Рішення № 41182108, 03.11.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р. Справа № 918/1439/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) до Рівненського державного гуманітарного університету (далі - Університет) про стягнення заборгованості в сумі 103 962 грн. 84 коп.,

за участі представників:

позивача: Вознюка Є.В. за дов. від 11 червня 2014 року № 14-167,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2014 року Компанія звернулася до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору про закупівлю природного газу № 13/3904БО28, укладеного між позивачем та Університетом 14 лютого 2013 року, останньому протягом січня - квітня 2013 року та жовтня - грудня 2013 року був поставлений природний газ на загальну суму 84 410 грн. 25 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання щодо оплати вартості отриманого газу не виконав, позивач, посилаючись на статті 526, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Університету вищезазначену суму боргу, а також 5 990 грн. 45 коп. пені, 10 569 грн. 96 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 2 992 грн. 17 коп., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 9 жовтня 2014 року порушено провадження у справі № 918/1439/14 та призначено її до розгляду на 22 жовтня 2014 року.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2014 року розгляд справи було відкладено на 3 листопада 2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 3 листопада 2014 року підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні. Крім того, останній повідомив, що будь-яких погашень відповідачем спірної суми боргу на час проведення даного судового засідання проведено не було.

Відповідач явку свого повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33028, місто Рівне, вулиця Степана Бандери, будинок 12. Факт отримання Університетом вищезазначених судових документів підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с. 57, 65).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

З огляду на те, що у матеріалах даної справи достатньо документів, необхідних для повного й всебічного розгляду даного спору, а також зважаючи на тривалий розгляд справи та підтвердження факту отримання відповідачем копії ухвали про призначення даного судового засідання, суд не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2013 року між Компанією та Університетом був укладений договір на закупівлю природного газу № 13/3904БО28, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Компанією), а покупець, у свою чергу, - прийняти та оплатити цей газ на умовах даного договору (а.с. 8-15).

Вказана угода підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

Пунктом 1.1 даного договору передбачено, що газ, поставлений за цим правочином, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

За змістом пункту 2.1 додатку № 1 до цього договору обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки визначається шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу в пункті приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 2.2 вказаного додатку обсяг газу, визначений згідно з пунктом 2.1 цього додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

За пунктом 4.1 спірного договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За пунктом 10.1 цього договору останній набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж за 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини 2 статті 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013 року включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору Компанія протягом січня - квітня 2013 року та жовтня - грудня 2013 року поставила відповідачу природний газ на загальну суму 84 410 грн. 25 коп. Даний факт підтверджується підписаними позивачем та Університетом актами прийому-передачі природного газу: від 31 січня 2013 року на суму 17 882 грн. 42 коп., від 28 лютого 2013 року на суму 14 903 грн. 57 коп., від 31 березня 2013 року на суму 16 507 грн. 22 коп., від 30 квітня 2013 року на суму 6 200 грн. 11 коп., від 31 жовтня 2013 року на суму 7 327 грн. 88 коп., від 30 листопада 2013 року на суму 9 291 грн. 78 коп. та від 31 грудня 2013 року на суму 12 297 грн. 27 коп. Копії зазначених актів наявні у матеріалах даної справи (а.с. 69-75).

Про належне виконання Компанією своїх зобов'язань за цим договором щодо поставки газу також свідчить відсутність з боку Університету претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Водночас судом встановлено, що відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості природного газу, поставленого у спірний період, не виконав, заборгувавши таким чином Компанії 84 410 грн. 25 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України ).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 3 статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Як було зазначено вище, у пункті 10. 1 спірного договору сторони погодили, що дана угода поширює дію на відносини, що фактично склались Компанією та Університетом з 1 січня 2013 року, і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013 року включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача перед Компанією за договором на закупівлю природного газу від 14 лютого 2013 року № 13/3904БО28, яка складає 84 410 грн. 25 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Університет на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги Компанії про стягнення з відповідача вказаної суми грошових коштів. Відтак, дана вимога підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості поставленого йому природного газу, позивач просив суд стягнути з Університету 5 990 грн. 45 коп. пені, нарахованої на відповідні суми основного боргу по кожному спірному акту приймання-передачі природного газу окремо у період з 14 лютого 2013 року по 13 липня 2014 року згідно наданого Компанією розрахунку (а.с. 23-26).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3 спірного договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов пункту 4.1 цієї угоди, останній крім суми заборгованості зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Оскільки заявлений до стягнення розмір вказаної штрафної санкції відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 5 990 грн. 45 коп. пені підлягає задоволенню.

Також на підставі статті 625 ЦК України Компанія згідно наданого нею розрахунку (а.с. 23-26) просила суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 2 992 грн. 17 коп., нараховані з 14 лютого 2013 року по 1 вересня 2014 року на відповідні суми основного боргу по кожному спірному акту приймання-передачі природного газу окремо, а також 10 569 грн. 96 коп. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу з лютого 2013 року по липень 2014 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені до стягнення розміри інфляційних втрат та трьох процентів річних є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та не суперечать положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум також підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору, зокрема, повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 вищезазначеної статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (частина 1 вищезазначеної статті).

Оскільки позовна заява Компанії про стягнення з Університету грошових коштів у розмірі 103 962 грн. 84 коп. носить майновий характер, позивач на підставі вищезазначеної статті Закону мав сплатити судовий збір у розмірі 2 079 грн. 26 коп.

Водночас з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 22 вересня 2014 року № 2009340 (а.с. 7) вбачається, що за подачу даної позовної заяви позивач перерахував до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 080 грн. 00 коп.

Відтак, переплачена сума судового збору в розмірі 0 грн. 74 коп. підлягає поверненню позивачу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Рівненського державного гуманітарного університету (33028, місто Рівне, вулиця Степана Бандери, будинок 12, ідентифікаційний код: 25736989) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код: 20077720) 84 410 (вісімдесят чотири тисячі чотириста десять) грн. 25 коп. основного боргу, 5 990 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 45 коп. пені, 10 569 (десять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 96 коп. інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 2 992 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 17 коп., а також 2 079 (дві тисячі сімдесят дев'ять) грн. 26 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Ухвалою суду повернути публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код: 20077720) з Державного бюджету України 0 (нуль) грн. 74 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 3 листопада 2014 року

Суддя Є.В. Павленко