Ухвала суду № 41179376, 30.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9060/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Міністерства доходів і зборів України, в якому просив суд визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства доходів і зборів України від 30.05.2014 року №000170 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 72 238,80 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства доходів і зборів України від 30.05.2014 року №000170.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Міністерства доходів і зборів України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі наказу від 25.12.2013 року №313 та направлень від 20.01.2014 року №117, від 20.01.2014 року №118, від 20.01.2014 року №121 та від 20.01.2014 року №122 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог законодавства в сфері обігу алкогольних напоїв, про що складено акт перевірки від 28.01.2014 року №84/10-36-21/НОМЕР_1.

Згідно висновків акту перевірки, в складському приміщенні позивача, розташованому за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 192-Б, зберігалися напої плодово-ягідні зброджені виробництва ПрАТ «Кременчуцький ЛГЗ» в загальній кількості 3419 пляшок на загальну суму 36 119,40 гривень в асортименті: «Стигла горобина», 0,5 л. в кількості 1040 пляшок, «Стигла клюква», 0,5 л. в кількості 780 пляшок, «Стигла вишня», 0,5 л. в кількості 489 пляшок, «Стигла лісова ягода», 0,5 л. в кількості 613 пляшок, «Стигла ожина», 0,5 л. в кількості 497 пляшок, які марковані марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, та які, на думку відповідача, не відповідають сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари, що є порушенням вимог п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1251 та ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

За фактом виявлених порушень відповідачем було винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 30.05.2014 року №000170, яким до позивача застосовано штраф за порушення, передбачені абзацем 15 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», у вигляді штрафу в розмірі 73 238,80 гривень.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що законотворець не покладає на суб'єктів господарювання, які не є виробниками алкогольних напоїв та платниками акцизного податку, обов'язок та контрольні функції щодо перевірки правильності зазначених сум акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари. Нарахування та сплата цього податку здійснюється виробниками алкогольних напоїв.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, Законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).

Статтею 11 цього Закону передбачено маркування алкогольних і тютюнових напоїв. Зокрема, абзацом третім ч. 4 вказаної статті Закону № 481/95-ВР встановлено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Такий порядок маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначений в Положенні про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1251 (далі - Положення).

Абзацами першим і другим п. 20 зазначеного Положення встановлено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України покупці марок зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

При цьому маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції. Контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють органи державної податкової служби, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - митні органи.

Ставки акцизного податку та перелік товарів (в тому числі алкогольних напоїв), з яких справляється податок наведені в пп. 215.3.1 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України.

В силу норм абз. 4 цього ж пункту Положення (а також п. 226.9 ст. 226 Податкового кодексу України), вважаються такими, що немарковані:

- алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками;

- алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

- алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Згідно пп. 212.1.1 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України (далі - України) платником акцизного податку є особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 цього Кодексу (п. 216.1 ст. 216 ПК України).

В силу норм п. 217.2 ст. 217 ПК України суми податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених з давальницької сировини, визначаються виробником (переробником), виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату відвантаження готової продукції її замовнику або за його дорученням іншій особі.

Суми податку з алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований, сплачуються при придбанні марок акцизного податку.

Підприємства, які виробляють вина виноградні з додаванням спирту та міцні, вермути, інші зброджені напої з додаванням спирту, суміші із зброджених напоїв з додаванням спирту, суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями з додаванням спирту, сплачують податок при придбанні марок акцизного податку на суму, розраховану із ставок податку на готову продукцію, вироблену з виноматеріалів чи сусла, при виробництві яких використовується спирт етиловий.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що законотворець не покладає на суб'єктів господарювання, які не є виробниками алкогольних напоїв та платниками акцизного податку, обов'язок та контрольні функції щодо перевірки правильності зазначених сум акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари. Нарахування та сплата цього податку здійснюється виробниками алкогольних напоїв.

Разом з тим, за своєю суттю передбачена статтею 17 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією і її застосування врегульоване нормами глави 27 Господарського кодексу України.

Відповідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Так, відповідно до видаткових накладних від 04.12.2013 року, від 19.12.2013 року, від 26.12.2013 року, від 09.01.2014 року та від 14.01.2014 року постачальником алкогольних напоїв позивача був ТОВ «Петрус-Алко».

На підтвердження якості алкоголю, позивачем до матеріалів справи надана листа ПрАТ «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод» №89 від 07.04.2014 року напої плодово-ягідні зброджені під торговими марками «Стигла вишня», «Стигла ожина», «Стигла горобина», «Стигла клюква», «Стигла лісова ягода», «Стигла слива», «Стигла смородина» виготовляються ним відповідно до ТУ У15.9-14216689-004:2009 «Напої плодово-ягідні зброджені. Технічні умови» на підставі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв №543 від 15.06.2011 року.

Вищевказані Технічні умови погоджені у встановленому порядку Міністерством охорони здоров'я України (висновок №05.03.02-06/1201 від 15.01.2010 року), Департаментом харчової промисловості України Міністерства аграрної політики України, Департаментом контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України, а також затверджені Заступником Міністра аграрної політики України.

Згідно статті 109 пункту 109.1 Податкового Кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 110 пункту 110.1 Податкового Кодексу України зазначено, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно статті 226 пункту 226.3 Податкового Кодексу України, виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 3 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1251 від 27.12.2010 р. (далі - Положення), підприємства - виробники та імпортери алкогольних напоїв і тютюнових виробів щомісяця подають територіальному органу Міністерства доходів і зборів попередню заявку - розрахунок про потребу в марках за їх видами, платіжний документ на перерахування плати за марки з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення та звіт про використання марок, придбаних у попередньому місяці.

Обов'язок маркування алкогольних напоїв покладено на виробника цієї продукції (п. 20 Положення).

Тобто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач в даному випадку не є та не може суб'єктом даного правопорушення.

Крім того, відповідно до абзацу 15 частини 2 ст.17 Закону № 481/95-ВР (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 8500 гривень.

Як вбачається з припису пункту 3 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону № 481/95-ВР, затвердженого Постановою КМУ № 790 від 02.06.2003 фінансові санкції за порушення статті 17 Закону застосовуються тільки до суб'єктів господарювання, які є винними у вчиненні правопорушень, передбачених статтею 17 Закону.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на складі позивачу було виявлено алкогольні напої зі справжніми марками акцизного збору, які були промарковані виробником продукції, та які, на думку відповідача, просто не відповідають сумі, визначеній п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1251 та ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Таким чином, до позивача необґрунтовано та неправомірно було застосовано фінансові санкції відповідно до абз.15 ч.2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що за фактом зберігання продукції ТМ «Стигла», яка на думку відповідача є немаркованою у встановленому порядку, відносно позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 164-5 КУпАП, диспозицією якої встановлена адміністративна відповідальність за зберігання або транспортування у великих розмірах алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає належним чином розміщених марок акцизного податку, або з підробленими чи фальсифікованими марками акцизного податку.

Проте, постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.02.2014 року у справі №357/1958/14-п (3/357/737/14), яка набрала в законної сили, провадження в справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вищезгаданою статтею КУпАП було закрите на підставі ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, рішенням суду встановлено, що у діях позивача відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст.. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 03 листопада 2014 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.