Постанова № 41187906, 30.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4023/14 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А. М.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Грибан І. О.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника позивача Матюшенкова Д. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода", Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 р. у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «У» від 7 квітня 2014 року № 0001552201 про застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 16823,54 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 7 квітня 2014 року №0001552201 в частині нарахування пені у розмірі 2028 (дві тисячі двадцять вісім) гривень 80 копійок.

У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення/задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, особу, що з'явилась, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу відповідача - задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду - частково скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було отримано повідомлення від уповноваженого банку ПАТ «УніКредитБанк» №5146/ІІІ від 9 вересня 2013 року про порушення ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» термінів розрахунків по зовнішньоекономічному контракту №4/РФ від 1 квітня 2013 року.

З метою перевірки обставин, викладених у повідомленні, у період з 6 березня 2014 року по 7 березня 2014 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» з питань дотримання вимог валютного законодавства з період з 1 квітня 2013 року по 31 жовтня 2014 року.

Результати перевірки позивача оформлено актом від 14 березня 2014 року № 213/22-011/32967502 (а. с. 9-15).

У ході перевірки податковим органом встановлено факт порушення ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що полягає у порушенні визначених законом строків розрахунків в іноземній валюті по експортному контракту від 1 квітня 2013 року №4/РФ.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "У" від 7 квітня 2014 року № 0001552201, яким позивачу нараховано до сплати пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань у сумі 16823,54 грн. (а. с. 19).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (частина 4 статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті").

Реалізуючи надане приведеною статтею право, правлінням Національного банку України прийнято постанову від 14 травня 2013 року № 163 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті", якими встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Положеннями частини 1 статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Так 01 квітня 2013 року ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» (постачальник) уклало з ТОВ «Торговый дом Си Эн Ай Бейкерс» (замовник) контракт поставки № 4/РФ, у силу якого постачальник зобов'язується поставити на умовах даного контракту кондитерські вироби в асортименті відповідно до специфікацій на кожну партію товару, а замовник прийняти та оплатити товар (а. с. 50-53).

На виконання зазначеного контракту 31 травня 2013 року позивачем до митного оформлення поданий товар (кондитерські вироби) на загальну суму 605228,41 російських рублів у митному режимі експорт (а. с. 54-57).

3 червня 2013 року ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» експортувало товар на суму 605228,41 російських рублів, що підтверджується відміткою митного органу на вантажно-митній декларації про фактичне вивезення задекларованих товарів за межі митної території України у повному обсязі (а. с. 57).

Як вбачається із банківських виписок з рахунку позивача, повний розрахунок нерезидента відбувався у наступному порядку:

- 27 вересня 2013 року сплачено 100000,00 російських рублів (платіжне доручення № 442272) (а. с. 61);

- 02 жовтня 2013 року сплачено 305228,48 російських рублів (платіжне доручення № 40479) (а. с. 62);

- 18 жовтня 2013 року сплачено 199999,93 російських рублів (платіжні доручення № 280437 та № 63351) (а. с. 64).

Так судом першої інстанції встановлено, що 90- денний строк оплати поставленого товару закінчився 01.09.2013 р.

З огляду на це, колегія суддів зазначає, що апелянтом в апеляційній скарзі невірно зазначено, що судом першої інстанції встановлено дату виникнення заборгованості 04.06.2013 р., натомість, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції правильно визначено дату виникнення заборгованості: 02.09.2013 р.

Проте, відповідно до п. 9 Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постанова Правління Національного банку України 12.11.2003 р. № 496 (в редакції, що діяла станом на 02.09.2013 р.) офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Положення, починає діяти наступного дня після дня затвердження.

Офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів, установлений на останній робочий день тижня або на передсвятковий день, діє протягом наступних вихідних чи святкових днів.

Згідно повідомлення НБ України від 30.08.2013 року (31.08.2013 р. та 01.09.2013 р. - вихідні дні) встановлено офіційний курс гривні: 2,4091 грн. до 10 російських рублів.

Таким чином, заборгованість позивача 02.09.2013 року склала: 605228,41 рос. руб. х 0,24091 = 145805, 5763 грн.

