Постанова № 41186693, 17.10.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 жовтня 2014 рокум. Ужгород№ 807/2849/14 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Скраль Т.В.

при секретарі Стенавській А.М.,

за участю сторін :

позивача: ОСОБА_1 - в судове засідання не з'явився ,

відповідача: Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - представник в судове засідання не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 17 жовтня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 жовтня 2014 року.

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державна податкова інспекція в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.06.2014 року № 13841-15 , яким нараховано орендну плату за землю за період 2012-2014 р.р. в сумі 29248,50 на загальну суму 29248,50 грн. З вказаним податковим повідомленням рішенням, щодо нарахування заборгованості позивач не згодний, вважає, що воно суперечить нормам Податкового кодексу України та Закону України "Про оренду землі".

16 жовтня 2014 року до суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи без його участі. Представник позивача в даній заяві підтримав позов та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення які містяться в матеріалах справи.

17 жовтня 2014 року із поданих заперечень слідує, що відповідач ДПІ в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими у задоволенні яких слід відмовити. Додатково зазначено, що на виконання п. 288.1 ст. 288 ПКУ Іршавською РДА надано переліки орендарів з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, серед них договір від 03.05.2007 року № 2121983200-0407070500001 з різною сумою орендної плати 19 499,00 грн. У відповідь на лист ДПІ в Іршавському районі Іршавською РДА 15.05.2014 року надано копію договору оренди в якому сума орендної плати становить 19499,00 грн. Також, як зазначає відповідач у своїх запереченнях, було надано копію договору оренди від 03.05. 2007 року №2121983200-0407070500001 укладеного Іршавською РДА з громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, де у тексті основного договору зроблено виправлення розміру орендної плати з 19499,00 грн на 1325,17 грн. та засвідчено печаткою відділу земельних ресурсів в Іршавському районі, яке не є стороною договору оренди та подано копію додаткової угоди № 1 від 17.01.2008 року до договору оренди земельної ділянки. Відповідач вказує, що оскільки додаткова угода № 1 від 17.01.2008 року до договору оренди земельної ділянки, яка передбачає зміну розміру орендної плати, не зареєстрована відповідно до закону, така додаткова угода не набрала чинності та не змінює умов основного договору. Виходячи із наведеного Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області заперечує проти задоволення адміністративного позову повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,реєстраційний номер в ЄДР 20015376759 (а.с.46)

Згідно Розпорядження голови Іршавської РДА від 23.04.2007 року за № 212 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди для риборозведення" громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано в користування земельну ділянку (для риборозведення) на умовах оренди строком на 49 років, площею 3,89 га., яка розташована в с. Горбок, урочище "Вовчі ями".

Даним рішенням встановлено орендну плату за використання земельної ділянки в розмірі 0,50 грн. за 1 квадратний метр, тобто орендна плата становила 19 499 грн. в рік, ( а.с. 22-23).

На підставі вказаного розпорядження 03 травня 2007 року між Іршавською районною державною адміністрацією та громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі сільськогосподарського призначення для риборозведення, загальною площею 3,89 га., яка знаходиться в с. Горбок Доробратівської сільської ради в урочищі "Вовчі ями" за межами населеного пункту, контур 35 строком на 49 років. Вказаний договір зареєстрований в Закарпатській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України 03.05.2007, про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 2121983200-0407070500001. Відповідно до пунктів 11, 13 Договору передбачено, що орендна плата вноситься щоквартально в розмірі 3749,75 грн. не пізніше 15 числа наступного кварталу, а у разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 2 % несплаченої суми за кожний день прострочення. ( а.с. 19-21).

Крім того, між Іршавською районною державною адміністрацією та громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до договору оренди земельної ділянки від 03.05.2007 за № 0407070500001 була укладена додаткова угода № 1 від 17.01.2008 року в якій передбачено, що орендна плата вноситься у грошовій формі, загальною сумою 1325,17 гривень на рік та орендну плату вносити щомісячно в сумі 110,44 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення одержано позивачем, як слідує із адміністративного позову, в кінці червня 2014 року.

