Рішення № 41182062, 27.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21185/14 27.10.14Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус»доТовариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада»простягнення 116928 грн. 00 коп.Представники сторін:від позивача:Щербак О.Г. - представник за довіреністю № 06/01-11 від 06.01.2011;від відповідача:не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.10.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» про стягнення 116928 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства України та укладено між сторонами Договору поставки № 25/04-01 від 25.04.2013, не виконав свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 116928 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 порушено провадження у справі № 910/21185/14, розгляд справи призначено на 27.10.2014.

23.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.10.2014 представник позивача подав додаткові документи по справі; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 27.10.2014 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового переказу № 0103030719089, яке знаходиться в матеріалах справи.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 27.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» (покупець) укладено Договір поставки № 25/04-01, відповідно до умов якого постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує пластини Agfa Elite формату 975х649-0,3 мм (товар).

Відповідно до п. 1.2. Договору поставки № 25/04-01 від 25.04.2013, кількість поставленого покупцеві товару за кожною окремою партією поставки указується в рахунку-договорі, видатковій і податковій накладній.

Згідно з п. 2.1 Договору поставки № 25/04-01 від 25.04.2013, ціни на товар, що поставляється, обумовлюються окремо на кожну партію і вказуються в рахунках-договорах.

Плата за відвантажений товар здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту оформлення відвантажувальних документів (видаткової накладної) (п. 3.2 Договору поставки № 25/04-01 від 25.04.2013).

Відповідно до п. 3.6 Договору поставки № 25/04-01 від 25.04.2013. підставою для перерахування коштів за товар є даний Договір та рахунок, який надається постачальником з кожним відвантаженням товару.

Згідно з п. 3.7 Договору поставки № 25/04-01 від 25.04.2013, датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.1 Договору поставки № 25/04-01 від 25.04.2013, покупець і постачальник проводять прийом-передачу товару на складі постачальника. Факт прийому-передачі товару оформлюється і підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Підтвердженням отримання товару є оригінал довіреності, отриманий від покупця, та підписані обома сторонами видаткові накладні (п. 6.2 Договору поставки № 25/04-01 від 25.04.2013).

Відповідно до п. 10.3 Договору поставки № 25/04-01 від 25.04.2013 в редакції Додаткової угоди № 1 від 25.12.2013, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2014 року. Припинення дії Договору не є підставою для припинення взаєморозрахунків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору поставки № 25/04-01 від 25.04.2013, позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар, Agfa Elite формату 975х649-0,3 мм, на загальну суму 116928 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 1803/039 від 18.03.2014 на суму 28014 грн. 00 коп., № 2003/046 від 20.03.2014 на суму 28014 грн. 00 коп., № 805/028 від 08.05.2014 на суму 48720 грн. 00 коп. та № 1505/043 від 15.05.2014 на суму 12180 грн. 00 коп., які підписані та скріплені печатками уповноваженими представниками сторін, та довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 Договору поставки № 25/04-01 від 25.04.2013 сторони погодили, що плата за відвантажений товар здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту оформлення відвантажувальних документів (видаткової накладної).

Зважаючи на вищевикладене, строк виконання відповідачем свого обов'язку з оплати за поставлений товар за видатковою накладною № 1803/039 від 18.03.2014 сплинув 18.04.2014, за видатковою накладною № 2003/046 від 20.03.2014 - 20.04.2014, за видатковою накладною № 805/028 від 08.05.2014 - 08.06.2014, за видатковою накладною № 1505/043 від 15.05.2014 - 15.06.2014.

Судом встановлено, що відповідач не виконав свого обов'язку за Договором поставки № 25/04-01 від 25.04.2013, не сплатив позивачу у встановлені строки та розмірі грошові кошти, внаслідок чого на дату подання позовної заяви у нього виникла заборгованість у розмірі 116928 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус» з даним позовом до суду (03.10.2014), Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» було сплачено 32928 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 16 від 22.10.2014 (призначення платежу - сплата за пластини згідно рахунків № 277278 від 13.03.2014; № 277342 від 17.03.2014).

Судом встановлено, що частина коштів у розмірі 12928 грн. 00 коп. на підставі заяви відповідача була зарахована позивачем в оплату боргу за рахунком-договором № 277342 від 17.03.2014, а решта у розмірі 20000 грн. 00 коп. - за рахунком-договором № 277278 від 13.03.2014 (який не є предметом спору у даній справі).

Суд встановив, що рахунок-договір № 277342 був виставлений 17.03.2014 на суму 56028 грн. 00 коп., та є підставою для оплати товару, отриманого за видатковими накладними № 1803/039 від 18.03.2014 на суму 28014 грн. 00 коп. та № 2003/046 від 20.03.2014 від 20.03.2014 на суму 28014 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 12928 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, встановивши фактичні обставини справи, та беручи до уваги, що відповідач обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не спростував, доказів належного виконання своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договору суду не надав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» про стягнення 116928 грн. 00 коп. за Договором поставки № 25/04-01 від 25.04.2013 підлягають частковому задоволенню в розмірі 104000 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на вищевикладене та беручи до уваги, що частина грошових коштів у розмірі 12928 грн. 00 коп. була сплачена відповідачем після порушення у справі, то витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.ч. 1, 2 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 26, літ. А, офіс 125; ідентифікаційний код: 30928372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус» (01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, буд. 37 А, кв. 69; ідентифікаційний код: 19358827) грошові кошти у розмірі 104000 (сто чотири тисячі) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2338 (дві тисячі триста тридцять вісім) грн. 56 коп.

3. Припинити провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» грошових коштів в розмірі 12928 грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 03.11.2014

Суддя І.М. Отрош