Ухвала суду № 41189052, 15.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

15 жовтня 2014 року м. Київ В/800/4567/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Цвіркуна Ю.І. - суддя-доповідач,

Бухтіярової І.О., Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Приходько І.В.,

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.07.2014 року у справі №816/872/13-а

за позовом Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Державна податкова інспекція у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.07.2014 року у справі №816/872/13-а за позовом Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, якою касаційну скаргу податкового органу відхилено, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року залишено без змін.

У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України.

Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник вказує і додає постанову Вищого адміністративного суду України від 08.04.2013 року (К-60174/09) та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30.07.2013 року (К/9991/40556/12), у яких, на думку заявника, відповідні норми права застосовано інакше та правильно.

Згідно із статтею 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»).

З огляду на зміст відповідних судових рішень, у справі, щодо якої подано заяву про перегляд, та справах, на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, колегія суддів не вбачає подібність правовідносин.

Так, при прийняті ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.07.2014 року у справі №816/872/13-а суд касаційної інстанції виходив з того, що оскільки встановлено дотримання позивачем вимог нормативно-правового акта (Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637) при здійсненні виїзної торгівлі у вихідні дні, то відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про неправомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки те, що позивачем надавались відповідні послуги підтверджується належним чином оформленими бухгалтерськими документами.

Натомість у постанові Вищого адміністративного суду України від 08.04.2013 року (К-60174/09), ухвалюючи рішення на користь податкового органу, суд касаційної інстанції його мотивував тим, що оприбуткуванням готівки коштів є фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та прибуткових касових ордерах, та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій та касовій книзі відповідно. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, що тягне за собою застосування санкцій. Також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.07.2013 року (К/9991/40556/12), ухвалюючи рішення на користь податкового органу, суд касаційної інстанції його мотивував тим, що надані позивачем документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача.

Тож у судових рішеннях, на які посилається заявник, відсутнє різне правозастосування в подібних правовідносинах, яке відповідно до статті 237 КАС України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.

Оскільки чинне законодавство підставою для подання заяви про перегляд судових рішень та допуску адміністративної справи для перегляду Верховним Судом України визначає різне застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску даної справи до провадження.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити Державній податковій інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області у допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.07.2014 року у справі №816/872/13-а за позовом Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.

Судді Ю.І.Цвіркун

І.О.Бухтіярова

Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук

І.В.Приходько