Рішення № 41182025, 30.10.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/76/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2014 Справа № 908/3310/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька пивна компанія» (69002, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду/вул. Грязнова, буд.40/7 прим. 37 )

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69124, АДРЕСА_1)

про стягнення 8070,00 грн. вартості неповернутого майна;

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Вишнепольська О.І., довіреність № б/н від 03.01.2014 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, договір про надання правової допомоги б/н від 01.10.2014р., свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю ЗП №001027 від 28.08.2014р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізька пивна компанія» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 8070,00 грн. вартості неповернутого майна.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 526, 611, 615 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, на умови укладеного між сторонами договору поставки продукції № ЗПК-2168 від 18.02.2014 р. та договору суборенди майна № 18935 З-001920 від 03.03.2014 р. Вказує, що на виконання умов договору поставки продукції позивачем було передано відповідачу майно на загальну суму 2600,00 грн., проте, в порушення п. 1 розділу 2 Договору, відповідачем не повернуті кега "Оболонь" об'ємом 50л, вуглекислотний балон, вартість яких становить 2600,00 грн., з ПДВ. За доводами позивача, згідно з п. 8 розділу 2 Договору відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу заставну ціну неповернутого майна з урахуванням ПДВ, що складає 2600,00 грн. З метою популяризації, демонстрації, зберігання та реалізації продукції, що поставляється за договором поставки продукції №ЗПК-2168 від 18.02.2014 р., між сторонами укладено договір суборенди майна №18935 З-001920 від 03.03.2014 р. На виконання умов договору суборенди позивачем передано у строкове платне користування торгово-рекламне обладнання, проте, в порушення п. 2.3 договору, після розірвання договору не повернуто торгово-рекламне обладнання: комплект дерев'яних меблів "Оболонь" та Тайфун-90 №22015, вартість яких становить 5470,00 грн., з ПДВ. За доводами позивача, згідно з п. 6.2 договору відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість неповернутого майна з урахуванням ПДВ, що складає 5470,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 10.09.2014 р. порушено провадження у справі №908/3310/14, присвоєно справі номер провадження 30/76/14, розгляд якої призначено на 09.10.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою господарського суду від 26.09.2014 р. у зв'язку із відрядженням судді Кагітіної Л.П. та знаходженням з 29 вересня 2014 р. по 10 жовтня 2014 р. у Дніпропетровському регіональному відділенні Національної школи суддів України судове засідання перенесено з 09.10.2014 р. на 30.10.2014 р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

На вимогу суду позивачем надано належним чином засвідчені копії договору (з додатками) та розрахунок вартості неповернутого майна (з визначенням інвентарного номеру, вартості та суми ПДВ).

Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав доводи, викладені у позовній заяві. Наголошує на тому, що станом на час розгляду справи сума заборгованості відповідачем не погашена.

Відповідач вимоги ухвали суду від 10.09.2014 р. у даній справі щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, надав довідку про порушення кримінального провадження по факту крадіжки у громадянина ОСОБА_1 спірного майна.

В судовому засіданні 30.10.2014 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

18.02.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька пивна компанія" (далі - постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець) було укладено договір поставки продукції № ЗПК-2168(далі - договір), відповідно до п. 1 розділу 1 якого постачальник зобов'язується поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець - своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повернути зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо).

Згідно з п. 3 розділу 1 Договору поставки, продукція доставляється централізовано транспортом постачальника або, за бажанням покупця, шляхом самовивозу зі складу постачальника. Місце доставки продукції узгоджується сторонами при прийнятті замовлення. Прийняття покупцем продукції вважається підтвердженням узгодження кількості, ціни та асортименту продукції. Підтвердженням факту узгодження умов доставки продукції є підписана сторонами товарно-транспортна накладна та/або видаткова накладна. Після підписання сторонами накладної, претензії щодо кількості та якості (крім прихованих недоліків) продукції постачальником не розглядаються.

Відповідно до п. 5 розділу 1 Договору поставки, при централізованій доставці продукції покупець (або довірена особа покупця) приймає фактичну її кількість від водія-експедитора, який здійснює її доставку, ставить круглу або штам на накладній, а у випадку відсутності чи не існування печатки або штампу, підпис та прізвище відповідальної особи своєї організації та пише на ній назву організації (право підпису накладних з боку покупця мають тільки особи, зазначені у додатку, який є невід'ємною частиною даного договору (Додаток № 1)). У випадку невиконання даного пункту договору, продукція буде вважатися прийнятою відповідними матеріально-відповідальними особами, а супровідні документи завірені відповідними печатками та штампами, при цьому покупець несе всі можливі ризики, пов'язані з прийманням продукції не матеріально - відповідальними особами самостійно.

Згідно п. 1 розділу 3 Договору поставки, продукція відпускається постачальником за вільно відпускними цінами, які зазначаються в накладній.

Умовам п. 1 розділу 2 Договору поставки, передбачений обов'язок покупця повернути зворотну тару постачальнику в строк та на умовах, передбачених даним договором.

Вся зворотна тара повинна бути повернута покупцем в термін не більше 20 діб з дня отримання продукції, кеги - в термін не більше: 7 діб - для теплих місяців (квітень-вересень), 14 діб - для холодних місяців (жовтень - березень), (п.6 розділу 2 Договору поставки ).

Відповідно до умов Договору поставки на покупця покладається обов'язок забезпечити повне збереження схоронності зворотної тари, що передана йому в тимчасове користування (п. 1 розділу 2 Договору поставки).

Ризик випадкового знищення та (або) пошкодження зворотної тари несе покупець з моменту її отримання та до моменту її повернення постачальнику. При пошкодженні, псуванні, втраті або знищенні зворотної тари, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику її заставну ціну з врахуванням податку на додану вартість (п. 8 розділу 2 Договору поставки)

Відповідно до п. 3 розділу 2 Договору поставки, заставна ціна на зворотну тару вказується в накладних.

Пунктом 2 розділу 4 Договору поставки, сторони узгодили, що ціна на окрему партію продукції вказується постачальником в накладній, яку покупець повинен розглядати як оферту з боку постачальника. Факт прийомки покупцем від постачальника (або водія-експедитора) продукції означає згоду покупця з запропонованою ціною, сумою транспортних витрат та асортиментом продукції.

На виконання укладеного між сторонами договору поставки продукції № ЗПК-2168 від 18.02.2014 р. та згідно товарно-транспортних накладних №1-00000535 від 01.04.2014 р., 1-00006634 від 19.04.2014 р., товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька пивна компанія" (далі - ТОВ "Запорізька пивна компанія") було поставлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 продукцію на загальну суму 2600,00 грн.

Договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2014 р. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати цей Договір або між Сторонами не буде укладений новий Договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах. В частині зобов'язання покупця щодо оплати продукції та повернення (або відшкодування вартості ) зворотної тари, цей договір діє до моменту повного виконання зазначених зобов'язань (п. 6 розділу 1 Договору поставки).

Відповідач в порушення умов Договору поставки №ЗПК-2168 від 18.02.2014 р. зворотну тару в обумовлені Договором строки не повернув.

13.06.2014 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано лист за вих. №255 від 10.06.2014 р. з вимогою про повернення отриманої в тимчасове користування зворотної тари. Відповідач отримав зазначений лист 20.06.2014 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 18).

Зазначений лист залишений відповідачем без відповіді та задоволення, зворотна тара не повернута.

Також, з метою популяризації, демонстрації, зберігання та реалізації продукції, що поставляється за договором поставки №ЗПК-2168 від 18.02.2014 р., між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізька пивна компанія» (Орендарем, позивачем у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Суборендарем, відповідачем у справі) було укладено договір суборенди майна (надалі - Договір суборенди), відповідно до умов якого Орендар передав Суборендарю у строкове платне користування (оперативну оренду), а Суборендар прийняв торгово-рекламне обладнання (надалі - майно) та зобов'язався сплачувати Орендарю орендну плату.

Перелік, модель, заводський номер (за наявності), рік виробництва майна, місцезнаходження, вартість та кількість майна зазначено у таблиці, наведеній в п. 1.2 Договору.

Враховуючи п. 1.2 Договору суборенди перелік, модель, заводський номер (за наявності), рік виробництва майна, місцезнаходження, вартість та кількість майна можуть зазначатися у специфікації, згідно якої майно встановлене за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 1.4 Договору суборенди, майно надається Суборендарю у користування з метою популяризації, демонстрації, зберігання та реалізації продукції, що виробляються Власником та корпоративними підприємствами власника. Під корпоративними підприємствами Власника слід вважати: ДП ПАТ «Оболонь» «пивоварня Зіберта», ДП ПАТ «Оболонь» «Красилівське», ПАТ «Охтирський пивоварний завод», ПрАТ «Бершадський пивокомбінат» та ПАТ «Севастопольський завод напоїв». Суборендар не має право використовувати майно для інших цілей.

03.03.2014 р. обумовлене Договором суборенди майно, визначене у специфікації, було передано відповідачу, що підтверджується копією акта приймання - передачі майна в суборенду, підписаного обома сторонами (а.с. 14).

Пунктом 2.1 Договору суборенди визначено, що стан майна на момент передання в суборенду: в діючому стані, технічно справне, комплектне, відповідає технічним нормам та придатне для використання у відповідності до мети суборенди, визначеної в п. 1.4 Договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору суборенди, майно повинно бути повернуто Відповідачем Позивачу протягом 10 робочих днів з дати закінчення дії Договору (в т.ч. дострокового). При цьому Відповідач несе ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати Майна до моменту його фактичного повернення Позивачу або ПАТ «Оболонь».

Згідно з п. 2.2 Договору суборенди, факт передачі майна в суборенду підтверджується актом прийому-передачі, який підписується повноважними представниками сторін, погоджується уповноваженою особою Власника та скріплюється печатками сторін та Власника.

За визначенням п. 2.3. Договору суборенди, майно повинно бути повернуто Суборендарем та прийняте Орендарем/Власником протягом 10 робочих днів з дати закінчення дії Договору (в тому числі дострокового). Суборендар несе ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати майна до моменту його фактичного повернення Орендарю або Власнику.

Пунктом 2.7. зазначеного Договору суборенди передбачено право Орендаря та Власника майна здійснювати необмежений контроль за використанням Суборендарем майна шляхом направлення відповідних запитів з вимогою про надання інформації і документів, а також безпосередньої перевірки порядку експлуатації останнім майна і проведення інвентаризації.

Згідно з пунктами 5.1.1, 5.1.12, 5.1.18 Договору суборенди відповідач зобов'язався:

- з моменту прийняття майна в суборенду і до моменту повернення Майна із суборенди, здійснювати в своїх торгових точках продаж, підтримувати наявність та асортимент продукції, що виробляється/реалізується Власником та корпоративними підприємствами Власника, згідно укладеного між Орендарем та Суборендарем договору купівлі-продажу (договору поставки) продукції виробництва Власника та із врахуванням обумовлених між сторонами умов та обсягів;

- самостійно і за свій рахунок забезпечити належне збереження Майна;

- не змінювати місцезнаходження Майна, яке вказано в п. 1.2 даного Договору (або в Специфікації) без письмового погодження такого переміщення з Орендарем та Власником.

Відповідно до пункту 6.2. Договору суборенди у випадку втрати (повного знищення) Суборендарем майна (окрім випадків, що мають підтвердження актами відповідних органів і які виникли внаслідок дії обставин непереборної сили) або неповернення майна у відповідності з пунктом 2.3. даного Договору, Суборендар зобов'язаний відшкодувати Орендарю вартість майна, вказану в п. 1.2. Договору із врахуванням ПДВ, якщо інша сума не буде додатково узгоджена між сторонами та Власником.

Пунктом 7.5. Договору суборенди передбачено, що Орендар або Власник мають право достроково розірвати цей договір шляхом письмового повідомлення Суборендаря за 10 календарних днів до дати розірвання, в разі, якщо

- Суборендар використовує майно в порушення умов договору та/або цільового призначення майна (п. 7.5.1 Договору);

- Суборендар без дозволу Орендаря та Власника передав майно, його частину, в користування (подальшу оренду) третій особі (п. 5.2 Договору);

- Суборендар своєю недбалою поведінкою або бездіяльністю створює загрозу пошкодження, втрати або знищення майна (7.5.3 Договору).

За визначенням пунктів 7.1 та 7.2 Договору суборенди, даний договір вважається укладеним і набирає чинності з ати підписання сторонами, погодження Власником. Даний договір укладається терміном на 1 (один) календарний рік, якщо інше не випливатиме з тексту цього договору або чинного законодавства України.

30.04.2014 р. у відповідності з п. 2.7 Договору суборенди, повноважним представником позивача та представником ПАТ «Оболонь» було проведено перевірку предмету суборенди за адресою: АДРЕСА_2, кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1". В ході цієї перевірки, були виявлені суттєві порушення умов договору, а саме: відсутність виборки продукції «Оболонь» та його корпоративних підприємств, відсутність за вказаною адресою переданого в суборенду майна, про що було складено акт контрольної перевірки.

У зв'язку з виявленими порушеннями було направлено на адресу відповідача повідомлення за вих. № 255 від 10.06.2014 р. про розірвання договору суборенди майна №18935 3-001920 від 03.03.2014 р., починаючи з одинадцятого дня з моменту отримання даного повідомлення. Відповідача зобов'язано повернути позивачу орендоване ним майно протягом 10 днів з моменту розірвання договору та попереджено про відшкодування вартості мана з урахуванням ПДВ, в разі його неповернення.

Як вказує позивач, до теперішнього часу майно відповідачем за договором поставки продукції №ЗПК-2168 від 18.02.2014р. та за договором суборенди № 18935 3-001920 від 03.03.2014 р. не повернуто, його вартість на загальну суму 8070,00 грн. не відшкодовано.

Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 8070,00 грн. вартості неповернутого майна є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як свідчать матеріали справи, позивач, за договором поставки продукції №ЗПК-2168 від 18.02.2014 р., поставив відповідачу продукцію на загальну суму 2600,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №1-00000535 від 01.04.2014 р. та №1-00006634 від 19.04.2014 р.

Проте, відповідач оплату отриманої продукції не здійснив, доказів погашення заборгованості за поставлену продукцію в сумі 2600,00 грн. не надав.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Крім того, 03.03.2014 р. між сторонами було укладено Договір суборенди №18935 3-001920, на виконання вимог вказаного договору позивачем передано, а відповідачем прийнято торгово рекламне обладнання (майно), згідно наведеному у акті прийому-передачі переліку (акт прийому-передачі майна в суборенду від 03.03.2014 р., (а.с. 14). Згідно з вказаним актом прийому-передачі при передачі майна зауваження до якості, цілісності та комплектності отриманого майна відсутні.

Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами Договору суборенди відповідач зобов'язався, зокрема, з моменту прийняття майна в суборенду і до моменту повернення Майна із суборенди здійснювати в своїх торгових точках продаж, підтримувати наявність та асортимент продукції, що виробляється /реалізується Власником та корпоративними підприємствами Власника; самостійно і за свій рахунок забезпечити належне збереження Майна, а також не змінювати місцезнаходження майна без письмового погодження такого переміщення (5.1.1, 5.1.12, 5.1.18 Договору).

