Рішення № 41180182, 21.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16484/14 21.10.14

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Головного управління юстиції у м.Києві

про стягнення заборгованості,

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники сторін:

від позивача:Денисенко О.В. за дов. №155/1/23-6014 від 31.12.2013;від відповідача:Ромазанова Ю.Г. за дов.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоексплуатація" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Головного управління юстиції у м.Києві в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 8743,80 грн., яка виникла за Договором №1964 від 20.09.2012, пеню у розмірі 500,35 грн., інфляційну складову у розмірі - 817,47 грн., 3% річних у розмірі 108,02 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 1964 від 20.09.2012, в частині своєчасності та повноти сплати даних послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у загальному розмірі - 10169,64 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014 порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 16.09.2014.

16.09.2014 позивачем через канцелярію суду надано заяву про зменшення позовних вимог, яка обґрунтована частковим погашенням відповідачем заборгованості в розмірі 1095,85 грн.

У зазначеній заяві позивач зменшує суму основної заборгованості до 7647,95 грн., що підлягає стягненню з відповідача, проте збільшує пеню до 615,25 грн., інфляційну складову до 921,51 грн., 3% річних до 130,24 грн. Дана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 16.09.2014 розгляд справи відкладався на 03.10.2014.

В судовому засіданні 03.10.2014 було продовжено строк розгляду справи на 15 днів та оголошено перерву до 21.10.2014.

У судовому засіданні 21.10.2014 представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою, фактично, збільшив їх розмір в частині основного боргу, заявивши інший період його нарахування, а саме: з жовтня по грудень 2013 р., що не було предметом розгляду у даній справі. Відтак, суд дійшов висновку про те, що дана заява в цій частині змінює предмет спору у справі та подана позивачем після початку розгляду справи по суті, у зв'язку з чим останню не прийнято судом до розгляду. При цьому дана заява в частині нарахування інфляційних втрат та 3 % річних до вересня 2014 р. судом прийнято до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.10.2014 проти задоволення позовних вимог заперечував, зокрема вказував, що на день розгляду справи основна заборгованість погашена у повному обсязі, заборгованість виникла у зв'язку із форс-мажорними обставинами, якими він вважає події січня-квітня, які відбувались у м.Києві. Також посилається на недофінансування відповідача з державного бюджету. У зв'язку із цими обставинами просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 21.10.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2012 між комунальним підприємством "Київжитлоексплуатація" (Підприємство) та Головним управлінням юстиції у м.Києві (Споживач) був укладений договір про надання послуг на технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів, відшкодування вартості послуг з постачання теплової енергії № 1964 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом цього договору є відшкодування вартості послуг з постачання водяної пари і гарячої води (відшкодування вартості послуг з постачання теплової енергії) та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування регулювальних систем ЦО (технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів) в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: Харківське шосе, 172.

Згідно з п. 2.1. Договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язані керуватися тарифами, затвердженими у встановленому законом порядку, положенням про Держенергоспоживнагляд, діючими правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Обов'язком споживача є виконання умов та порядку оплати в обсягах і термінах, які передбачені у додатках № 1, 2 до цього договору (п. 2.3.3 Договору)

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір набуває чинності з 01.09.2012, та діє до 31.12.2012.

Пунктом 6.4 договору визначено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

У подальшому до договору про надання послуг було внесено зміни шляхом укладення додаткових угод у 2013 та 2014, якими договір доповнювався розділом 1.2 щодо визначення розміру відшкодування очікуваної вартості послуг у відповідних роках, та продовжено дію договору до 31.12.2014.

Судом встановлено, що позивач за період з січня 2014 року по липень 2014 року надав послуги відповідачу з теплової енергії у гарячій воді та технічного обслуговування на суму 7919,77 грн., що підтверджується розрахунками нарахувань, актами виконаного опалення та технічного обслуговування та реєстрами видачі платіжних документів за вказаний період.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги за вказаним договором виконав не у повному обсязі та сплатив їх частково та несвоєчасно.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тарифи на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води були погоджені сторонами та на час розгляду даної справи не скасовані та недійсними не визнані.

Наявність заборгованості у відповідача у сумі 7919,77 грн. за період з січня 2014 року по липень 2014 року підтверджується розрахунком заборгованості, поясненнями представників сторін. У той же час станом на день розгляду справи 21.10.2014 відповідач погасив частину основної заборгованості в сумі 7481,43 грн. під час розгляду даної справи судом, що підтверджується копіями банківських виписок, заявою від 16.09.2014 про зменшення позовних вимог у зв'язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У зв'язку з частковим погашенням відповідачем основної заборгованості за Договором в сумі 7481,43 грн., суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині вимог позову щодо стягнення основної заборгованості в сумі 7481,43 грн на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, оскільки доказів належної оплати залишку заборгованості в сумі 438,34 грн. суду не надано, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів для виконання зобов'язань за Договором суд не бере до уваги, оскільки Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (від 18.10.2005) та у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.2004) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446.

Крім цього, посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин як на підставу від звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань, суд не бере до уваги, оскільки за твердженням відповідача дані обставини існували з січня 2014 по квітень 2014, однак сплата основної частини боргу відбулась тільки у серпні 2014.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 615,25 грн. за період з 24.02.2014 по 10.09.2014.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно п. 2.3.7 Договору за несвоєчасну сплату передбачених цим договором нарахувань споживач на користь підприємства сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення пені є такими, що заявлені правомірно.

У той же час, відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 3.17.4 постанови пленуму від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями) вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У даному випадку суд враховує що можливість відповідача здійснювати сплату послуг за договором №1964 від 20.09.2012 залежить від фінансування з бюджету міста Києва, відповідач в свою чергу вживав заходів щодо погашення суми заборгованості та частково її сплатив, що підтверджується матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, суд вважає зменшити до 1,00 грн. розмір пені, яка заявлена до стягнення позивачем.

Таким чином, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 1 149,46 грн. за період з січня 2014 року по вересень 2014 року та 3 % річних в сумі 149,59 грн. за цей же період.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами Договору, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Розрахунок позивача в частині інфляційних втрат та 3 % річних визнається арифметично невірним, оскільки до розрахунку включена заборгованість, яка не заявлялась до стягнення та відповідно не була предметом судового розгляду, судом здійснено перерахунок, відповідно до якого з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 796,08 грн та 3 % річних в сумі 87,33 грн за період з січня по вересень 2014 р..

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна заборгованість за Договором №1964 від 20.09.2012 в сумі 438,34 грн., пеня у розмірі - 1,00 грн., інфляційна складова у розмірі - 796,08 грн. та 3% річних у розмірі 87,33 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача у повному обсязі, враховуючи що спір виник з неправомірних дій відповідача.

Керуючись статтями 49, 78, 80, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління юстиції у м.Києві (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д, код ЄДРПОУ 34691374) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства "Київжитлоексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) основну заборгованість в сумі 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 34 коп., пеню у розмірі - 1 (одна) грн. 00 коп., інфляційну складову у розмірі - 796 (сімсот дев'яносто шість) грн. 08 коп., 3% річних у розмірі 87 (вісімдесят сім) грн. 33 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. Припинити провадження у справі № 910/16484/14 в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 7481,43 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Повне рішення складено 27.10.2014.

Суддя Л.М. Шкурдова