Постанова № 41182099, 03.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2014 р. Справа № 922/3316/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Ільїн О.В. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

представника позивача - Замікула Б.С. (довіреність б\н від 28 липня 2014 року),

представника відповідача - Полетаєва Т.Ю. (довіреність № 78 від 01 вересня 2014 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3066Х/1-08) на рішення господарського суду Харківської області від 16 вересня 2014 року у справі № 922/3316/14

за позовом Приватного підприємства "Циркон", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій", м. Харків

про припинення зобов'язань за договором

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне підприємство "Циркон", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" про визнання припиненими зобов'язання за договором невідновлюваної кредитної лінії в національній валюті України від 31 жовтня 2013 року № 02/1-25К-80, укладеного між сторонами, у зв'язку з поєднанням в особі Приватного підприємства "Циркон" кредитора і боржника Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій".

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 вересня 2014 року у справі №922/3316/14 (суддя Кухар Н.М.) позов задоволено.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство Банк "Меркурій" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права. Просить рішення господарського суду Харківської області від 16 вересня 2014 року по справі № 922/3316/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково припинив зобов'язання за Договором №02/1-25К-80 від 31 жовтня 2013 року на підставі статті 606 Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку поєднання боржника і кредитора в одній особі не відбулось, оскільки на думку відповідача, таке поєднання можливе лише за умови, що в одному і тому ж зобов'язанні (правовідношенні) одна і та ж особа виступає як кредитором, так і боржником.

29 жовтня 2014 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з дотримання норм як матеріального так і процесуального права, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх. 9673). Позивач зазначив, зокрема, що суд першої інстанції справедливо вирішив спір, оскільки його подальше виконання не призведе до погіршення матеріального становища жодної із сторін або безпідставного збагачення позивача за рахунок відповідача.

Розпорядженням секретаря судової палати від 29 жовтня 2014 року, у зв'язку із відрядженням судді Івакіної В.О. для розгляду справи № 922/3316/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Ільїн В.О., суддя Камишева Л.М.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, посилаючись на приписи статей 606, 610, 1066 Цивільного Кодексу України, задовольнив позовні вимоги та визнав припиненими зобов'язання за Договором не відновлюваної кредитної лінії, укладеного між сторонами, у зв'язку із поєднанням в особі Приватного підприємства «Циркон» кредитора і боржника Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій».

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

Як убачається із матеріалів справи, 31 жовтня 2013 року між Приватним підприємством "Циркон" та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій" укладений договір невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України № 02/1-25К-80 (даді - Кредитний договір) (а.с.12-14).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 цього Договору, відповідач (кредитор) надав позивачу (позичальнику) кредитні кошти за рахунок кредитної лінії, ліміт якої встановлено в розмірі 49 500 000,00 грн.

Пунктом 1.3 Кредитного договору № 02/1-25К-80 передбачено, що розмір процентів за користування кредитом встановлено в розмірі 20,23% річних з 31 жовтня 2013 року, а з 01 грудня 2013 року - 20,9% річних; процентна ставка фіксована.

В пункті 1.4 Кредитного договору зазначено, що кінцевий термін повернення заборгованості за Кредитною лінією - 28 жовтня 2014 року.

В пункті 4.1 Кредитного договору передбачено, що виконання Позичальником своїх зобов'язань перед Кредитором за даним договором забезпечується заставою майнових прав (№ 02/2-08-98 від 31 жовтня 2013 року).

На виконання п. 4.1 Кредитного договору, сторони уклали договір № 02/2-08-98 застави майнових прав (а.с.16-17).

Відповідно до п.1.2 Договору застави, Банку (відповідачу) передано право вимоги грошової суми у розмірі 49 500 000,00 грн., розміщеної на депозитному рахунку згідно Договору банківського вкладу (депозиту) «КЛАСИЧНИЙ» № 977 від 31 жовтня 2013 року, укладеного між ПП "Циркон" та ПАТ Банк "Меркурій".

Ринкова вартість майнових прав на підставі цього Договору, становить 49 500000,00 грн. (п.1.3 Договору застави).

Відповідно до пункту 1 договору банківського вкладу (депозиту) «КЛАСИЧНИЙ» № 977 від 31 жовтня 2013 року (далі - Договір депозиту) Банк (відповідач) прийняв від Вкладника (позивача) грошові кошти у формі вкладу (депозиту) в сумі 49 500 000,00 грн. за умови щомісячного нарахування процентів на суму вкладу, розмір яких встановлено на рівні 20,9% річних.

Строк зберігання вкладу 363 дня з 31 жовтня 2013 року. Термін повернення вкладу - 28 жовтня 2014 року (п. 1.1, 1.2 Договору депозиту).

Відповідно до пункту 2.5 Договору депозиту Вкладник має право одержати суму вкладу у повному розмірі або частково у будь-який час. Право на дострокове повернення вкладу також визначено в пункті 3.4.4 Договору.

Про дострокове повернення вкладу необхідно у письмовій формі попередити Банк за 5 банківських днів (пункт 3.2.4 Договору депозиту).

При цьому, за вкладним (депозитним) рахунком забороняється проведення розрахункових операцій, крім операцій, пов'язаних із реалізацією майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку, відповідно до Договору застави коштів (пункт 2.6 Договору депозиту).

Скориставшись цим правом, ПП «Циркон» направив на адресу ПАТ Банк «Меркурій» лист-вимогу вих. №5 від 19 лютого 2014 року, який отриманий відповідачем 20 лютого 2014 року, про що свідчить штамп АТ Банк «Меркурій» вх. № 3881 від 20 лютого 2014 року (а.с.18).

Відповідно до листа-вимоги, директор ПП «Циркон» просить ПАТ Банк "Меркурій" розірвати Договір банківського вкладу (депозиту) № 977 від 31 жовтня 2013 року та не пізніше 5 банківський днів з дня отримання цього листа-вимоги перерахувати кошти на рахунок № 20629334977, відкритий у ПАТ БАНК "Меркурій", в якості погашення заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 1060 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

В порушення вищенаведених норм права відповідачем не були виконані умови Договору депозиту щодо повернення банківського вкладу позивачу.

Крім того, пунктом 5.3.8. Кредитного договору, зокрема, визначено, що у разі несвоєчасного погашення Позичальником суми кредиту або процентів за його користування та\або при виникненні обов'язків Позичальника за цим договором здійснити дострокове погашення кредиту, Кредитор набуває право, а Позичальник доручає Кредитору самостійно списувати грошові кошти в розмірі, необхідному для виконання зобов'язання з поточного рахунку Позичальника № 26000300977 відкритому в АТ Банку «Меркурій», а також з інших рахунках, які відкриті Позичальником в АТ Банку «Меркурій» (поточних, депозитних та інших).

Тобто банку надано право самостійного списання грошових коштів, розміщених на інших рахунках ПП "Циркон", у тому числі з депозитного, в розмірах, необхідних для виконання зобов'язань за даним договором.

Частина 1 статті 613 Цивільного кодексу України встановлює, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

З наведеного слідує, що позивач не виконав свої зобов'язання за Кредитним договором через прострочення Банку, а саме через невчинення ним дій щодо перерахування коштів в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, відповідно до вимоги ПП "Циркон", викладеної у листі-вимозі № 5 від 19 лютого 2014 року.

Натомість, всупереч, вимогам Закону та умов Договору депозиту, ПАТ Банк «Меркурій» звернувся до Господарського суду із позовною заявою про дострокове стягнення з ПП «Циркон» заборгованості за Кредитним договором, а також нарахованих процентів за користування кредитом, боргу за простроченими процентами та пені.

Як убачається із розрахунку суми боргу за Кредитним договором (а.с.23), Банк нараховує позивачу відсотки за Кредитним договором № 02/1-25К-80 після 01 березня 2014 року, що є безпідставним, оскільки згідно домовленостей між сторонами, Банк зобов'язаний був після отримання вимоги про розірвання Договору депозиту, не пізніше 26 лютого 2014 року провести зарахування коштів в сумі 49 500 000,00 грн. на кредитний рахунок позивача, що було достатнім для повного погашення боргу ПП «Циркон» за Кредитним договором перед ПАТ банк «Меркурій».

До того ж, позивач звернувся до відповідача з вимогою про розірвання Договору депозиту ще до початку ліквідаційної процедури ПАТ Банку «Меркурій», у якого відкликано банківську ліцензію з 12 червня 2014 року, відповідно до Постанови Національного Банку України № 340 від 10 червня 2014 року.

Таким чином, станом на 01 березня 2014 року, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором депозиту складає 49 500 000,00 грн.

Невиконання банком своїх зобов'язань щодо розірвання Договору банківського вкладу (депозиту) дає підстави вважати, що Вкладник - ПП «Циркон» стає кредитором ПАТ Банку «Меркурій» за цим зобов'язанням.

Місцевий господарський суд, враховуючи положення статті 606 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що зобов'язання позивача за Кредитним договором № 02/1-25К-80 від 31 жовтня 2013 року та за Договором депозиту № 977 від 31 жовтня 2013 року припинились, у зв'язку з поєднанням в особі ПП "Циркон" боржника та кредитора Банку на суму 49 500 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, відповідно до статті 606 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Основною умовою припинення зобов'язання за даною підставою є взаємна відповідність прав і обов'язків боржника і кредитора, за відсутністю якої зобов'язання не може бути припиненим.

Законодавство України не ототожнює поняття правочину та зобов'язання, зокрема, один правочин може містити в собі декілька зобов'язань; в розумінні статті 606 Цивільного Кодексу України припиняється саме зобов'язання, а не правочин, внаслідок поєднання боржника і кредитора в одній особі.

Так як, ПП «Циркон» є по відношенню до ПАТ Банку «Меркурій» як боржником (за Кредитним договором), так і кредитором (за Договором депозиту), то зобов'язання за Кредитним договором від 31 жовтня 2013 року є припиненими, у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Тобто, в правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем, відбулося поєднання боржника і кредитора в грошовому зобов'язанні.

До того ж, судове рішення про припинення зобов'язання та подальше його виконання не призведе до погіршення матеріального становища жодної із сторін.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є пріоритетним з питань ліквідації банків, припинення грошового зобов'язання порушує черговість задоволення вимог кредиторів, то колегія суддів зазначає, що такі доводи є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як свідчить з матеріалів справи, Національним Банком України прийнято Постанову НБУ № 340 від 10 червня 2014 року про відкликання банківської ліцензії ПАТ Банку «Меркурій» (а.с. 86).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 червня 2014 року вирішено розпочати ліквідацію ПАТ банку «Меркурій» (а.с.87).

ПП «Циркон» заявило кредиторську вимогу від 25 червня 2014 року по Договору депозиту № 977 від 31 жовтня 2013 року на суму 49 500 000,00 грн.

Згідно з пунктом 12 частини 5 статті 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку, зокрема, визначає порядок складання та затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05 липня 2012 року затверджено Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Це Положення розроблено на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , «Про банки і банківську діяльність» та встановлює порядок прийняття рішень та вчинення дій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рішенням Національного банку України. Положення регулює відносини, що виникають у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а саме: підготовку, затвердження та реалізацію плану врегулювання, розробленого на основі найменш витратного для Фонду способу виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Дія цього Положення поширюється на всі банки, зареєстровані відповідно до законодавства України, у разі віднесення їх до категорії неплатоспроможних, крім Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Відповідно до пункту 4.30 глави 4 розділу V Положення, у разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог на підставі, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили.

Фонд за потреби має право вимагати від уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку додаткову інформацію щодо внесення змін до реєстру вимог.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебігу процедури ліквідації (п. 4.31).

Таким чином, судове рішення по цій справі про припинення зобов'язання шляхом поєднання в одній особі кредитора і боржника не призведе до порушення порядку задоволення вимог кредиторів або подвійного стягнення грошових коштів, оскільки є врегульований чинним законодавством порядок внесення Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку змін до реєстру акцептованих вимог кредитора.

До того ж, така правова позиція щодо можливості застосування статті 606 Цивільного кодексу України у процедурі ліквідації банку викладена у Постановах Вищого господарського суду України від 22 лютого 2013 року по справам № 33/207 та № 33/206.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків господарського суду Харківської області, викладених у рішенні від 16 вересня 2014 року.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16 вересня 2014 року у справі № 922/3316/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 03.11.2014 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.