Згідно з наданою до матеріалів справи копією акта контрольної перевірки від 30.04.2014 р., складеного за результатами проведеної повноважними представниками позивача та ПАТ «Оболонь» перевірки, в ході перевірки предмету суборенди за адресою: АДРЕСА_2, кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" було виявлено відсутність виборки продукції «Оболонь» та його корпоративних підприємств, а також відсутність за вказаною адресою переданого в суборенду майна, перелік якого та інвентарні номери наведено в акті перевірки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 615 цього Кодексу також передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Пунктом 7.5 Договору суборенди сторонами узгоджено, що у разі порушення умов цього Договору позивач має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, попередивши про це відповідача за 10 календарних днів.

Судом встановлено, що 10.06.2014 р., позивач, скориставшись наданим йому умовами договору правом, направив на адресу відповідача повідомлення за вих. № 255 з вимогою в семиденний строк з моменту отримання цієї вимоги повернути зворотну тару за договором поставки №ЗПК-2168 від 18.02.2014 р. та про розірвання договору суборенди майна № 18935 3-001920 від 03.03.2014 р. В повідомленні вказано, що договір вважається розірваним починаючи з одинадцятого дня з моменту отримання даного повідомлення, також відповідача зобов'язано повернути орендоване майно протягом 10 днів з моменту розірвання договору та попереджено про відшкодування вартості мана з урахуванням ПДВ, в разі його неповернення.

Відповідно до приписів ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Також, п. 2.3. Договору суборенди передбачено, що майно повинно бути повернуто протягом 10 робочих днів з дати закінчення дії Договору, в тому числі дострокового.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо повернення орендованого майна у визначений договором та вказаний у направленому на його адресу повідомлені строк, всупереч умов Договору суборенди та вимог закону, не виконав.

Відповідно до пункту 6.2. Договору суборенди у випадку втрати (повного знищення) Суборендарем майна (окрім випадків, що мають підтвердження актами відповідних органів і які виникли внаслідок дії обставин непереборної сили) або неповернення майна у відповідності з пунктом 2.3. даного Договору, Суборендар зобов'язаний відшкодувати Орендарю вартість майна, вказану в п. 1.2. Договору із врахуванням ПДВ, якщо інша сума не буде додатково узгоджена між сторонами та Власником.

Таким чином, умовами укладеного між сторонами Договору суборенди передбачено відшкодування вартості неповернутого майна у разі його неповернення, з урахуванням ПДВ. Згідно наданого позивачем розрахунку вартість неповернутого мана складає 5470,00 грн., з ПДВ.

Жодних доказів сплати суми відшкодування відповідачем суду не надано.

Посилання представника відповідача на порушення кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12014080020001656 від 29.05.2014 р. по факту крадіжки спірного відносно громадянина ОСОБА_1, не знімає з останнього відповідальності щодо невиконання умов договору поставки продукції №ЗПК-2168 від 18.02.2014р. та договору суборенди № 18935 3-001920 від 03.03.2014 р., оскільки ця обставина може бути підставою окремих проваджень за регресними позовами.

Заперечення відповідача розцінюються судом як безпідставні, необґрунтовані та такі, що не спростовують факту порушення останнім своїх зобов'язань за договорами.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором поставки продукції №ЗПК-2168 від 18.02.2014 р. та за Договором суборенди №18935 З-001920 від 03.03.2014 р., в зв'язку з чим у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виникла заборгованість по зазначеним договорам в розмірі 8070,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

В даному випадку позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача 8070,00 грн. вартості неповернутого майна обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька пивна компанія» (м.Запоріжжя) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Запоріжжя) задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69124, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька пивна компанія» (69002, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду/вул. Грязнова, буд.40/7 прим. 37, код ЄДРПОУ 37407653, р/р 26008045758001 в АТ «АБ ТАСкомбанк» м.Київ, МФО 339500) 8070 (вісім тисяч сімдесят) грн. 00 коп. заборгованості та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 03.11.2014 р.