Постанова № 41189048, 15.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/28355/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 по справі №2а-4664/10/1670 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011, у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Полтавської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Полтавської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» 29.04.2011 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.11.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 67 Конституції України, статей 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, пункту 8 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», пункту 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких до деяких законодавчих актів України.

Відповідно до приписів статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну позивача - Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Полтавської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком».

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальна невиїзна перевірка податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що перебувають в користуванні Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», поданої за 2008 рік, з питань правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 21 Закону України «Про оренду землі», внаслідок чого занижено орендну плату за землю за січень-грудень 2008 року на 11232,20грн.

За результатами перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією складено акта від 11.06.2010 №2941/15-227/21560766 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2010 №0006231503/0/2044, яким позивачу визначено зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на суму 16848,30грн., в тому числі за основним платежем - 11232,20грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5616,10грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що податковий орган дійшов до правомірного висновку про факт заниження позивачем розміру орендної плати за 2008 рік в загальному розмірі 11232,20грн. оскільки позивачем у податковій декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008 рік самостійно в порушення вимог діючого законодавства нараховано орендну плату згідно з договором оренди земельної ділянки, виходячи із розміру орендної плати в сумі 1,5 % від грошової оцінки землі, замість встановленого мінімального розміру - 3 % від грошової оцінки землі..

Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно з пунктом «в» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої та третьої статті 2 Закону України «Про плату за землю» використання млі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Закону України «Про оренду землі» та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Судами встановлено, що між позивачем та Кременчуцькою міською радою було укладено ряд договорів про оренду земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель та споруд АТС, радіовузла та дизель-генераторної центральної станції.

Умовами зазначених договорів передбачено розмір орендної плати в розмірі 1,5 ставки земельного податку.

Відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Судами попередніх інстанцій не встановлено внесення позивачем та Кременчуцькою міською радою змін до догорів оренди земельних ділянок стосовно розміру орендної плати.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Таким чином, зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, проте не тягне за собою автоматичної зміни орендної палати та, відповідно, донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 55, 160, 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 по справі №2а-4664/10/1670 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 21.06.2010 №0006231503/0/2044.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв