транспортом, а також можливість визначення вартості та кількості товару рахунком-фактурою; рахункам-фактурам, яким визначався обсяг, моделі товару та їх вартість щодо конкретної поставки в межах договору від 24.11.2006; податковим накладним, складеним за відповідними господарськими операціями.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що справа в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 18.02.2011 №0000102341 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27085,00грн., в тому числі за основним платежем 21668,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5417,00грн., підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій в цій частині як таких, що не відповідають статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства «Сінтел» задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 по справі №2а/0570/3590/2011 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв