Постанова № 41179375, 28.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7343/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді - Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Сіріус-2» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Сіріус-2» до Київської міської ради про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язати вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство «Сіріус-2» (далі - позивач, ДП «Сіріус-2») звернулося до суду з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач, КМР) про:

- визнання нечинним рішення відповідача «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП «Сіріус-2» для експлуатації ринку з гостьовою автостоянкою, кафе та адміністративною будівлею на вул. Жилянській у Шевченківському районі м. Києва» від 02.10.2013 року №100/9688;

- зобов'язання відповідача надати дозвіл ДП «Сіріус-2» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП «Сіріус-2» для експлуатації ринку з гостьовою автостоянкою, кафе та адміністративною будівлею на вул. Жилянській у Шевченківському районі м. Києва та оформити такий дозвіл відповідним рішенням КМР.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.12.2008 року КМР було зареєстровано клопотання позивача про надання йому у користування земельної ділянки по вул. Жилянській у м. Києві орієнтовним розміром 0,34 га для комерційної експлуатації ринку з гостьовою автостоянкою, кафе та адміністративною будівлею в оренду на 5 років.

У зв'язку з тим, що відповідач тривалий час не розглядав зазначене клопотання, ДП «Сіріус-2» звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про зобов'язання КМР розглянути його та прийняти відповідне рішення.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.06.2011 року у справі №2а-33/2011 КМР було зобов'язано розглянути клопотання (заяву) ДП «Сіріус-2» від 04.12.2008 року і прийняти відповідне рішення.

На виконання вказаного судового рішення Шевченківським районним судом м. Києва 28.02.2013 року видано виконавчий лист, а державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України відкрито виконавче провадження ВП №37588819.

На підставі та на виконання зазначеного судового рішення відповідачем було прийнято оскаржуване рішення «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП «Сіріус-2» для експлуатації ринку з гостьовою автостоянкою, кафе та адміністративною будівлею на вул. Жилянській у Шевченківському районі м. Києва» від 02.10.2013 року №100/9688.

Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при зверненні до КМР з клопотанням від 04.12.2008 року не було надано необхідного переліку документів.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) у редакції, яка діяла на момент звернення позивача зі спірним клопотанням до КМР (04.12.2008 року) та на час фактичного розгляду цього клопотання позивача КМР, Регламентом розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, затвердженим рішенням КМР від 15.07.2004 року №457/1867 (далі - Регламент).

Так, згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.123 ЗК України у редакції 2008 року, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У ч.2 ст.123 ЗК України, яка була чинною на момент фактичного розгляду відповідачем клопотання позивача від 04.12.2008 року, зазначено, що особа, зацікавлена в одержанні в користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

За змістом ч.3 ст.123 ЗК України у редакції 2008 року, до клопотання додаються матеріали. Передбачені ч.5 ст.151 ЗК України.

Згідно до ч.5 ст. 151 ЗК України у редакції 2008 року, до заяви (клопотання) додаються: а) обґрунтування необхідності вилучення (викупу) та/або відведення земельної ділянки; б) позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами; в) засвідчена нотаріально письмова згода землекористувача (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу); г) копія установчих документів для юридичних осіб, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Відповідно до п.3 ст.3 Регламенту, до клопотання (заяви) про надання у користування земельної ділянки додаються документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування, а також документи з відомостями про зацікавлену особу згідно з переліком, визначеним у додатку 2 до цього Регламенту.

П.1 ст.7 Регламенту встановлює, що до клопотання (заяви) про надання в постійне користування або передачу в оренду земельної ділянки обов'язково додаються: а) викопіювання з чергового плану міста земельної ділянки, щодо якої звертається зацікавлена особа, та план земельної ділянки в масштабі 1:2000 або 1:500 з визначенням орієнтовних меж земельної ділянки; б) інформація про бажане цільове призначення земельної ділянки; в) інформація про основне функціональне призначення об'єкта інвестування (будівництва) та про його складові частини і бажані основні техніко-економічні показники об'єкта з визначенням основних характеристик його забудови (поверховість, площа, кількість мешканців для житлових будинків тощо); г) інформація про правовий статус будівель чи споруд, якщо такі розташовані на земельній ділянці; д) копії правовстановлюючих документів на земельну ділянку; е) копії розпорядних документів про надання земельної ділянки (за відсутності правовстановлюючих документів).

Отже, з викладених правових норм вбачається, що ЗК України у редакції, яка була чинною на момент звернення позивача до КМР з клопотанням про надання у користування земельної ділянки (04.12.2008 року), та Регламентом передбачено перелік документів, які повинні бути подані заявником разом з таким клопотанням.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні КМР від 02.10.2013 року №100/9688 єдиною підставою для відмови у задоволенні клопотання ДП «Сіріус-2» від 04.12.2008 року вказано відсутність документів, які посвідчують право власності на майно.

Водночас, жодною нормою земельного законодавства, чинного у 2008 році, не було передбачено необхідності подання особою при зверненні до КМР з клопотанням про надання в користування земельної ділянки документів, які посвідчують право власності на майно.

Крім того, за результатами здійснення системного порівняльного аналізу приписів ст.ст.123, 151 ЗК України, які були чинними у 2008 році та у 2013 році, колегія суддів зазначає, що законодавцем змінено перелік документів, які повинні подаватися особою разом з клопотанням про надання в користування земельної ділянки. Однак, ні серед приписів ЗК України в редакції 2008 року, ні 2013 року не вказано необхідність подання особою документів, які посвідчують право власності на майно, а також підстави для відмови в задоволенні клопотання у зв'язку з їх неподанням.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення було порушено процедуру розгляду клопотання позивача від 04.12.2008 року в частині неналежного обґрунтування відмови в його задоволенні, що свідчить про його протиправність.

Однак, враховуючи приписи ст.ст.105, 162 КАС України, колегія суддів зазначає, що позивачем було помилково обрано спосіб захисту його прав шляхом визнання нечинним і скасування оскаржуваного рішення КМР, так як одночасне застосування обох вказаних способів захисту прав особи суперечить їх сутності та фактично призводить до ускладнення виконання судового рішення.

З огляду на це, колегія суддів, виходить з того, що оскільки оскаржуване рішення відповідача призводить до порушення прав дочірнього підприємства, не породжуючи при цьому жодних правових наслідків з моменту його прийняття, то більш доцільним і правильним з юридичної точки зору в даному випадку є застосування способу захисту прав позивача шляхом визнання такого рішення протиправним та його скасування, що обумовлює необхідність виходу за межі позовних вимог, у відповідності до ст.ст.11, 195 КАС України, та задоволення позовних вимог ДП «Сіріус-2» саме у такий спосіб.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл ДП «Сіріус-2» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП «Сіріус-2» для експлуатації ринку з гостьовою автостоянкою, кафе та адміністративною будівлею на вул. Жилянській у Шевченківському районі м. Києва та оформити такий дозвіл відповідним рішенням КМР, оскільки вчинення цих дій обумовлює необхідність належного дослідження всіх документів, поданих позивачем до КМР разом із заявленим клопотанням від 04.12.2008 року, що законодавством віднесено до дискреційних повноважень відповідача, які в даному випадку не були ним реалізовані в повній мірі. При цьому, суд не може перебирати на себе функції іншого органу влади, а тому задоволення позовних вимог ДП «Сіріус-2» у цій частині призведе до порушення приписів адміністративного процесуального законодавства, зокрема, ст.ст.2, 17 КАС України.

Водночас, з урахуванням положень ст.ст.11, 195 КАС України, судова колегія вважає необхідним задля здійснення більш повного захисту прав та законних інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати КМР повторно розглянути клопотання від 04.12.2008 року «Про надання йому у користування земельної ділянки по вул. Жилянській у м. Києві орієнтовним розміром 0,34 га для комерційної експлуатації ринку з гостьовою автостоянкою, кафе та адміністративною будівлею в оренду на 5 років» у відповідності з приписами законодавства, яке діяло на момент його подання.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Сіріус-2» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов дочірнього підприємства «Сіріус-2» до Київської міської ради про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язати вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки дочірнього підприємства «Сіріус-2» для експлуатації ринку з гостьовою автостоянкою, кафе та адміністративною будівлею на вул. Жилянській у Шевченківському районі м. Києва» від 02.10.2013 року №100/9688.

Зобов'язати Київську міську раду повторно розглянути клопотання дочірнього підприємства «Сіріус-2» від 04.12.2008 року «Про надання в користування земельної ділянки по вул. Жилянській у м. Києві орієнтовним розміром 0,34 га для комерційної експлуатації ринку з гостьовою автостоянкою, кафе та адміністративною будівлею в оренду на 5 років» у відповідності з приписами законодавства, яке діяло на момент його подання.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 30.10.2014 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.