Постанова № 41179256, 12.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2014 року № 826/10028/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Соколової О.А., суддів Головань О.В., Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Міністерства доходів і зборів України, третя особа ГУ Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 11.06.2014 №000226,

встановив:

Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі-позивач, ДП «Укрспирт») звернулось до суду з позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі-відповідач, МДЗУ), третя особа ГУ Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 11.06.2014 №000226.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог законодавства, а саме зберігання спирту у місці не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання спирту, а, отже, протиправно накладено штраф.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача аргументував свої заперечення тим, що позивачем зберігались залишки фракції головної етилового спирту на підприємстві у цистерні №3 місткістю 7135 дал., яка не внесена до Єдиного державного реєстру місць зберігання, чим порушено ст.2 Закону України від 19.12.1995 №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату час та місце проведення судового засідання. Клопотань про відкладення до суду не надходило.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Міністерством доходів і зборів України проведено фактичну перевірку з питань проведення раптової інвентаризації спирту та спиртовмісних рідин в місцях їх зберігання на ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрсипрт», місце провадження діяльності: Харківська область, м. Люботин, с. Караван, вул. Заводська, 23, та складено акт перевірки від 28.04.2014 №24/20-40-21-01-12/37199618.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ст.2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР, відповідальність за порушення якої передбачено ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР.

На підставі зазначеного вище акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 11.06.2014 №000226 про застосування фінансових санкцій, яким на позивача накладено штраф у розмірі 40893,20 грн.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Законом України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначено, що виробництво алкогольних напоїв здійснюється за наявності внесеного до Єдиного реєстру місця зберігання спирту.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(далі -Закон), виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв здійснюється за наявності внесених до Єдиного реєстру місць зберігання спирту. При цьому приміщення, в яких здійснюється виробництво спирту етилового, та місця зберігання спирту, розташовані на державному підприємстві, яке виробляє спирт етиловий, вважаються акцизним складом. Акцизним складом також вважаються виробничі приміщення на території суб'єкта господарювання, де суб'єктом господарювання виробляється, обробляється (переробляється) горілка та лікеро-горілчані вироби, та його складські приміщення, в яких зберігається, одержується чи відправляється горілка та лікеро-горілчані вироби. На акцизних складах постійно діють представники органу державної податкової служби України за місцем розташування акцизного складу.

Відповідно до абз. 18, 19 ст. 1, ч. 29, ч. 30 ст. 15 Закону місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами державної податкової служби України і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників; зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта підприємницької діяльності таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру; внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта підприємницької діяльності з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України (ст. 17 Закону).

Згідно пп.14.1.237 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, спирту етилового віднесено всі види спирту етилового, біоетанолу, які зазначені у товарних позиціях 2207 та 2208 згідно УКТЗЕД.

Так, головна фракція етилового спирту класифікується як спирт етиловий, у товарних позиціях 2207 та 2208 залежно від концентрації спирту та неденатурований чи денатурований - в залежності від наявності денатуруючих добавок та барвника.

Відповідно до пояснення до товарної позиції 2207 Довідника кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30.12.2010 року № 1561, до товарної позиції 2207 відноситься спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80 об. % або більше; спирт етиловий та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь-якої концентрації. До цієї товарної позиції включаються: неденатурований етиловий спирт з концентрацією спирту 80 об. % або більше; етиловий спирт та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь-якої концентрації.

Етиловий спирт та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, є спиртами, змішаними з іншими речовинами, що роблять їх непридатними для питва, але не перешкоджають їхньому використанню для промислових цілей. До цієї товарної позиції включаються нейтральні спирти (ректифікати), тобто етиловий спирт, який містить воду, і з якого шляхом фракційної перегонки були майже цілком вилучені побічні компоненти (вищі спирти, складні ефіри, альдегіди, кислоти і т.д.), що є присутні в першому дистиляті.

Відповідно до пояснення до товарної позиції 2208 УКТ ЗЕД, до товарної позиції 2208 відноситься спирт етиловий неденатурований з концентрацією спирту менш як 80 об. %; спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, лікери та інші напої, що містять спирт: До цієї товарної позиції включаються незалежно від їхньої міцності: (А) спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки; (В) лікери і солодкі наливки; (С) усі інші спиртні напої, не включені до будь-якої попередньої товарної позиції цієї групи.

За умови, що концентрація спирту в них менш як 80 об. %, до цієї товарної позиції включаються також неденатуровані спирти (етиловий спирт і нейтральні спирти (ректифікати) без смакових добавок), які, на противагу напоям, перерахованим вище в пунктах (А), (В) та (С), характеризуються відсутністю побічних компонентів, які надають їм смаку чи аромату. Ці спирти залишаються в цій товарній позиції незалежно від того, призначені вони для споживання людиною чи для промислових цілей.

Відповідач вказує на те, що фракція головна етилового спирту відноситься до товарних позицій 2207, 2208 УТК ЗЕД в залежності від концентрації спирту, денатуруючих добавок чи барвників.

Водночас, суд зазначає, що згідно абз. 2 ст. 1 Закону спирт етиловий - спирт етиловий-сирець, спирт етиловий ректифікований технічний, спирт етиловий денатурований (спирт технічний), спирт етиловий технічний, спирт етиловий ректифікований, що відповідають кодам 2207 і 2208 згідно з УКТ ЗЕД та виготовлені з крохмале- і цукровмісної сировини або з нехарчових видів сировини за спеціальними технологіями.

Алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 2204, 2205, 2206, 2208 (абз. 7 ст. 1 Закону № 481/95-ВР).

З вищевикладеного вбачається, що ані Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», ані Податковий кодекс України не містять поняття/визначення «фракція головна етилового спирту».

Згідно листа ДНУ «УкрНДІспиртбіопрод» від 17.02.2012 року № 01-01/91 «Про акцизний збір на фракцію головну етилового спирту», фракція головна етилового спирту, згідно чинних нормативних документів ТУ У 18.401-97 «Фракція головна етилового спирту. Технічні умови», є відходом спиртової промисловості, яку одержують при виробництві спирту етилового ректифікованого з харчової сировини і являє собою прозору рідину з жовтуватим та зеленуватим відтінком з запахом характерним ефірам та альдегідам.

Рішенням Торгово-промислової палати України (лист від 12.05.1997 року № 6602.2-8/611 від 12.05.1997 року) фракція головна етилового спирту віднесена до групи 23 «Залишки та відходи харчової промисловості» за кодом 230330000 «барда та інші відходи і залишки від пивоваріння та винокуріння».

Згідно листа Національного університету харчових технологій «Про відповідність фракції головної етилового спирту товарній позиції 2207 та 2208 УКТ ЗЕД» від 13.08.2012 року № 22-004, фракція головна етилового спирту не підпадає під визначення, які зазначені у товарних позиціях 2207 та 2208 УКТ ЗЕД, оскільки є водно-спиртовою сумішшю, що отримується збагаченням супутніми органічними домішками (альдегіди, естери, спирт метиловий, вищі спирти та інші органічні сполуки), які вилучені та сконцентровані в процесі перегонки бражки та ректифікації спирту.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що фракція головна етилового спирту не відноситься до виду спирту етилового, біоетанолу, які зазначені у товарних позиціях 2207 та 2208 згідно УКТЗЕД. Також, суд враховує, що в Законі не міститься обов'язок зберігати речовини фракція головна етилового спирту в місцях, які внесені в Єдиний державний реєстр місць зберігання спирту.

Крім цього, суд бере до уваги пояснення позивача, що відповідно до акту та пояснювальною запискою від 23.04.2014, у зв'язку із поломкою на резервуарі №1 та необхідністю звільнити його, фракція головна етилового спирту було переміщено в резервуар №3. Дані акт та пояснювальна записка підписано уповноваженими працівника підприємства та занесені в журнал реєстрації заяв, службових та доповідних записок працівників підприємства 2014 року.

Враховуючи викладене, у відповідача відсутні підстави для винесення оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій від 11.06.2014 №000226.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не підтверджуються доказами, які наявні в матеріалах справи, та прийняте рішення про застосування фінансових санкцій від 11.06.2014 №000226 підлягає скасуванню.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністравтиний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Крім того, суд бере до уваги роз'яснення Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року №2135/11/13-11.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постаноивв:

Позов Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Міністерства доходів і зборів України про застосування фінансових санкцій від 11.06.2014 №000226.

Стягнути з Міністерства доходів і зборів України на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (р/р ДП «Укрспирт» 26000010051325 в АТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 37199618, номер свідоцтва платника ПДВ 100321108, ІНП №371996126597.07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, буд.16) витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства доходів і зборів України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Суддя О.А. Соколова

Судді О.В. Головань

А.С. Мазур