Постанова № 41182097, 03.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Справа №917/565/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Деппі-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

прокурор - Ногіна О.П.;

1-й відповідач - Когут А.В., Таран О.П.;

2-й відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вх. №2525П/1-35) на рішення господарського суду Полтавської області від 01 липня 2014 року по справі №917/565/14

за позовом Прокурора м. Комсомольська, м. Комсомольськ Полтавської області

до 1. Комсомольської міської ради, м. Комсомольськ Полтавської області;

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Комсомольськ Полтавської області

про визнання недійсним і скасування рішення Комсомольської міської ради, зобов'язання повернути земельну ділянку в комунальну власність, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду від 01 липня 2014 року по справі (суддя Погрібна С.В.) позов задоволено частково. Визнано недійсним і скасовано рішення Комсомольської міської ради від 17.09.2013 р. "Про укладення з ФОП ОСОБА_3 договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в районі будівлі АДРЕСА_1".

Перший відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою в якій, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у позові.

Прокурор надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити рішення суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Другий відповідач у судове засідання не з'явився, надав клопотання, в якому просив розглянути скаргу за його відсутності у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання, а також просив апеляційну скаргу задовольнити повністю.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши позивача та першого відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як досліджено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням тридцять шостої сесією шостого скликання Комсомольської міської ради від 17.09.2013 р. "Про укладення з ФОП ОСОБА_3 договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в районі будівлі № АДРЕСА_1" було вирішено укласти з ФО-П ОСОБА_3 договір особистого строкового сервітуту на земельну ділянку, площею 100 кв. м., для розміщення тимчасової споруди (павільйон для торгівлі чаєм та кавою) з літнім майданчиком для провадження підприємницької діяльності в районі будівлі АДРЕСА_1, терміном на один рік з дня укладання договору.

На виконання зазначеного рішення між Комсомольською міською радою та ФОП ОСОБА_3 11.10.2013 р. був укладений договір особистого строкового сервітуту.

За умовами даного договору Комсомольською міською радою надано ФОП ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою площею 100 кв.м. для розміщення тимчасової споруди (павільйон для торгівлі чаєм та кавою) з літнім майданчиком для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку АДРЕСА_1.

Проведеною прокуратурою міста Комсомольська, із залученням спеціалістів Державної інспекції сільського господарства у Полтавській області, спільною перевіркою виявлені порушення вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок комунальної власності під розміщення тимчасових споруд у місті Комсомольську.

Відповідно до довідки від 11.03.2014 р. про проведення спільної перевірки з прокуратурою м. Комсомольськ, щодо дотримання вимог земельного законодавства Комсомольською міською радою при прийнятті рішень з питання землекористування земельними ділянками для обслуговування тимчасових споруд на території м. Комсомольська, зокрема ФОП ОСОБА_3, зазначено, що при винесенні спірного рішення Комсомольською міською радою було порушено ст.123, п. 2 ст. 124, ст. 134 Земельного кодексу України щодо порядку надання земельних ділянок у користування, зокрема на умовах конкурсу. Крім того, строковий земельний сервітут оформлено на земельну ділянку, право власності чи користування на яку не визначено, чим порушено вимоги п.1 ст. 98 та ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що рішення Комсомольської міської ради від 17.09.2013р. "Про укладення з ФОП ОСОБА_3 договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в районі будівлі АДРЕСА_1" прийнято з порушенням вимог ст. 401 Цивільного кодексу України, ст.ст. 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

У відповідності до Постанови №6 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 р., обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає його встановлення, в інший спосіб.

Підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у т.ч. й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Види права земельного сервітуту визначені статтею 99 Земельного кодексу України.

Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Згідно ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі, і власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

За відсутності у ФОП ОСОБА_4 права на сервітут Комсомольська міська рада мала можливість розпорядитись вказаною ділянкою шляхом передачі в оренду.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_4 не є ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки.

Крім того, у скарзі відповідач дійшов помилкового висновку, щодо неможливості скасування акта індивідуальної дії органу місцевого самоврядування.

Так, частиною 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону та в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Статтями 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України визначено порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, права на які підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Оскільки, за відсутності у ФОП ОСОБА_4 права на земельний сервітут Комсомольська міська рада мала можливість розпорядитися вказаною земельною ділянкою шляхом передачі її в оренду.

Однак, при прийнятті оскаржуваного рішення, Комсомольська міська рада діяла з порушенням зазначених норм чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства у Полтавській області, рішенням Комсомольської міської ради з ФОП ОСОБА_4 оформлено строковий сервітут з порушенням вимог ст. 401 Цивільного кодексу України, ст. 98, статей 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України.

Рішення ради у частині оформлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди ФОП ОСОБА_4 вимогам законодавства не відповідає.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги прокурора в частині визнання недійсним та скасування рішення Комсомольської міської ради від 17.09.2013р. "Про укладення з ФОП ОСОБА_3 договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в районі будівлі АДРЕСА_1".

Також погоджується колегія суддів з висновком суду попередньої інстанції стосовно вимоги прокурора про зобов'язання ФОП ОСОБА_3 повернути земельну ділянку, розташовану у м. Комсомольськ біля будівлі АДРЕСА_1 у комунальну власність на користь Комсомольської міської ради.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Оскільки відмова позивача від позову не суперечить законодавству, не порушує інтересів інших осіб, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правомірно припинив провадження у справі в цій частині.

Стаття 15 Цивільного кодексу України надає право кожній особі на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Права та законні інтереси захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

При розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями, суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного законодавства.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 85, 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 01 липня 2014 року у справі №917/565/14 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 31.10.2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.