Натомість, колегія суддів вбачає, що судом першої інстанції помилково визначено суму боргу у розмірі 150400, 98 грн.

Перший платіж отримано позивачем 27.09.2013 р. на суму 100000 рос. руб., що в еквіваленті становить 25030, 00 грн. згідно повідомлення НБ України від 26.09.2014 р.

В акті перевірка вказана сума визначена податковим органом правильно.

Таким чином, на час проведення першого переказу коштів кількість днів прострочення становить (день зарахування коштів на рахунок позивача не включається) 25 днів, як правильно встановлено судом першої інстанції.

Отже, сума пені за першим епізодом за один день прострочення становитиме: 145805, 58 х 0,3 % = 437, 42 грн., а за час прострочення: 437,42 х 25 = 10935, 50 грн.

Наступна оплата частини коштів здійснена 02.10.2013 р. у сумі 305228, 48 рос. руб.(офіційний курс згідно повідомлення НБ України від 01.10.2013 р. становить 0, 24606 грн.), що в еквіваленті становить 75104, 52 грн.

Зважаючи на те, що станом на 02.09.2013 р. частина коштів сплачена, до розрахунку підлягає сума: 145805, 58 - 25030, 00 = 120775, 58 грн. як залишок несвоєчасно перерахованих коштів за поставлені товари.

Строк прострочення сплати цього залишку з 27.09.2013 р. по 01.10.2013 р. становить 5 днів.

Таким чином сума пені за цей період становитиме: 120775, 58 грн. х 0,3 % х 5 = 1811, 65 грн.

Наступна оплата частини коштів здійснена 18.10.2013 р. у сумі 199999, 93 рос. руб.(офіційний курс згідно повідомлення НБ України від 07.10.2013 р. становить 0, 24780 грн.), що еквівалентно 49559, 98 грн.

Зважаючи на те, що станом на 01.10.2013 р. частина коштів сплачена, до розрахунку підлягає сума: 120775, 58 - 75104, 52 = 45671, 06 грн. як залишок несвоєчасно перерахованих коштів за поставлені товари.

Колегія суддів зауважує, що в зв'язку з плаваючим курсом гривні по відношенню до російського рубля, кошти на рахунок позивача, еквівалентні гривні, перераховані за останньою операцією, становлять суму більшу від суми, що визначена на момент поставки.

Натомість, на думку колегії суддів, в розумінні ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» пеня розраховується з залишку недоотриманої виручки, що перераховується в національну валюту за курсом, що діяв на день виникнення заборгованості.

Отже, для обрахунку пені слід брати суму 45671, 06 грн.

Строк прострочення сплати цього залишку з 02.10.2013 р. по 17.10.2013 р. становить 16 днів.

Таким чином сума пені за цей період становитиме: 45671, 06 грн. х 0,3 % х 16 = 2192, 16 грн.

Загальна сума нарахованої пені має становити: 10935, 50 + 1811, 65 + 2192, 16 = 14939, 31 грн.

Тобто різниця між правомірно нарахованою пенею та пенею, визначеною відповідачем, становить 1884, 23 грн. (16823, 54 - 14939,31).

Натомість, суд першої інстанції у зв'язку з помилковим визначенням курсу гривні на день виникнення заборгованості, а також помилившись у визначенні суми залишку, з якого має обраховуватись пеня по другому і третьому епізодах, встановив, що відповідачем зайво нараховано 2028, 80 грн.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що правова позиція суду першої інстанції повністю відповідає нормам матеріального права.

Натомість, судом першої інстанції допущено помилки при арифметичному обчисленні правомірності нарахування пені у зв'язку з недотриманням норм права, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют, а тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача частковому задоволенню з одночасним залишенням апеляційної скарги позивача без задоволення.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача частково спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом приймаються в якості належних, в той же час, доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження обставинами справи і апеляційним судом відхиляються.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 р. у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 р. у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 р. в частині задоволення позовних вимог на суму 144, 57 грн. скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" залишити без задоволення.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 04.11.2014 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.