Постанова № 41186863, 24.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2014 року 810/5506/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські макарони» до Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання дій протиправними та визнання нечинним рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські макарони» (далі – ТОВ «Українські макарони» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – Вишгородська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними дій, які полягали у прийнятті відповідачем наказу від 12.09.2014 №540 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Українські макарони» та визнання нечинним вказаного наказу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про відсутність підстав, передбачених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України для прийняття відповідачем наказу про призначення позапланової документальної невиїзної перевірки, оскільки позивачем, на письмовий запит податкового органу, були надані письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо господарських операцій з приватним підприємством «Копромісс Плюс» (далі – ПП «Копромісс Плюс»). А відтак, позивач вважає дії відповідача щодо прийняття наказу про призначення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Українські макарони» на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України протиправними, а наказ від 12.09.2014 №540 нечинним з моменту його прийняття.

Відповідач правом на подання письмових заперечень на адміністративний позов не скористався.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 09.10.2014, не з’явились.

Разом з цим, через канцелярію Київського окружного адміністративного суду надійшли їх заяви про розгляд справи у письмовому провадженні.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Українські макарони», ідентифікаційний код 31239749, місцезнаходження: 07269, Київська область, Іванківський район, с. Рудня-Тальська, вул. Радянська, буд. 29-а, зареєстроване як юридична особа 13.12.2000. Як платник податків позивач узятий на з 23.07.2003 за №265.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.08.2014 відповідачем на адресу позивача був направлений письмовий запит №3510/10/22-01/10-08/3660 про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань господарських взаємовідносин з ПП «Компромісс Плюс» (а.с.31).

На вказаний запит позивачем були надані письмові пояснення від 08.09.2014 №210, які отриманні відповідачем 08.09.2014, про що свідчить дата на штемпелі вхідної кореспонденції (а.с.32-34).

Також, разом із вказаними поясненнями були надані копії документів щодо господарських операцій позивача з ПП «Компромісс Плюс», а саме, договір поставки від 22.04.2014 №1282, додаток №1 до договору поставки від 22.04.2014 №1282, акт прийому-передачі товару №1 від 22.04.2014, податкова накладна від 22.04.2014 №6, лист від 22.04.2014 №104, акт прийому-передачі товару на комісію №1 від 22.04.2014, вантажну митну декларацію від 15.05.2014 №500010003/2014/003578, лист ПП «Компромісс Плюс» від 25.06.2014 №25/06 з відміткою про прийняття його ДПІ Приморського району м. Одеси.

12 вересня 2014 року на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України Вишгородською ОДПІ було прийнято рішення, яке оформлене наказом №540, про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Українські макарони» (а.с.29).

У період з 15.09.2014 по 19.09.2014 на підставі зазначеного наказу, повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 15.09.2014 №106/22-01 посадовою особою Вишгородської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Українські макарони» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ПП «Компромісс Плюс» (код ЄДРПОУ 36611163) за квітень 2014 року.

За результатами перевірки складений акт від 26.09.2014 №2012/10-08-22-01/31239749 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2,198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 1321600,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

З 01.01.2011 обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.

В силу приписів пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль – це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка – це перевірка, що не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

В силу положень пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з приписами пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок та підстави для їх здійснення, встановлені статтею 78 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлена визначальна умова для призначення позапланової перевірки, а саме, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, позивачем у встановлений законодавством термін, на письмовий запит Вишгородської ОДПІ від 28.08.2014 №3510/10/22-01/10-08/3660 були надані пояснення та їх документальне підтвердження з питань взаємовідносин з ПП «Компромісс Плюс».

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача, які визначено підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

А відтак, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача, які полягали у прийнятті наказу від 12.09.2014 №540 «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Українські макарони» (код за ЄДРПОУ 31239749) на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання наказу про проведення перевірки нечинним з моменту його прийняття, суд зазначає таке.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі під час прийняття ними рішень, вчиненні дій або допущенні бездіяльності, що створюють відповідні юридичні наслідки у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Слід зазначити, що по відношенню до рішень суб’єктів владних повноважень, які є актами індивідуальної дії, спосіб захисту порушеного права у контексті можливості відновлення прав позивача залежить від того, чи є таке рішення діючим (чинним) і таким, що підлягає виконанню, або рішення є таким, що вичерпало свою дію (адміністративний акт є припиненим).

Суд звертає увагу на те, що спірний наказ Вишгородської ОДПІ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії.

Станом на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, контролюючий захід на підставі спірного наказу вже проведено та складено за його результатами Акт перевірки.

Це означає, що наказ від 12.09.2014 №540 «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Українські макарони» (код за ЄДРПОУ 31239749) є виконаним, тобто таким, що вичерпав свою дію.

Водночас, позовні вимоги полягають у визнанні нечинним наказу, який є припиненим на дату звернення до суду, з дати його прийняття.

Слід зауважити, що встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним –індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб’єктом владних повноважень. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність, позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта –визнання його нечинним.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 08.12.2009 у справі №21-1573во09, у постанові Вищого адміністративного суду України від 17.08.2010 по справі № к-23575/10.

Суд звертає увагу сторін на ту обставину, що в силу положень статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, індивідуальний акт, що врегульовував відносини, які мали місце в період від введення його в дію до припинення через виконання, не може бути визнаний судом нечинним, оскільки дана інституція підлягає застосовується виключно до нормативно - правових актів і за умови їх чинності на момент розгляду спору по суті.

Відповідно до положень статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.

Разом з цим, зміна предмету позову, підстав позову виключно за ініціативою суду є порушенням як принципу диспозитивності, так і обмеженням права позивача розпоряджатися своїми вимогами на власний розсуд, що, за висновком суду, є неприпустимим.

Тобто, суд не повноважний самостійно ініціювати нове провадження, оскільки це суперечить засадам здійснення правосуддя.

У зв’язку з цим, суд дійшов висновку, що позивачем обраний невірний спосіб захисту порушених прав. Однак, позивач не позбавлений права на звернення до суду з позовом у спосіб, передбачений положеннями статей 105 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

А відтак, позовні вимоги про визнання наказу нечинним з моменту його прийняття, задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а його вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, які полягали у прийнятті наказу від 12.09.2014 №540 «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Українські макарони» (код за ЄДРПОУ 31239749) протиправними.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські макарони» (код за ЄДРПОУ 31239749) понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп. згідно платіжного доручення від 18.09.2014 № 1235.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 жовтня 2014 року.