Податковим повідомленням - рішенням (форми "Ф") від 24.06.20143 року ( а.с.16) гр. ОСОБА_1, мешканцю АДРЕСА_1, визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Орендна плата з фізичних осіб" в розмірі 29248, 50 грн. на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, (а.с. 16)

Вказана сума податкового зобов'язання складається із орендної плати за землю з фізичних осіб за 2012 рік - 9749, 50 грн., орендна плата за землю з фізичних осіб за 2013 рік - 9749, 50 грн.; за 2014 рік - 9747, 50, що в загальній сумі за 2012-2014 роки становить 29248, 50 грн.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу, використання землі в Україні є платним.

Згідно із статтею 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу України, визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Статтею 116 Земельного кодексу України, встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу:

- право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом;

- право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою;

- право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі.

Згідно Указу президента «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:

фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяги виручки яких від реалізації продукції (Товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Крім того, за приписами ст.. 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником певних видів - видів податків, в тому числі і плати (податку) за землю.

За ст..2 цього Указу, суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи, мають право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності (п. п. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу).

Разом з цим, підпунктом 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.

Таким чином, якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу - підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку (з врахуванням підпункту 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу).

Як встановлено судом, ОСОБА_1, зареєстрований фізичною особою -підприємцем, виконавчим комітетом Мукачівської міської ради Закарпатської області 24.03.2005 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ( а.с. 55)

Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва платника єдиного податку - НОМЕР_2, ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1, з 01 січня 2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, з видом господарської діяльності - роздрібна торгівля на ринках, ( а.с. 56)

Одночасно, суд зазначає, що до спірних правовідносин, не підлягає застосуванню Закон України від 03.07.1992 року "Про плату за землю", який втратив чинність з 01 січня 2011 року, згідно Прикінцевих положень Розділу ХІХ Податкового кодексу України, на які посилався у своєму адміністративному позові позивач.

Отже, з аналізу правових норм та обставин справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати (податку) за землю ( ст. 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року), оскільки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення відносно фізичної особи- підприємця та після того, відколи ОСОБА_1 був зареєстрований платником єдиного податку ( свідоцтво платника єдиного податку від 19.01.2012 року, а.с. 56).

Пунктом 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою .

Відповідно до п.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 01 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 01 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

За ст. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Згідно ст. 287.2 ст. 287 ПК облік фізичних осіб -платників податку і нарахування відповідних сум проводиться щороку до 01 травня.

Статтею 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285- 287 ПК України.

Статтею 285 ПК України, визначено податковий період, де базовим податковим періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітній) рік починається 01 січня і закінчується 31 грудня того ж року ( для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та \або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців.)

Згідно п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Виходячи із предмету позову, в силу норм ст. 286.5 ст. 286 ПК України, податковий орган повинен був провести фізичній особі-підприємцю розрахунки суми такого земельного податку та видати ОСОБА_1, відповідно до 01 липня 2012 року, до 01 липня 2013 року та до 01 липня 2014 року податкові повідомлення-рішення за формою, встановленому ст.58 ПК України. Тобто, законодавець чітко визначив строк та порядок винесення податкових повідомлень-рішень контролюючим органом за певною формою, як щодо фізичних осіб так і відносно фізичних осіб-підприємців.

Отже, фактичні обставини справи свідчать, що контролюючий орган, не дотримався приписів визначених ст. 285 ПК України, не врахував всіх обставин справи, зокрема, що ОСОБА_1 є платником єдиного податку, дана земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності та не довів перед судом належними та допустимими доказами правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України ; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано ; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії ); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо ; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації ; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія );9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

За приписами стаття 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі. Суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160,163,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів України в Закарпатській області форма "Ф" від 24.06.2014 року № 13841-15 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "Оренда плата з фізичних осіб" відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України на загальну суму 29248, 50 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті сорок вісім гривень 50 коп.), про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "Оренда плата з фізичних осіб" відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України.

3. Стягнути з державного бюджету на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 182, 70 грн. ( сто вісімдесят дві гривні, 70 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяТ.В. Скраль