Постанова № 41178952, 15.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 р. Справа № 554/7154/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

за участю позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Голуб С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 09.07.2014р. по справі № 554/7154/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до управління пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій посадових осіб відповідачів неправомірними, такими що дискредитують його за ознакою місця проживання (перебування, знаходження), поновити його право на пенсію та зобов'язати відповідачів провести перерахунок та виплату його пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших категорій громадян" з 01.12.2013 року, стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в розмірі 20000, 00 грн.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 09.07.2014 р. позовні вимоги задоволено частково.

Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області як такі, що дискримінують позивача за ознакою місця проживання неправомірними.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших категорій громадян" з 01.12.2013 року.

Стягнуто із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 73,08 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1, не погоджуючись з постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 09.07.2014 р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, не погодившись із рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 09.07.2014 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, вважає рішення суду першої інстанції частково законним та обґрунтованим. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги позивача. Підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник управління пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером МВС України та отримував пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших категорій осіб" з 01.01.2007 року по 30.06.2013 року.

З 01.07.2013 року виплату пенсії, за вислугою років припинено у зв'язку з призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Позивач 24.10.2013 року подав заяву до управління пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про переведння пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших категорій осіб".

За результатами розгляду цієї заяви управлінням пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві ОСОБА_1 знятий з обліку вказаного управління з 01.12.2013 року, а заява про перехід на інший вид пенсії надіслана до Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області, яким забезпечується призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших категорій осіб".

Рішенням у формі листа №6043/3-24/1 від 21.11.2013 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області ОСОБА_1 відмовлено в переведенні його з одного на інший вид пенсії з підстав відсутності реєстрації місця проживання. Також запропоновано звернутися до управління пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві для продовження виплати пенсії відповідно до рішення Октябрського районного суду від 02.07.2012 року згідно до Закону України «Про державну службу».

Не погоджуючись з діями відповідачів, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що відсутність реєстрації постійного місця проживання особи не є підставою для відмови у реалізації права на пенсію, проте заявлена позивачем моральна шкода не доведена документально у встановленому законом порядку, у зв'язку з цим в частині позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статей 46 та 64 Конституції України кожному громадянину гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення його, у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості, при цьому конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 вищевказаного Закону України, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

За встановлених обставин справи позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером МВС України та має право на отримання пенсії відповідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та інших категорій осіб», вказану пенсію він отримував до 10.07.2011 року (тобто до переходу на пенсію згідно Закону України «Про державну службу») (а.с. 58-62).

Після звернення до відповідачів про перехід на пенсію за вислугу років, з 01.12.2013 року позивач отримав право на пенсію відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та інших категорій осіб», та не втратив право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" до призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та інших категорій осіб».

Судова колегія дійшла висновку, що управління пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві безпідставно прийняло рішення про зняття з обліку ОСОБА_1 та безпідставно припинило виплату пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" з 01.12.2013 року.

Стаття 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає перелік підстав припинення виплати пенсії, а саме: виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Заява ОСОБА_1 від 24.10.2013 року про переведення з одного на інший вид пенсії не містить підстав для припинення виплати пенсії.

Колегія суддів зазначає, що управління пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві грубо порушило законодавство України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та безпідставно припинило виплату пенсії до винесення рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Припиняючи виплату пенсії, відповідач вийшов за межі повноважень згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У відповідності до ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в країні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Враховуючи викладене, відсутність реєстрації постійного місця проживання особи не є підставою для відмови у реалізації конституційного права на пенсію.

Зважаючи, що належним відповідачем щодо поновлення виплати пенсії за вислугу років, відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та інших категорій осіб», є Головне Управління пенсійного фонду України в Полтавській області, тому його рішення у формі листа №6043-03-24/1 від 21.11.2013 року про відмову в переведенні позивача на інший вид пенсії слід визнати протиправними і зобов'язанням повторно розглянути заяву, з огляду також на те, що цьому відповідачу через УПФУ Октябрського району м. Полтави був адресований лист позивача про переведення на інший вид пенсії та ним було прийняте неправомірне рішення щодо відмови в призначенні пенсії. (а.с.5)

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Однак колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших категорій громадян" з 01.12.2013 року., виходячи з наступного.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критерієм, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за наявними критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченими ч. 3 ст. 2 КАС України, критерієм, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про визнання неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у складанні листа №6043-03-24/1 від 21.11.2013 року про відмову в переведенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії, згідно до Закону України " Про державну службу " на інший вид пенсії - пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших категорій громадян" з підстав відсутності реєстрації місця проживання та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву від 24.10.2013 року ОСОБА_1 від про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії.

Стосовно відшкодування моральної шкоди на користь позивача, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Аналогічна норма передбачена і статтями 1173 - 1176 Цивільного кодексу України. Тобто при підтвердженні в установленому порядку фактів незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень завдана юридичній або фізичній особі шкода відшкодовується за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

Судова колегія зазначає, що позбавивши ОСОБА_1 в отриманні пенсії, управління пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві вчинило грубе порушення пенсійного законодавства, яким завдано позивачу моральної та матеріальної шкоди.

Позивач є людиною похилого віку, більше 6 місяців не має засобів до існування, оскільки не отримує пенсії, як єдиного доходу, не має коштів на харчування, оплату житлово - комунальних послуг, лікування. Вказане спричиняло моральні страждання, приниження, зневіру в справедливість, порядність посадових осіб пенсійного фонду України та вимушений протиправними діями відповідачів шукати судового захисту.

Колегія суддів зазначає, що управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві порушило право ОСОБА_1 на отримання пенсії, завдаючи йому моральної та матеріальної шкоди.

За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди з управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві на користь позивача.

З приводу позовних вимог про стягнення моральної шкоди з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області колегія суддів дійшла висновку, що задоволення позивних вимог про визнання неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у формі листа №6043-03-24/1 від 21.11.2013 року про відмову в переведенні ОСОБА_1 з одного Закону України " Про державну службу " на інший вид пенсії - пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших категорій осіб" з підстав відсутності реєстрації місця проживання та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення з одного виду пенсії на інший від 24.10.2013 року вже є достатнім захистом порушених прав.

За таких обставин, позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що вимоги позивача частково обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 243,60 грн. та за подачу апеляційної скарги 36,54 грн., а тому відшкодуванню підлягають судові виплати в сумі 194,88 грн. (243,60-73,08):2+36,54)

Згідно з ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм процесуального та матеріального права, які призвели до ухвалення частково неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 09.07.2014р. по справі № 554/7154/14-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати неправомірним дії управління пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві по припиненню з 01.12.2013 року виплати пенсії ОСОБА_1.

Визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у формі листа №6043-03-24/1 від 21.11.2013 року про відмову в переведенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії, передбаченого Закону України " Про державну службу " на інший вид пенсії - пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших категорій осіб" з підстав відсутності реєстрації місця проживання.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.10.2013 року про переведення з одного виду пенсії на інший.

Стягнути з Управління пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (36040, м. Полтава, вул. Калініна, 30, код ЄДРПОУ 22529735) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, номер паспорта НОМЕР_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса проживання: 36021, АДРЕСА_1) 1500 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок) моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимоги - відмовити.

Стягнути судові витрати за подання адміністративного позову та апеляційної скарги із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у сумі 194,88 грн. (сто дев'яносто чотири гривні 88 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Донець Л.О. Мельнікова Л.В. Повний текст постанови виготовлений 20.10.2014 р.